ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 910/21150/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Малетич М.М., Борденюк Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Cпільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2016 у справі № 910/21150/15 господарського суду міста Києва за позовомФранцузької компанії зі страхування зовнішньої торгівлі (COMPAGNIE FRANCAISE D'ASSURANCE POUR LE COMMERCE EXTERIEUR)доCпільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністютреті особи:1. Компанія "Джас Хеннессі Енд Ко" (Jas HENNESSY & Co), 2. Компанія "ЕмЕчСіЕс" (MHCS),простягнення 713 665 євро, що еквівалентно 16 963 168, 33 грн.,за участю представників

позивача: Шульги А.В.,

відповідача: Домашенка О.Є.,

третіх осіб: Матенчука В.М.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Французька компанія зі страхування зовнішньої торгівлі (COMPAGNIE FRANCAISE D'ASSURANCE POUR LE COMMERCE EXTERIEUR) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Cпільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 713 665, 00 євро, що еквівалентно 16 963 168, 33 грн. в порядку суброгації.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2015 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Компанію "Джас Хеннессі Енд Ко" (Jas HENNESSY & Co) та Компанію "ЕмЕчСіЕс" (MHCS).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.02.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 713 665, 00 євро страхового відшкодування.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Компанією "Джас Хеннессі Енд Ко" (Jas HENNESSY & Co) (продавцем) та Спільним українсько-німецьким підприємством "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупцем) 30.03.2011 укладено контракт поставки № АІ-078, відповідно до умов якого продавець виробляє та здійснює продаж, а покупець купує алкогольні напої (далі - товар) на умовах поставки FCA Cognac, Україна (у англомовному варіанті контракту - FCA Cognac, France) (інші умови можуть бути вказані в додатках до даного контракту до кожної конкретної поставки).

Відповідно до п. 13.4 контракту у разі розбіжностей тлумачення будь-якого пункту контракту перевагу має його англомовна версія.

Пунктом 2.1 контракту № АІ-078 визначено, що ціни вказуються в додатках на кожну конкретну поставку товару, які є невід'ємною частиною контракту.

Відповідно до п. 3.1 контракту № АІ-078, продавець постачає товар на умовах поставки FCA Cognac, Франція (Інкотермс-2010).

За умовами п. 3.2 контракту № АІ-078 покупець організовує доставку марок акцизного податку на адресу виробника за власний рахунок.

Згідно з п. 4.1 контракту № АІ-078 платежі здійснюються наступним чином - покупець сплачує 100 % від вартості товару проти документів.

Відповідно до п. 5.2 контракту покупець зобов'язаний, зокрема, отримати за власний рахунок та на свій страх та ризик ліцензії на імпорт та сплатити всі митні платежі, необхідні для імпорту товарів.

Пунктом 8.3 контракту передбачено, що претензії з якості та кількості поставленого товару можуть бути прийняті не пізніше десяти днів після приймання товару покупцем на умовах, вказаних в даному контракті.

За умовами п. 10.1 контракту № АІ-078, дійсний контракт, а також його додатки підлягають тлумаченню відповідно до французького законодавства та Віденської конвенції про міжнародну купівлю-продаж товарів, та всі процедури, які стосуються конфліктів законів та міжнародних конвенцій, незалежно від їх характеру, які можуть призвести до застосування іншого законодавства.

Крім цього, між Компанією "ЕмЕчСіЕс" (MHCS) (продавцем) та Спільним українсько-німецьким підприємством "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупцем) 30.01.2012 укладено контракт поставки № АІ-153, відповідно до умов якого продавець виробляє та здійснює продаж, а покупець купує алкогольні напої (далі - товар) на умовах поставки EXW Recy, Франція (інші умови можуть бути вказані в додатках до даного контракту до кожної конкретної поставки).

Пунктом 2.1 контракту № АІ-153 передбачено, що ціни вказуються в додатках на кожну конкретну поставку товару, які є невід'ємною частиною контракту.

