ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 910/28476/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є. Борденюк, Д. Кривди, М. Малетичарозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП"на постановувід 17.05.2016Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/28476/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРІО ТРЕЙД"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП"простягнення 212 167,90 грн у судове засідання прибув представниквідповідачаСолодовнік О.С. (дов. від 31.12.2015 № 1),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІО ТРЕЙД" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" про стягнення 212 167,90 грн заборгованості з орендної плати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2016 (суддя А. Селівон), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 (колегія суддів: О. Баранець, Л. Ропій, С. Пашкіна), позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Судові рішення мотивовані наступним.

12.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІО ТРЕЙД" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" (орендар) укладений Договір оренди № 12/11 (далі - Договір), за умовами п.п.1.1, 1.2 орендодавець у порядку та на умовах, передбачених даним Договором, передає, а орендар приймає в строкове платне користування наступні нежитлові приміщення:

вбудоване приміщення №50 загальною площею 194,00 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі житлового будинку літера А-4, розташованого за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вулиця Артема, будинок номер 163 (сто шістдесят три) (далі - Приміщення 1);

підвальне приміщення №50 загальною площею 135,8 кв.м., яке знаходиться у підвальному поверсі житлового будинку літера А-4, розташованого за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вулиця Артема, будинок номер 163 (сто шістдесят три) (далі - Приміщення 2).

Вказані приміщення передаються орендарю для провадження господарської діяльності шляхом розміщення магазину продовольчих товарів з продажем алкогольних напоїв, кафе, бару.

Згідно п. 6.1 Договору цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 2015 року, а у випадку залишення у сторін невиконаних зобов'язань за цим Договором - до їх повного виконання сторонами.

У відповідності до п.п. 2.1, 2.2 Договору приміщення повинні бути передані орендодавцем орендарю протягом 5 днів з моменту підписання даного Договору, передача приміщень в оренду здійснюється за Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, що свідчить про фактичну передачу приміщень орендарю.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІО ТРЕЙД" належним чином виконано свій обов'язок з передачі відповідачу на підставі Договору орендованих нежитлових приміщень 1 та 2.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальний розмір орендної плати за користування приміщенням 1 та приміщення 2 розраховується щомісячно наступним чином:

за період з 02.12.2012 р. по 01.06.2013 грошова сума у національній валюті - гривні, що дорівнює гривневому еквіваленту 10000 (десяти тисяч) доларів США за місяць відповідно до курсу НБУ на день платежу, в т. ч. ПДВ 20%;

за період з 02.06.2013 до закінчення строку оренди приміщень грошова сума у національній валюті - гривні, що дорівнює гривневому еквіваленту 12000 (дванадцяти тисяч) доларів США за місяць відповідно до курсу НБУ на день платежу, в т. ч. ПДВ 20%.

Терміни вказані у підпунктах 3.1.1., 3.1.2, 3.1.3 та 3.1.4, можуть бути змінені за письмовою згодою Сторін цього Договору.

У подальшому, сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 31.01.2014 до Договору, якою останній доповнено п. 3.1.4 про те, що орендна плата за період з 01.02.2014 по 30.06.2014 визначається у гривневому еквіваленту 6 300 (шість тисяч триста) доларів США за місяць відповідно до курсу НБУ на день платежу.

У відповідності до п. 3.3 Договору першим днем строку, за який орендар повинен сплачувати орендну плату, є день підписання сторонами Акту приймання-передачі, а останнім - день підписання Акту приймання-передачі приміщень з оренди.

Орендна плата сплачується Орендарем у безготівковій формі не пізніше 28-го числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця визначений цим Договором (п.3.4 Договору).

Як зазначено позивачем в позовній заяві, приміщення повернуті позивачеві лише 15 червня 2015 року, про що складений відповідний акт здачі - приймання приміщення та направлений на адресу відповідача. Проте, за твердженнями позивача вказаний акт не підписаний представниками відповідача та не повернутий орендодавцеві.

