ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 910/14309/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційні скарги Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" та ОСОБА_4

на рішеннягосподарського суду міста Києва від 23.07.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.04.2016у справі№ 910/14309/15 господарського суду міста Києваза позовом Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт"доГромадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4провизнання договору недійснимза участю представників сторін: представник Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" - Власова О.О.; представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ :

04.06.2015 до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" (далі - БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт ", позивач) до Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" (далі - ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт", відповідач) про визнання договору недійсним, в якій позивач просив задовольнити позовні вимоги повністю, визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 48 (в літ. А.) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. за реєстровим номером 521 від 15.05.2013 (далі - Договір) на підставі ч. 1 ст. 215 та ч. ч. 2, 5 ст. 203 ЦК України; застосувати правові наслідки недійсності правочину та зобов'язати відповідача повернути позивачеві нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 48 (в літ. А.) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13) загальною площею 72,40 кв.м.; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 10 650,00 грн та 5 000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

16.07.2015 до господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній відмовився від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути позивачеві нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 48 (в літ. А.) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13) загальною площею 72,40 кв.м., та просив господарський суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 48 (в літ. А.) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. за реєстровим номером 521 від 15.05.2013; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 218,00 грн та 5 000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Позовна заява обґрунтована тим, що: - Договір укладений з боку позивача особою з перевищенням наданих їй повноважень; - Договір укладений не з метою реального настання правових наслідків, що обумовлені ним, а з метою виведення приміщень, купівля-продаж яких є предметом спірного договору, з ліквідаційної маси для уникнення погашення законних вимог кредиторів в процедурі банкрутства позивача; - умовами Договору не встановлено а ні способу, а ні порядку проведення розрахунків за ним, оскільки п. 6 вказаного договору встановлює, що плату за спірні приміщення позивач отримав до дати укладення спірного договору, а розрахунок за договором був проведений шляхом видачі відповідачем на ім'я позивача 07.05.2013 простого векселя серії АА 2520492 на суму 471 000 грн., який до виконання було пред'явлено після незаконного припинення позивача та, відповідно, припинення повноважень ліквідатора позивача Зорі О.І.

Позивач вважає, що з огляду на всі перелічені вище обставини спірний правочин є фіктивним, а відтак, має бути визнаний недійсним в силу приписів ст. 234 ЦК України.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката, позовна заява обґрунтована тим, що згідно вимог ст. 44 та ч. 3 ст. 48 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

02.02.2015 між позивачем та адвокатським бюро "Дмитра Матвійчука" було укладено договір про надання правової допомоги № 48; 06.02.2015 адвокатським бюро було надано акт № 81 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) на суму 5 000,00 грн, а прибутковий касовий ордер № 10 від 06.02.2015 підтверджує оплату позивачем послуг адвоката в розмірі 5 000, 00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2015 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянина ОСОБА_4.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі № 910/14309/15 (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013, укладений між БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" та ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. за реєстровим номером 521 від 15.05.2013.

Стягнуто з ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" на користь БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" 1 218,00 грн витрат по сплаті судового збору та 5 000,00 грн витрат по оплаті послуг адвоката.

Повернуто з Державного бюджету України на користь БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" 9 432,00 грн надмірно сплаченого судового збору. Видано накази.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем доведено наявність та обґрунтованість обставин, викладених у позовній заяві, та підстав для визнання спірного договору недійсним з викладених у позові правових підстав.

Також, господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи містять ордер на надання правової допомоги БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" у господарському суді міста Києва адвокатом Матвійчуком Д.В. та укладений між позивачем та адвокатським бюро "Дмитра Матвійчука" договір про надання правової допомоги № 48 від 02.02.2015, а також акт № 81 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 06.02.2015. Прибутковим касовим ордером № 10 від 06.02.2015 підтверджується оплата позивачем послуг адвоката в розмірі 5 000, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 910/14309/15 (головуючий суддя: Калатай Н.Ф., суддя Рябуха В.І., суддя Ропій Л.М.) апеляційні скарги ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" та ОСОБА_4 (далі - третя особа) на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі № 910/14309/15 залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі № 910/14309/15 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки ухвала господарського суду міста Києва від 14.05.2012 про припинення провадження у справі № 5011-44/1491-2012, згідно вимог ст. 85 ГПК України, фактично, не набрала законної сили у зв'язку з її оскарженням в апеляційному порядку, а в подальшому була скасована, станом на дату укладення Договору існувала заборона на відчуження майна позивача, накладена ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2012 у цій справі, тобто особа, яка укладала Договір від імені позивача, діяла з перевищенням наданих їй повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановила, що з боку позивача Договір підписано ліквідатором Зорею Олексієм Івановичем, а з боку відповідача - директором ОСОБА_12.

