ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року Справа № 904/6462/15 Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"на постановувід 08.02.2016Дніпропетровського апеляційного господарського судуза заявою відповідача про розстрочку виконання рішення у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/6462/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"простягнення 44112331,15грн,за зустрічним позовомМіського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"провизнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу,за участю представників: позивача - Смакота Н.І.відповідача -не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 у справі №904/6462/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015, частково задоволені первісні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - відповідач) про стягнення основної заборгованості в сумі 31021417,11грн, пені в сумі 4637155,68грн, 3% річних у сумі 658171,91грн, інфляційних втрат у сумі 7795586,45грн. Стягнено з відповідача на користь позивача 31021417,11грн основного боргу, 2318577,84грн пені, 658171,91грн 3% річних та 7795586,45грн інфляційних втрат, в решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 №2416/14-КП-4 відмовлено.

04.11.2015 на виконання зазначеного рішення Господарським судом Дніпропетровської області виданий відповідний наказ.

11.11.2015 відповідач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з завою про розстрочення виконання судового рішення, за змістом якої, з урахуванням поданих уточнень від 04.01.2016, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 з січня 2016 року по серпень 2016 року щомісячними рівними частинами за наступним графіком:

до 31.01.2016 - 5233354,16грн;

до 29.02.2016 - 5233354,16грн;

до 31.03.2016 - 5233354,16грн;

до 30.04.2016 - 5233354,16грн;

до 31.05.2016 - 5233354,16грн;

до 30.06.2016 - 5233354,16грн;

до 31.07.2016 - 5233354,16грн;

до 31.08.2016 - 5233354,19грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2016 у справі №904/6462/15 (суддя Воронько В.Д.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.) відмовлено в задоволенні заяви Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" про розстрочку виконання судового рішення.

Відповідач з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви щодо розстрочення виконання судового рішення у справі №904/6462/15 за наступним графіком:

до 31.03.2016 - 5233354,16грн;

до 30.04.2016 - 5233354,16грн;

до 31.05.2016 - 5233354,16грн;

до 30.06.2016 - 5233354,16грн;

до 31.07.2016 - 5233354,16грн;

до 31.08.2016 - 5233354,16грн;

до 30.09.2016 - 5233354,16грн;

до 31.10.2016 - 5233354,19грн.

В тексті касаційної скарги відповідач зазначає про порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. ст. 43, 121 Господарського процесуального кодексу України, що виразилося в неповному з'ясуванні всіх обставин справи та ненаданні належної правової оцінки фінансовому стану відповідача, який, за твердженням останнього, ускладнює виконання судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представник скаржника не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 28.04.2016.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи подану заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015, відповідач послався на складне фінансове становище, яке унеможливлює повне, одноразове виконання судового рішення, оскільки виконання вказаного судового акта в такий спосіб призведе до зупинення фінансово-господарської діяльності відповідача. Крім того, заявник вказав, що КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" станом на 2015 рік є фактично збитковим підприємством.

Відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що заявником не подано будь-яких доказів на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим на даний час чи в майбутньому. Посилання відповідача на скрутне фінансове становище як на підставу для розстрочення виконання судового рішення суди попередніх інстанцій визнали безпідставним, оскільки відповідачем не надано документів, що свідчать про його скрутний фінансовий стан, а також жодних доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду у розумінні норми ст. 121 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У відповідності до пп. 7.1.1 п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.2 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З правового аналізу вказаних приписів вбачається, що розстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, реалізація якого є наслідком оцінки судом поданих доказів та певних обставин.

Оцінивши подану відповідачем заяву та долучені до неї документи, попередні судові інстанції встановили, що відповідачем не надано документів, які свідчать про його скрутний фінансовий стан, а також жодних доказів наявності тих виключних обставин (загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках, відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо), які є підставою для розстрочення виконання рішення суду в розумінні норми ст. 121 ГПК України, у зв'язку з чим відмовили в задоволені поданої відповідачем заяви за недоведеністю заявником неможливості виконання рішення та недоведеністю обставин, які б обумовили необхідність та доцільність розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Отже, враховуючи, що наведені у касаційній скарзі доводи відповідача фактично зводяться до необхідності переоцінки та додаткової перевірки доказів судом касаційної інстанції, а також, що інших обставин, які в розумінні ст. 11110 ГПК України є підставами для скасування оскаржуваних судових актів, заявником не зазначено, висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення колегія суддів вважає законним та обґрунтованим та не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення вимог касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/6462/15 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк