ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року Справа № 905/3680/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Дунаєвська Н.Г., Мележик Н.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.10.2015за скаргоюДержавного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"на діїВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій областіу справі№905/3680/14 господарського суду Запорізької області за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"до Державного підприємство "Дирекція з реструктуризації шахтного фонду"простягнення 4952412,79 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Петрик І.И.;

- відповідача повідомлений, але не з'явився;

- ДВС повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.07.2015 у справі №905/3680/14 (суддя Мойсеєнко Т.В.) задоволена скарга державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25.05.2015 з виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 14.04.2015 у справі №905/3680/14; визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25.05.2015 ВП№47636804; зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області здійснити дії, передбачені Законом України щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі №905/3680 від 14.04.2015.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2015 (судді: Сгара Е.В., М'ясищев А.М., Будко Н.В.) вказану ухвалу місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні скарги на дії ВДВС відмовлено.

Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (позивач, заявник скарги на дії ВДВС, скаржник), не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте, ані відповідач, ані ВДВС не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні.

13.04.2015 від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надійшов відзив на касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі", в якому відділ заперечує проти її задоволення; просить оскаржувану постанову залишити в силі. При цьому посилається на дотриманні судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ознайомившись з матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, перевіривши дотримання норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Запорізької області від 10.03.2015 задоволений позов Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" до Державного підприємство "Дирекція з реструктуризації шахтного фонду" про стягнення 4 952 412,79 грн. основного боргу.

На виконання вказаного рішення господарським судом Запорізької області 14.04.2015 видано наказ, пред'явлений стягувачем до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 30.04.2015.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ВП №47636804 від 25.05.2015 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 14.04.2015. В обґрунтування підстав вказаної постанови державний виконавець послався на п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", а в мотивувальній її частині - на Закони України "Про боротьбу з тероризмом", "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та на розпорядження Кабінету Міністрів №1085-р від 07.11.2014.

Стягувач, не погоджуючись із постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ВП №47636804 від 25.05.2015 про відмову у відкритті виконавчого провадження, звернувся до господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії ВДВС.

Місцевий господарський суд, задовольняючи вказану скаргу, виходив з того, що нормативні акти, на які послався державний виконавець у постанові, не регулюють питання виконання судових рішень. Посилання державного виконавця на неможливість направлення боржнику документів виконавчого провадження у зв'язку з тим, що він знаходиться на території проведення антитерористичних дій та на неможливість дотримання вимог ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", спростовані місцевим господарським судом, оскільки, як зазначив суд, відповідно як до норм вказаного Закону, так і Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, існує декілька способів направлення документів виконавчого провадження учасникам виконавчого провадження, до того ж, належним чином оформлена відмова від отримання документів виконавчого провадження також не перешкоджає проведенню виконавчих дій, позаяк у ВДВС не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи вказану ухвалу місцевого господарського суду, виходив з того, що виконавче провадження складається з декількох стадій, однією і першою з яких відкриття виконавчого провадження, яка, не може бути виконана державним виконавцем у відповідності зі ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" внаслідок неможливості надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вищий господарський суд України не може погодитися із такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Частинами 1, 2, 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до п. 3.20. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо державному виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження, у тому числі шляхом факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, державний виконавець має декілька способів оповіщення (направлення) сторонам виконавчого провадження - стягувачеві та боржникові, виконавчих документів, зокрема, рекомендованою або простою кореспонденцією, електронною поштою, факсимільним зв'язком, тощо.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, боржник - Державне підприємство "Дирекція з реструктуризації шахтного фонду", зареєстрований у місті Шахтарську, який віднесено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження внаслідок проведення на цій території антитерористичних дій.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції в ухвалі про задоволення скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, на відміну від суду апеляційної інстанції, у Законі України "Про боротьбу з тероризмом" та Законі України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", а також розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" від 07.11.2014 №1085-р, якими державний виконавець обґрунтував постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, не визначено, що обставини проведення антитерористичної операції виключають здійснення виконавчих дій і можуть бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Крім того, положення Закону України "Про виконавче провадження" не містять такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження як неможливість направлення документів виконавчого провадження стороні такого виконавчого провадження, зокрема боржнику.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав, передбачених ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", для відмови у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 14.04.2015 у справі №905/3680/14.

Стосовно посилання суду апеляційної інстанції на неможливість відкриття виконавчого провадження з дотриманням вимог з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів касаційної інстанцій зазначає, що направлення сторонам постанови про відкриття виконавчого провадження згідно з Законом України "Про виконавче провадження" здійснюється вже після вирішення питання про наявність підстав для відкриття виконавчого провадження.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано ухвалу місцевого господарського суду з підстав неможливості відкриття державним виконавцем виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 14.04.2015, наслідком чого є позбавлення стягувача можливості поновити свої права, відновлені рішенням господарського суду Запорізької області від 10.03.2015, на виконання якого видано наказ від 14.04.2015, позаяк постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду Запорізької області від 23.07.2015 - залишенню без змін.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання ВДВС у відзиві на касаційну скаргу на постанову Верховної Ради України від 21.05.2015 №462-VIII "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські політичні права та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод", приписи якої, надають можливість відступити від окремих зобов'язань на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, також не можуть виправдати дії ВДВС з винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки, вказаний Закон містить норми, зокрема, ст. 35, щодо відкладення провадження виконавчих дій за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2015 у справі №905/3680/14 скасувати.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.07.2015 у справі №905/3680/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.Г. Дунаєвська

Н.І. Мележик