ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року Справа № 914/3231/15 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Гоголь Т.Г., Добролюбової Т.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"на постановувід 03.03.2016Львівського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Львівської області № 914/3231/15за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 174886,00грн,за участю представників: позивача - Сечко С.В.відповідача -не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.11.2015 у справі №914/3231/15 (суддя Долінська О.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Орищин Г.В., судді: Галушко Н.А., Кузь В.Л.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) про стягнення шкоди в сумі 174886,00грн.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що розбіжності марки транспортного засобу, яка вказана в договорі добровільного страхування, з маркою автомобіля, зазначеною у висновку про оцінку пошкодженого транспортного засобу, виникли виключно внаслідок технічної помилки при складанні договору, оскільки тотожність державного реєстраційного номеру та ідентифікаційного номеру VIN підтверджують, що застрахований автомобіль та автомобіль, який був пошкоджений внаслідок ДТП, є одним і тим же транспортним засобом.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення.

Представник відповідача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого відповідач був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 27.04.2016, що, однак, не перешкоджає розглядові касаційної скарги і про що сторони були попереджені зазначеною ухвалою.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 20.09.2011 між ПрАТ "СГ "ТАС" (страховик) та ІП "Кока - Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (страхувальник) укладено договір №А0244872 добровільного страхування наземного транспортного засобу, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом (п.1.2 договору); інформація про застрахований транспортний засіб наведена в додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною (п.1.3 договору); договір вступає в дію з 29.09.2011 та діє до 28.09.2012 (п. 6.1 договору).

Згідно з додатком №1 до вказаного вище договору, у переліку застрахованих транспортних засобів, під порядковим номером НОМЕР_3 зазначено автомобіль марки МАN LE 18.220 4x2 BB, номерний знак НОМЕР_1, VIN код НОМЕР_4.

10.08.2012 о 16:30 год. по вул. Заболотного, 15 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_7 та власником якого є ФОП ОСОБА_4, і транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8, власником якого є ІП "Кока - Кола Беверіджиз Україна Лімітед".

Внаслідок вказаної ДТП автомобіль MAN 10.150, державний номерний знак НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ДАІ від 06.09.2012, страховим актом №438Р/40/2012 від 08.01.2013.

Поряд з цим, у відомості про дорожньо-транспортну пригоду №9052761, учасниками ДТП, посадовими особами ДАІ, було зазначено автомобілі марки MAN 18.413, державний номерний знак НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_5 та марки МАN 10.150 державний номерний знак НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_6.

За результатами проведення 22.08.2012 огляду пошкодженого транспортного засобу марки МАN 10.150, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, оцінювачем ОСОБА_9 складено звіт, згідно з яким вартість матеріальної шкоди, завданої вказаному транспортного засобу, визначена в сумі 239176,15грн.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.09.2012 у справі №2601/16532/12 пр.3/2601/5997/12 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні згаданого ДТП та адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. в дохід держави.

03.12.2012 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

25.01.2013 позивач здійснив виплату страхового відшкодування ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" згідно з договором №А0244872 від 20.09.2011 та рахунком №1 від 25.10.2012 за ремонт транспортного засобу MAN 10.150, державний номерний знак НОМЕР_1, в розмірі 224886,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №75955 від 25.01.2013.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що власником транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_2, є ФОП ОСОБА_4, з якою водій ОСОБА_7 - особа винна у вказаній вище ДТП, перебував у трудових відносинах.

09.01.2014 позивач надіслав відповідачеві лист №159 з вимогою сплатити суму 224886,00грн шкоди, що завдана працівником відповідача внаслідок ДТП.

Втім, оскільки зазначена вимога залишена без задоволення, ПрАТ "СГ "ТАС" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_4 174886,00грн страхового відшкодування, яке розраховане з вирахуванням суми ліміту відповідальності за полісом ОСЦПВВНТЗ АВ0579003 (224886,00грн - 50000,00грн = 174886,00грн), вимоги якого обґрунтовані приписами ст. ст. 993, 1172, 1187, 1191, 1192 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, яка, на думку останнього, закінчилася 11.08.2015, тоді як позов заявлений 04.09.2015.

Вирішуючи спір у справі та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що оскільки у додатку №1 до договору та заяві про виплату страхового відшкодування визначено марку автомобіля МАN LE 18.220, тоді як у відомості про дорожньо-транспортну пригоду №9052761 та у звіті про оцінку пошкодженого транспортного засобу зазначено іншу марку - МАN LE 10.150 а також у додатку №1 до договору та у звіті про оцінку пошкодженого транспортного засобу останні шість цифр номера кузова зазначено 152814, тоді як у відомості про дорожньо-транспортну пригоду №9052761 вказано НОМЕР_6, це викликає сумнів, що застрахований транспортний засіб і автомобіль, який потрапив у ДТП, є одним і тим же автомобілем. Крім того, попередні судові інстанції зазначили про суперечність даних, які містяться в звіті про оцінку пошкодженого транспортного засобу, оскільки дата оцінки на сторінці 3 вказана як 10.08.2012, в той час як на 4-й сторінці звіту міститься інформація про те, що договір на проведення оцінки укладено 21.08.2012. При цьому, визначаючи правову природу відносин сторін спору, попередні судові інстанції дійшли висновку, що стягнення суми шкоди заявлено в порядку регресу, зокрема, на підставі ст. 1191 ЦК України, у зв'язку з чим, клопотання відповідача про застосування позовної давності було відхилено.

Втім, такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасним, тобто, такими, що стали наслідком порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 512 та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Зазначеного суди попередніх інстанцій не врахували, в зв'язку з чим залишився не визначеним належним чином характер правовідносин між сторонами за справою, що, відповідно, впливає на правильність вирішення спору у справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до наказу Державної митної служби від 17.03.2008 №229 "Про внесення змін до Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України" міжнародною організацією стандартизації (ISO) запроваджено з 1976 року міжнародний стандарт ідентифікаційних позначень автомобіля - ISO 3779-1983, гармонізований з державним стандартом України ДСТУ 3525-97, обов'язкового до застосування в Україні, ці позначення складаються з міжнародного коду виробника ТЗ (перші три символи), описової частини (подальші шість символів) і розпізнавальної частини (останні вісім символів), за яким визначається ідентифікаційний номер ТЗ, що є індивідуальним для кожного ТЗ.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, VIN номеру НОМЕР_4 відповідає автомобіль марки МАN 10.150, державний номерний знак НОМЕР_1.

При цьому, враховуючи, що в пункті НОМЕР_3 додатку №1 до договору добровільного страхування зазначено той же VIN номер та державний номерний знак, що і у вказаному вище свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки МАN 10.150, доводи позивача, що вказана в додатку до договору марка автомобіля МАN LE 18.220 є технічною помилкою, залишились належним чином не спростовані попередніми судовими інстанціями, зазначеному вище свідоцтву місцевим та апеляційним господарськими судами не надано правової оцінки.

Наведене свідчить, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язується законність вирішення спору по суті.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарських судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Порушення судами процесуальних норм, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі, та не з'ясування обставин, від яких залежить законність рішення, є підставою для скасування оскаржуваних судових актів та скерування справи до суду першої інстанції для нового розгляду. При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 у справі Господарського суду Львівської області №914/3231/15 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2015 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді Т.Г. Гоголь

Т.В. Добролюбова