Водночас, з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що укладенню спірного Договору передували загальні збори позивача і відповідача (рішення загальних зборів позивача оформлене протоколом №2 від 18.04.2013, рішення загальних зборів членів відповідача, оформлене протоколом № 3 від 18.04.2012 (а.с. 29, 31 т. 1), якими були прийняті рішення про надання дозволу на реалізацію спірного майна та доручення ліквідатору Зорі О. І. укласти з відповідачем відповідний договір купівлі-продажу та про доручення Голові Правління відповідача ОСОБА_12 укласти договір купівлі-продажу з позивачем, відповідно.

Зі змісту вказаних рішень суд другої інстанції встановив, що єдиним членом позивача на той час була ОСОБА_13, яка, відповідно, і приймала рішення про надання дозволу на укладення Договору, яка водночас була секретарем загальних зборів учасників відповідача, на яких прийнято рішення про укладення договору купівлі-продажу спірного майна з позивачем.

Керуючись вимогами ч. 3 ст. 92 ГПК України, а також враховуючи, що учасник позивача ОСОБА_13 в будь-якому випадку була обізнана як про накладення ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2012 у справі № 5011-44/1491-2012 заборони на відчуження майна, так і про апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 14.05.2012, якою провадження у справі № 5011-46/1491-2012 припинено, тобто про фактичне ненабрання вказаною ухвалою законної сили та, відповідно, існування заборони на відчуження майна позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення про придбання спірного майна, враховуючи суб'єктний склад учасників обох юридичних осіб, також мав бути обізнаний про вказані обставини.

Крім того, суд другої інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів схвалення позивачем Договору в будь-який спосіб, в той час як ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2013 у справі № 5011-46/1491-2012 вжито заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони позивачу розпоряджатися всім належним їй на праві власності нерухомим майном, у тому числі спірним нежилим приміщенням площею 72,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 48, літера "А", без згоди господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та отриманого у межах провадження у справі № 5011-14/1491-2012, тобто, фактично, підтверджено про відсутність згоди на відчуження спірного майна.

Враховуючи досліджені судом обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О. М. та за реєстрованого за № 521, як такого, що не відповідає положенням чинного законодавства України, а саме як такого, що укладений особою з перевищенням наданих їй повноважень, є законними та такими, що підлягають задоволенню, отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Також, суд другої інстанції в постанові від 06.04.2016 погодився із висновками суду першої інстанції, що адвокатське бюро "Дмитра Матвійчука" входить до кола осіб, витрати на оплату послуг яких, при належному їх оформленні і виконанні, є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України, та про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 5 000 грн.

Водночас, керуючись вимогами ч. 1 ст. 234 ЦК України та ст. 33 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем належним чином не доведено, що всі учасники Договору не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення, тобто, фактично, не доведено обставини, на які він посилається як на підставу задоволення своїх вимог про визнання Договору недійсним на підставі ст. 234 ЦК України.

Щодо посилань позивача на те, що умовами Договору не встановлено а ні способу, а ні порядку проведення розрахунків за ним, оскільки п. 6 Договору встановлює, що плату за спірні приміщення позивач отримав до дати укладення спірного договору, а розрахунок за Договором був проведений шляхом видачі відповідачем на ім'я позивача 07.05.2013 простого векселя серії АА 2520492 на суму 471 000 грн., який до виконання було пред'явлено після незаконного припинення позивача та, відповідно, припинення повноважень ліквідатора позивача Зорі О. І., суд другої інстанції зазначив, що вказані обставини стосуються порядку виконання Договору, а відповідно до приписів чинного законодавства недійсність договору має визначатися станом на дату його укладення, тобто у даному випадку обставини щодо виконання правочину, в тому числі і фактичне неотримання позивачем грошових коштів за продажу спірного майна, не можуть бути підставою для віднесення Договору до недійсних.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просила скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 910/14309/15, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 124 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст. 203 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 35, 43, 85, 93, 115 ГПК України.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 910/14309/15, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 124 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст.ст. 32, 85, 93, 115 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до статті 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI, який набрав чинності з 19.01.2013, положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності, господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Положеннями частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону, чинній з 19.01.2013) передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною дев'ятою статті 16 ГПК (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка набула чинності з 19.01.2013, спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення усіх майнових спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, після набрання чинності нової редакції Закону про банкрутство, постановою господарського суду міста Києва від 08.08.2014 у справі № 5011-44/1491-2012, зокрема, визнано БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бандуру І.В.