У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань з внесення орендної плати за нежитлові приміщення позивач 27.04.2015 звернувся до відповідача з претензію № 11 від 10.04.2015 щодо сплати орендної плати за період з 01.05.2014 по 15.06.2014 включно у сумі 9450,00 дол. США та штрафних санкцій, передбачених Договором, у сумі 332196,35 грн.

Проте, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення із позовом у даній справі про стягнення гривневого еквіваленту 9450,00 дол. США основного боргу.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору не надано.

Водночас, відповідач, як на підставу заперечень проти позову, посилається на дострокове припинення спірного Договору з 01.05.2014.

Сторонами у п.6.4 Договору визначено, що крім випадків, передбачених цим Договором Договір може бути припинений достроково у наступних випадках: у разі загибелі приміщень; за взаємною згодою сторін Договору; банкрутства орендаря з дати порушення справи про банкрутство; ліквідації Орендаря з дати отримання офіційних даних про таку ліквідацію.

При цьому право орендаря на дострокове розірвання Договору передбачене умовами п.п.4.2.8 п.4.2 Договору, згідно з яких орендар має право достроково розірвати договір, письмово попередивши орендодавця за 60 календарних днів до додати розірвання.

17.04.2014 відповідач надіслав на адресу позивача лист № 065 від 17.04.2014 про дострокове розірвання Договору з 01.05.2014 та зобов'язання звільнити спірні приміщення 30.04.2014, до якого додано акт приймання-передачі (повернення) об'єкту для підписання (копії в додатках). Копія даного листа міститься в матеріалах справи.

Вказаний факт підтверджується наявними у матеріалах справи копіями фіскального чеку № 8693 від 01.04.2014, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0305606033929, та відповідного поштового конверту з довідкою поштового відділення Форми-20 від 22.06.2014 щодо підстав повернення поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи умови п.1.6 Договору щодо визначення сторонами строку дії останнього та визначений підпунктом 4.2.8 п.4.2 Договору порядок та строк дострокового розірвання Договору з ініціативи орендаря, з огляду на фактичні обставини справи, а саме зважаючи на дату повідомлення відділення поштового зв'язку щодо підстав повернення листа відповідача, твердження останнього щодо дати припинення дії спірного Договору з 01.05.2014 оцінюються як такі, що суперечать умовам Договору та не дають підстав вважати спірний Договір розірваним саме із зазначеної відповідачем дати.

Отже, станом на час спірного періоду, а саме з 01.05.2014 по 15.06.2014 Договір був чинним та діяв відповідно до узгоджених сторонами його умов.

Також не приймаються доводи відповідача про припинення фактичного користування нежитловими приміщеннями з 30.04.2014, на підтвердження чого відповідачем надані копії складених ним одноособово акта приймання - передачі внутрішнього переміщення основних засобів та накладних на переміщення товарно-матеріальних цінностей, належних відповідачеві.

Так, за умовами п.2.4 Договору приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання обома сторонами Акта приймання-передачі приміщень з оренди.

Крім того, згідно з п. 2.5 Договору обов'язки по складанню відповідного Акта приймання-передачі та першочергового його підписання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні Договору.

Матеріали справи жодних доказів підписання сторонами акта приймання-передачі орендованого майна (нежитлових приміщень) з оренди в порядку пунктів 2.3-2.5 Договору, а також будь - яких інших доказів фактичної відсутності відповідача у спірних приміщеннях сторонами не містять.

Необґрунтованими є і доводи відповідача про наявність надзвичайних та невідворотних обставин, які унеможливлюють користування відповідачем спірним майном.

Так, відповідач зазначає про Указ Президента України від 14.04.2014 №405/2014, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014, а також визначення районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 наказом від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014.

За приписами ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Сторони мають право самостійно визначити у договорі, що саме вони відносять до форс-мажору. Зокрема, визначити, які обставини є форс-мажором і суб'єктів, що мають його підтверджувати.