Відповідно до п. 3.1 контракту № АІ-153, продавець постачає товар на умовах поставки EXW Recy, Франція (Інкотермс-2010).

За умовами п. 3.2 контракту покупець організовує доставку марок акцизного податку на адресу виробника за власний рахунок.

Згідно з п. 4.1 контракту № АІ-153 платежі здійснюються наступним чином -покупець сплачує 100 % від вартості товару протягом 60 днів з дати виставлення рахунку.

Відповідно до умов п. 5.2 контракту № АІ-153 покупець зобов'язаний, зокрема, отримати за власний рахунок, на свій страх та ризик ліцензії на імпорт та сплатити всі митні платежі, необхідні для імпорту товарів.

Пунктом 8.3 контракту № АІ-153 передбачено, що претензії з якості та кількості поставленого товару можуть бути прийняті не пізніше десяти днів після приймання товару відповідачем на умовах, вказаних в даному контракті.

Відповідно до п. 10.1 контракту № АІ-153, дійсний контракт, а також його додатки підлягають тлумаченню згідно з французьким законодавством та Віденською конвенцією про міжнародну купівлю-продаж товарів, та всі процедури, які стосуються конфліктів законів та міжнародних конвенцій, незалежно від їх характеру, які можуть призвести до застосування іншого законодавства.

Як стверджують треті особи, останні поставили відповідачу товар на загальну суму 786 012, 60 євро, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами (інвойсами). Проте відповідач розрахувався з ними частково, перерахувавши 24.03.2014 третій особі-1 72 347, 60 євро, і за ним залишилась заборгованість у розмірі 713 665 євро.

Крім цього, між Французькою компанією зі страхування зовнішньої торгівлі (COMPAGNIE FRANCAISE D'ASSURANCE POUR LE COMMERCE EXTERIEUR) (страховиком) та групою компаній, що входять до складу MH SNC, зокрема, Компанією Jas HENNESSY & Co та Компанією MHCS (страхувальниками) 26.09.2011 укладено договір страхування кредиту (глобальянсу) № 292847 G 21, предметом якого є гарантія проти ризику несплати заборгованості страхувальників, які визначені в переліку компаній в додатку № 3 до договору глобальянсу.

Відповідно до п. 4.1 договору глобальянсу, якщо покупець фінансово неспроможний, страхувальникам сплачується компенсація протягом 30 днів після отримання документів, що підтверджують фінансову неспроможність, а також виправдувальних документів щодо боргових вимог останніх.

Відповідно до п. 4.4 договору глобальянсу виплата компенсації призводить до придбання позивачем всіх прав кредитора та акцій за розміром боргу, відсотків та допоміжних платежів гарантованої боргової вимоги.

За умовами ст. 15 договору глобальянсу всі спірні питання, що виникають з приводу виконання цього договору, розглядатимуть компетентні судові установи Парижу згідно з договірною підсудністю. До цього договору застосовується французьке законодавство.

Враховуючи, що у відповідача перед третіми особами рахувався борг на загальну суму 713 665 євро, останні звернулися до позивача, як страховика, для отримання виплати страхового відшкодування за договором глобальянсу.

Позивач перерахував третій особі-1 450 000 євро та третій особі-2 263 665 євро страхового відшкодування, у зв'язку з чим останні склали розписки про суброгацію, в яких підтвердили одержання від позивача страхових відшкодувань та передали позивачу усі права і позови в межах суми застрахованих претензій, на підставі чого Французька компанія зі страхування зовнішньої торгівлі (COMPAGNIE FRANCAISE D'ASSURANCE POUR LE COMMERCE EXTERIEUR) звернулась з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Крім цього, апеляційний господарський суд зазначив, що даний спір підлягає розгляду у господарських судах України з огляду на положення абз. 2 п. 10.1 контрактів від 30.03.2011 № АІ-078 та від 30.01.2012 № АІ-153, відповідно до яких будь-яка суперечка чи непорозуміння, що випливають з цього договору або його похідних документів чи додатків та не можуть бути розв'язані за позасудовою домовленістю сторін, передаються на розгляд до судових органів у юрисдикції, в якій знаходиться зареєстрований офіс відповідача.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до цивільного законодавства шкода, завдана майну та особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відшкодування шкоди потерпілому можливе у двох випадках: 1) внаслідок невиконання контрагентом потерпілого своїх договірних зобов'язань; 2) внаслідок дій особи, що не пов'язана з потерпілим будь-якими договірними відносинами (деліктна відповідальність).

Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Законодавством для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України встановлений особливий правовий режим.

За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Таким чином, при суброгації нового зобов'язання з відшкодування шкоди не виникає, проте право вимоги такого відшкодування переходить від одного кредитора до іншого.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до п. 4.4 договору глобальянсу виплата компенсації призводить до придбання позивачем всіх прав кредитора та акцій за розміром боргу, відсотків та допоміжних платежів гарантованої боргової вимоги.

Також судами встановлено, що після перерахування позивачем третій особі-1 450 000 євро та третій особі-2 263 665 євро страхового відшкодування останні склали розписки про суброгацію, в яких підтвердили одержання від позивача страхових відшкодувань та передали позивачу усі права і позови в межах суми застрахованих претензій.

Враховуючи викладене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що спір про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації в даному випадку відноситься до компетенції господарських судів України з огляду на положення абз. 2 п. 10.1 Контрактів від 30.03.2011 № АІ-078 та від 30.01.2012 № АІ-153, оскільки нового зобов'язання з відшкодування шкоди у позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування третім особам не виникло, а до нього, в силу ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до відповідача.

Разом з тим, при суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування. Таким чином, розмір страхового відшкодування має визначатися за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не вправі вимагати від заподіювача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику з порушенням умов договору страхування. Якщо розрахунок здійснювався за іншими правилами, ніж зазначено в договорі страхування, то при визначенні розміру вимоги страховика, який підлягає задоволенню, то заподіювана шкоди із суми, виплаченої страховиком страхувальнику, виключається виплата, не передбачена договором.

Проте суди обох інстанцій зазначеного не врахували, не дослідили положення договору глобальянсу та не встановили, чи визначений розмір страхового відшкодування, який було сплачено позивачем третім особам розраховано за правилами, встановленими у договорі страхування (глобальянсу); не дослідили, чи виплачені суми страхового відшкодування не перевищують передбачені договором глобальянсу граничний поріг виплати гарантії (страхового відшкодування); не дослідили наявність або відсутність спору щодо існування заборгованості відповідача, у зв'язку з чим порушили вимоги ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, та дійшли передчасного висновку про задоволення позову.

Крім цього, рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Проте апеляційний господарський суд, дійшовши висновку, що спірні правовідносини відповідно до укладених контрактів регулюються нормами французького законодавства, не застосував жодних норм ані французького, ані українського законодавства, та не навів жодної статті в обґрунтування висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 713 665 євро страхового відшкодування.

Крім цього, апеляційний господарський суд зазначивши, що в компетенції господарських судів України не знаходиться питання щодо визначення правомірності дій страховика щодо виплати страхового відшкодування, а ці дії відповідач може оскаржити до компетентних судових установ Парижу, з посиланням на ст. 15 договору глобальянсу, не дослідив умови зазначеного договору та не встановив правомірності переходу від третіх осіб до позивача права вимоги відшкодування.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів.

Отже, згідно з цією статтею при застосуванні права іноземної держави суд має встановити зміст відповідних норм, а особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст цих норм.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідно до приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів в даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідити умови договору глобальянсу з метою встановлення правомірності переходу від третіх осіб до позивача права вимоги відшкодування, та в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2016 у справі № 910/21150/15 скасувати.

Справу № 910/21150/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддяМогил С.К.Судді:Малетич М.М. Борденюк Є.М.