Постанова ВГСУ від 12.05.2016 року у справі №910/18675/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року Справа № 910/18675/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівДобролюбової Т.В., Алєєвої І.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Кравець Д.М. - дов. від 17.03.15, відповідача: Андрієвська О.В. - дов. від 12.04.16, касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського судувід01.03.16у справі№910/18675/15за позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-20"до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"простягнення 53097,68 грн. Житлово-будівельний кооператив "Молодіжний-20" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 53097,68 грн. Позивач посилався на те, що відповідач безпідставно утримує спірні кошти в якості оплати за постачання води для підігріву, позаяк між сторонами не існує зобов'язань з надання таких послуг та їх оплати. Позов обґрунтований приписами статей 387, 389, 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.15 (суддя Пригунова А.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 46931,39 грн. безпідставно набутих коштів. Господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи факту набуття відповідачем спірних коштів поза правовою підставою. У стягненні 6166,29 грн. відмовлено за спливом строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.16 (судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", в якій просить скасувати рішення і постанову у справі, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 11, 626, 629, 1212 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 47, 32, 33, 34, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України. Він наголошує на тому, що спірні правовідносини носять договірний характер; що заявлені до стягнення кошти були перераховані на виконання договорів, укладених між позивачем і КП "ГІОЦ", і це унеможливлює застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. Водночас скаржник зазначає, що він є належним отримувачем і власником спірних коштів за питну воду для підігріву.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить судові акти у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.12.01 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" - постачальником та Житлово-будівельним кооперативом "Молодіжний-20" - споживачем був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення №9749/4-14-с. За умовами цього договору відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги з постачання питної води та приймання каналізаційних стоків, а останній, в свою чергу, розрахуватися за них на умовах, визначених договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.94. Суди установили, що умовами цього договору не регулюється постачання відповідачем позивачу холодної води для виготовлення гарячої води, тобто між сторонами не існує зобов'язань з надання таких послуг та, відповідно, їх оплати; що на балансі позивача не знаходяться теплові пункти, з яких здійснюється постачання гарячої води; що відповідач не є виконавцем послуг з постачання води для підігріву. При цьому, судами були враховані факти установлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 23.04.15 у справі №910/26614/14. В процесі розгляду спору господарськими судами установлено факт зарахування на рахунок ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (відповідача) 53097,68 грн. в якості оплати за холодну воду для підігріву, що підтверджується, зокрема, довідкою Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" та відповідачем не заперечується. При цьому, суди установили, що ці кошти були перераховані поза спірним договором; що відповідач набув спірні кошти за рахунок позивача не в порядку виконання останнім договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором від 04.12.01. Тобто, спірна сума коштів (і це установили суди та підтверджено матеріалами справи) є безпідставно утримуваною відповідачем. При цьому, як установили суди, 6166,29 грн. не підлягає стягненню за спливом строку позовної давності. Отже, розмір безпідставно утримуваних відповідачем коштів, котрі підлягають поверненню, становить 46931,39 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-20" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 53097,68 грн. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (статті 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Як вже зазначалося, і це установили суди, умовами укладеного між сторонами у справі договору на послуги водопостачання та водовідведення №9749/4-14-с від 04.12.01 не регулюється постачання відповідачем позивачу холодної води для виготовлення гарячої води, тобто між сторонами не існує зобов'язань з надання таких послуг і, відповідно, їх оплати. Суди установили і те, з підтвердженням матеріалами справи, що сума, яка є предметом стягнення у даній справі, була перерахована на рахунок відповідача поза межами договірних (зобов'язальних) платежів; що відповідач набув спірні кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором від 04.12.01. Отже, як установили суди, зобов'язання з повернення цих грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (стаття 1212 Цивільного кодексу України). При цьому, розмір безпідставно утримуваних відповідачем коштів, які підлягають поверненню позивачеві, і це установили суди, становить 46931,39 грн. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. У розумінні приписів наведених норм зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Як вже зазначалося, усі складові безпідставного набуття спірних коштів відповідачем установлено судами. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14.10.14 у справі №917/2572/13. Доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки не спростовують установленого судами; стосуються переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза компетенцією суду касаційної інстанції; та були предметом судового розгляду в судах попередніх інстанцій і мотивовано відхилені ними. Отже, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, і те, що порушень чи неправильного застосування судами норм законодавства не виявлено, правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.