ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 910/4941/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу ОСОБА_4

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 травня 2016 року

та на ухвалу господарського суду міста Києва від 04 квітня 2016 року

у справі № 910/4941/15-г

господарського суду міста Києва

за позовом ОСОБА_4

до 1.Публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003"

2.Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві

3.Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України

про визнання недійсним рішень позачергових загальних зборів акціонерів

за участю представників

позивача - ОСОБА_6,

відповідачів - 1.ОСОБА_7

2. не з'явився

3. Самборський В.С.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003" від 01 вересня 2014 року, оформлених відповідним протоколом; визнання недійсною реєстрацію випуску акцій Публічного акціонерного товариства " Київське автотранспортне підприємство 13003 " від 07 жовтня 2014 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11 червня 2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 січня 2016 року у справі № 910/4941/15-г у задоволені позову відмовлено.

До господарського суду міста Києва від ОСОБА_4 надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 11 червня 2015 року у справі № 910/4941/15-г та постанови Київського апеляційного господарського суду від 11 січня 2016 року у справі № 910/4941/15-г.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04 квітня 2016 року (суддя Пригунова А.Б.) залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 травня 2016 року (судді Шапран В.В., Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 10 вересня 2015 року залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 10 вересня 2015 року у справі 910/4941/15-г- без змін.

Не погодившись з зазначеними ухвалою та постановою ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 04 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 травня 2016 року та повністю задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 11 червня 2015 року у справі № 910/4941/15-г.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 звернулася до господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003 " від 01 вересня 2014 року, оформлених відповідним протоколом, визнання недійсною реєстрацію випуску акцій Публічного акціонерного товариств "Київське автотранспортне підприємство 13003" від 07 жовтня 2014 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10 вересня 2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 січня 2016 року у задоволені позову відмовлено повністю.

У 2016 році позивачка звернулась до господарського суду міста Києва із заявою про перегляд зазначеного рішення суду за нововиявленими обставинами, мотивуючи таку заяву скасуванням рішення господарського суду міста Києва від 11 червня 2015 року у справі № 910/9691/15, на підставі якого було прийнято рішення у справі № 910/4941/15-г, у зв'язку з чим встановлені у справі № 910/9691/15 обставини не мають преюдиційного значення та підлягають доказуванню на загальних підставах.

Частиною 1 ст. 112 ГПК України передбачено, що Господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 114 ГПК України, рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що у встановленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Оскільки однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст.112 Господарського процесуального кодексу України, є істотність цих обставин для вирішення спору, тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які покладено в основу судового рішення.

Відповідно до п.п.2,5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:

по-перше, їх існування на час розгляду справи,

по-друге, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи,

по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК.

Відтак, за своєю природою нововиявлені обставини є такими, що не були і не могли бути відомі заявникові на час прийняття спірного судового рішення.

Як на нововиявлену обставину, що має істотне значення для справи і не могла бути відома на час винесення рішення, заявник (позивач) посилається на скасування рішення господарського суду міста Києва від 11 червня 2015 року у справі № 910/9691/15, на підставі якого було прийнято рішення у справі № 910/4941/15-г.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_4 з огляду на наступне.

Предметом розгляду в суді першої інстанції був позов ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003" від 01 вересня 2014 року, оформлених відповідним протоколом, визнання недійсною реєстрацію випуску акцій Публічного акціонерного товариств "Київське автотранспортне підприємство 13003" від 07 жовтня 2014 року.

В обґрунтування підстав для задоволення позовних вимог, позивачкою зазначалось (з урахуванням заяви про зміну підстав позовних вимог), що документи для проведення реєстрації змін до установчих документів відповідача-1 на підставі рішень зборів від 27 травня 2013 були підписані та подані державному реєстратору персонально Гребеник І.С., чиї повноваження на ці дії підтверджувались головою правління відповідача-1 ОСОБА_7

Однак, рішення загальних зборів від 11 вересня 2012 року, на підставі якого ОСОБА_7 був зареєстрований державним реєстратором в якості керівника відповідача-1 було визнано недійсним рішенням господарського суду м. Києва від 03 липня 2013 року у справі № 5011-74/16777-2012.