Благодійна організація "Благодійний фонд інвалідів та сиріт", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Бандури І.В., із вищезазначеною позовною заявою про визнання договору недійсним звернулась до господарського суду міста Києва у 2015 році.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що звернення ліквідатора банкрута з позовом до господарського суду слід відносити до наслідків виконання процедури ліквідації, яка повинна здійснюватися, згідно з розділом Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI, за нормами Закону, який набрав чинності з 19.01.2013.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, вирішуючи спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013, укладеного між БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" та ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт", на вищезазначені обставини уваги не звернув та не врахував приписів вищезазначених норм Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом", зокрема, ст. 44 вказаного Закону в редакції після 19.01.2013, в зв'язку з чим помилково прийняв позовну заяву БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Бандури І.В. до розгляду в порядку позовного провадження за межами справи про банкрутство.

Суд апеляційної інстанції на наведені порушення в оскаржуваній постанові уваги не звернув та їх не усунув.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку, що спір про визнання недійсним на підставі норм загального цивільного законодавства договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013, укладеного між БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" (яка перебуває в процедурі банкрутства) та ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт", безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт", тому підлягає розгляду в межах справи № 5011-44/1491-2012 про банкрутство останнього, а не в окремому позовному провадженні.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постанові від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 06.04.2016 про те, що в силу вимог ст. 85 ГПК України ухвала господарського суду міста Києва від 14.05.2012 про припинення провадження у справі № 5011-44/1491-2012 фактично не набрала законної сили у зв'язку з її оскарженням в апеляційному порядку, а в подальшому була скасована, неправомірними та такими, що суперечать спеціальним нормам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, ч. 4 ст. 8 Закону, оскільки ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що, норми ст. 85 ГПК України, регулюють порядок набрання законної сили саме рішенням господарського суду в позовному провадженні, і відносно порядку набрання законної сили ухвалами господарського суду у справі про банкрутство застосуванню не підлягають.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2012 за заявою фізичної особи, громадянина України ОСОБА_16 було порушено провадження у справі № 5011-44/1491-2012 про банкрутство Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт", пунктом 5 резолютивної частини якої було заборонено посадовим особам боржника вчиняти дії щодо відчуження майна, реорганізації чи ліквідації юридичної особи, укладення угод про зазначене з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 провадження у справі № 5011-46/1491-2012 про банкрутство Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" було припинено.

Ухвалою від 05.06.2012 Київський апеляційний господарський суд прийняв до провадження апеляційну скаргу на увалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 14.05.2012, матеріали справи направлено до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За змістом положень ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Частиною 1 статті 4-5 ГПК України визначено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових для виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов.

Згідно вимог ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є законність, яка є загальноправовим принципом.

Принцип законності означає, зокрема, що суд при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до правовідносин, що є предметом судового розгляду. При цьому обов'язковою умовою судочинства є додержання норм процесуального права, які регламентують певні судові процедури, що гарантують реалізацію права на судовий захист і забезпечують досягнення цілей судочинства та законності судової діяльності.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що якщо судовий акт скасовано судом апеляційної інстанції як незаконний, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Тому, в зв'язку із скасуванням постановою суду апеляційної інстанції від 28.05.2013, яка набрала законної сили на підставі ст. 105 ГПК України з дня її прийняття, ухвали господарського суду м. Києва від 14.05.2012 про припинення провадження у справі про банкрутство, процедура банкрутства Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" є чинною з моменту її порушення ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2012.

Отже, з моменту порушення провадження у справі № 5011-44/1491-2012 про банкрутство Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт", а саме - 10.02.2012, майно боржника перебуває в особливому правовому режимі, відповідно до якого застосуванню підлягають спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом", чому суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення суду першої інстанції від 23.07.2015 та постанова суду апеляційної інстанції від 06.04.2016 у справі № 910/14309/15 підлягають скасуванню, а справа № 910/14309/15 підлягає передачі на розгляд у справу № 5011-44/1491-2012 про банкрутство БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт".

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 910/14309/15 скасувати. Справу № 910/14309/15 передати на розгляд у справі № 5011-44/1491-2012 про банкрутство Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт".

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.Є. Короткевич

В.Я. Погребняк