Згідно з п. 7.1 Договору під форс-мажорними обставинами сторони розуміють обставини, які виникли після підписання Договору в результаті непередбачених подій надзвичайного характеру, які неможливо було передбачити та уникнути їх дії, включаючи: землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії, які роблять неможливим виконання а даного Договору.

За умовами п. 7.2 Договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин Сторони повинні повідомити про такі обставини одна одну у письмовій формі протягом трьох робочих днів із дня їх настання, із зазначенням у повідомленні суті обставин форс-мажору, дати їх виникнення та приблизною періоду їх дії. Доказом настання обставин форс-мажору є довідка Торгово-промислової палати України або іншого компетентного державного органу. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Стороною про настання обставин форс-мажору позбавляє її права посилатись на такі обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання умов цього Договору.

Звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.

Відповідачем не надано доказів можливості впливу зазначених у відзиві обставин на невиконання (невчасне виконання) відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати за Договором.

Водночас, єдиним належним документом, який підтверджує виникнення форс-мажору, є висновок Торгово-промислової палати України.

Проте, відповідних довідок чи висновків ТПП України про настання форс - мажорних обставин, а також доказів повідомлень позивача про такі обставини, відповідачем не надано.

З посиланням на вказане вище, зазначаючи про те, що з 01.05.2014 по 15.06.2014 відповідач у відповідності до умов Договору користувався орендованим майном (нежитловими приміщеннями), зобов'язання щодо сплати орендної плати в сумі 9450,00 дол. США (що становить 212 167,90 грн. за курсом НБУ) не виконав, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Рішення судів попередніх інстанцій про стягнення орендної плати за період з 01.05.2014 по 15.06.2014 засноване на тому, що відповідачем не доведене розірвання Договору у цей період, як і не доведена наявність правових підстав для звільнення останнього від обов'язку зі сплати орендної плати у зв'язку із обставинами непереборної сили, зокрема, не надані довідка ТПП України та докази повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин у порядку визначеному п. 7.2 Договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує висновок судів попередніх інстанцій про те, що у період заявленої позивачем заборгованості - з 01.05.2014 по 15.06.2014, - Договір не розірваний не був, оскільки відповідно до п.п.4.2.8 Договору орендар має право достроково розірвати договір, письмово попередивши орендодавця за 60 календарних днів до додати розірвання, а лист орендаря про дострокове розірвання Договору датований 17.04.2014.

Водночас, щодо обставин непереборної сили, як підстави заперечення позовних вимог, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що під форс-мажорними обставинами сторони розуміють обставини подій надзвичайного характеру, зокрема, війну або військові дії, які роблять неможливими виконання умов даного Договору.

Доказом настання форс-мажору є довідка Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу (пункт 7.2 Договору).

Водночас, відповідно до наказу Антитерористичного центру Служби безпеки України від 07.10.2014 № 33/6/а, розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 105, розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, у м. Донецьк з 07.04.2014 здійснювалась антитерористична операція.

При цьому, відповідно до Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Враховуючи вказане, колегія суддів доходить висновку про те, що вказаними нормативно-правовими актами підтверджена наявність обставин непереборної сили, що унеможливлювали використання наймачем приміщення для реалізації визначеної Договором мети оренди у заявлений позивачем період заборгованості.

При цьому, довідка ТПП України визначається єдиним належним та достатнім документом , що підтверджує настання обставин непереборної сили (ст.10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції), однак протягом дії цього Закону (тобто, з дня набрання чинності Законом - 15.10.2014), отже у період, що слідує за періодом наявності обставин непереборної сили (період нарахування орендної плати).

Враховуючи вказане, наймач (відповідач) в силу положень ст. 762 Цивільного кодексу України звільняється від орендної плати за заявлений позивачем період користування об'єктом оренди, з огляду на що підстав для задоволення заявлених позовних вимог не вбачається.

За таких обставин, рішення та постанова підлягають до скасування, із прийняттям нового рішення, яким у позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 у справі №910/28476/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІО ТРЕЙД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" 3500,77 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 3819,02 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

М. Малетич