Суд приймаючи рішення у справі 10 вересня 2015 року мотивував відмову в задоволені позовних вимог тим, що позивач всупереч вимогам зазначено статті не надав суду доказів того, що протокол зборів від 27 травня 2013 року був підписаний не уповноваженим на ці дії ОСОБА_7, а також тим, що голова правління ОСОБА_7 був обраний тимчасово виконуючим обов'язки голови правління відповідача - 1, а тому на той час мав повноваження голови правління ПАТ "Київське автотранспортне підприємство 13003".

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" під час розгляду справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону, є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Судом першої інстанції під час прийняття рішення по суті про відмову в задоволені позову, було досліджено наявність підстав для визнання недійсними позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003" від 01 вересня 2014 року, з урахуванням поданих представниками сторін доказів та доводів на підтвердження та спростування позовних вимог і дане підтверджено відповідною постановою суду апеляційної інстанції від 11 січня 2016 року.

У заяві позивачки про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами зазначено про скасування рішення суду у справі 910/9691/15, яке на її думку й лягло в основу прийнятого рішення від 10 вересня 2015 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначене не відповідає дійсності, оскільки з тексту прийнятого у справі рішення господарського суду міста Києва вбачається, що позивачці було відмовлено в задоволені позову саме з підстав недоведеності останньою відсутності у ОСОБА_7 повноважень на вчинення певних дій

Крім того, зазначені підстави також досліджувались судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на зазначене рішення місцевого суду.

Дійсно, в постанові Київського апеляційного господарського суду було зазначено про рішення у справі 910/9691/15 та про факти, встановлені в ньому, в той же час про такі обставини було зазначено як про додаткові, а не основні докази відсутності підстав для задоволення заявлених позовних вимог і, як вбачається з тексту постанови суду апеляційної інстанції ним досліджувались також інші подані сторонами докази щодо наявності/відсутності у ОСОБА_7 відповідних повноважень та досліджувалось питань, яким чином зазначене є підставою для визнання рішення загальних зборів недійсними.

Відповідно до ч. 3 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" №17 від 26 грудня 2011 року не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Всі доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 були досліджені та визнані судом апеляційної інстанції необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення.

Частиною 4 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" визначено, що необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

З урахуванням викладеного, наведені заявником обставини зводяться до переоцінки доказів, які вже були предметом розгляду, не спростовують факти, покладені в основу рішення господарського суду міста Києва, щодо якого було заявлено про перегляд за нововиявленими обставинами, і не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду міста Києва від 10 вересня 2015 року у справі №910/4941/15-г.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі №29/441-09.

Під час розгляду заяви позивачки про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 10 вересня 2015 року у справі № 910/4941/15-г за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій правомірно та обґрунтовано дійшли висновку про відсутність нововиявлених обставин для перегляду вказаного рішення, а тому відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України та п п. 8.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", рішення Господарського суду міста Києва від 10 вересня 2015 року у справі № 910/4941/15-г суд законно залишив без змін.

Твердження заявника касаційної скарги про прийняття додаткового рішення у справі № 5011-74/16777-2012, що також є нововиявленою обставиною для перегляду рішення суду першої інстанції від 10 вересня 2015 року були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та правомірно не прийняті до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Зазначене заявником рішення у справі № 5011-74/16777-2012 було прийнято 22 лютого 2016 року, в той час як рішення у справі № 910/4941/15-г було постановлено 10 вересня 2015 року, тобто обставини зазначені в справі № 5011-74/16777-2012 не існували на момент постановлення рішення суду від 10 вересня 2015 року.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 травня 2016 року у справі № 910/4941/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков