ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року Справа № 904/5845/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.(доповідача),суддівГоголь Т.Г., Полянського А.Г.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.15у справі№904/5845/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПрокуратури Баглійського району міста Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської радидоПублічного акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ"простягнення 228 735,30 грн

У судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури: Клюге Л.М. - прокурор ГПУ посв. №014652;

від відповідача:Бажан В.П. - за дов. від 05.01.16.

Представники від позивача у судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Прокуратурою Баглійського району міста Дніпродзержинська у липні 2015 року заявлений позов в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" про стягнення 228 735,30 грн, з яких 122 570,24 грн заборгованість з орендної плати за листопад 2014 року - березень 2015 року, 17 222,72 грн - пеня за період з 21.12.14 до 31.05.15, 88 942,34 грн - інфляційні втрати нараховані за період з 01.12.14 до 01.06.15. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпродзержинська, укладеним 12.09.14 між Департаментом комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради, як орендодавцем, Комунальним підприємством "Спортивний комбінат "Прометей", як балансоутримувачем, та Публічним акціонерним товариством "ДНІПРОАЗОТ", як орендарем. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 526, 530, 610, 625, 629, 762 Цивільного кодексу України, статей 188, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.15, ухваленим суддею Мілєвою І.В., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради 122 570,24 грн заборгованості з орендної плати, 17 222,72 грн - пені, 27 929,87 грн - інфляційних втрат. Суд установив неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з повної та своєчасної сплати орендних платежів. В частині стягнення 71 719, 62 грн інфляційних втрат судом відмовлено через помилковість визначення періодів такого нарахування. Суд визнав, що оскільки відповідно до пунктів 3.6, 3.7 договору орендна плата перераховується не пізніше 20 числа місяця слідуючого за розрахунковим, нарахування за прострочення сплати мають бути здійснені з 21, а не з 01 числа місяця слідуючого за розрахунковим. Суд керувався приписами статей 193, 286 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 548, 549, 599, 611, 625, 759, 762 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, постановою від 10.12.15, ухваленою у складі колегії суддів: Виноградник О.М. - головуючий, Джихур О.В., Дмитренко Г.К., рішення місцевого суду змінив, задовольнивши позов у повному обсязі. Апеляційна інстанція, керуючись приписами статей 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", визнала обґрунтованим розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 01.12.14 до 01.06.15 у розмірі 88 942,34 грн, здійснений у відповідності до Методики нарахування орендної плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням Дніпродзержинської міської ради.

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОАЗОТ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить постанову та рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування своєї правової позиції Товариство зазначає, що судами обох інстанцій всупереч приписам статей 29, 63 Господарського процесуального кодексу України було розглянуто позов прокурора, який не обґрунтував в позовній заяві у чому саме полягають порушення інтересів держави або загрози їх порушення; також прокурор не обґрунтував та не довів з посиланням на законодавство, чому Дніпродзержинська міська рада та Департамент комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради, які є самостійними юридичними особами, не звернулись до господарського суду за захистом свого порушеного права особисто. Крім того, на думку скаржника, господарські суди не звернули уваги на той факт, що прокурором невірно визначений позивач у справі, яким мала стати Дніпродзержинська міська рада, замість Департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради. Ураховуючи викладене, скаржник вважає, що місцевий господарський суд мав залишити позов прокурора без розгляду на підставі статті 81 названого Кодексу. Також скаржник вказує, що пункт 3. 7 договору суперечить приписам статей 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України та статей 251, 252, 546, 549, 599 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини 1 статті 2 Закону України "Про Національний банк України". Відтак Товариство вважає, що розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат здійснений з порушеннями строків та розмірів нарахувань, без урахування рекомендацій Верховного Суду України, викладених в листі № 62-97р від 03.04.97. Також, позивачем був здійснений невірний розрахунок пені, оскільки в листопаді 2014 року, січні та лютому 2015 року останніми днями виконання зобов`язання були вихідні дні, що включені позивачем до розрахунку, а нарахування пені на підставі пункту 3.7 договору включаючи день оплати, суперечить нормам Цивільного кодексу України. Звертає увагу суду Товариство і на порушення апеляційною інстанцією статті 9 Закону України "Про судовий збір" при розподілі судових витрат у справі.

Від Прокуратури Баглійського району міста Дніпродзержинська, Департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., заслухавши пояснення представника скаржника і заперечення на касаційну скаргу прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування апеляційним судом приписів чинного законодавства відзначає таке.

Апеляційним господарським судом при розгляді справи установлено, що між Департаментом комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради, як орендодавцем, Комунальним підприємством "Спортивний комбінат "Прометей", як балансоутримувачем, та Публічним акціонерним товариством "ДНІПРОАЗОТ", як орендарем 12.09.14 було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпродзержинська, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування комунальне нерухоме майно, нежитлове приміщення площею 1848,88 м2, розташоване за адресою: просп. Аношкіна, 109, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Спортивний комбінат "Прометей", вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку і становить 6 539 439,00 грн. Згідно з пунктами 2.1, 2.2 розділу 2 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передачі майна; передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно; власником майна залишається територіальна громада міста Дніпродзержинська, а орендар користується ним упродовж строку оренди. Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.3 розділу 3 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати та пропорцій її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем для об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Дніпродзержинська, затвердженої рішенням Дніпродзержинської міської ради від 31.08.11 №182-11/VІ і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2014 року 26 335,61 грн з урахуванням індексу інфляції за 07 місяць 2014 року індекс - 1,004; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Пунктами 4, 10-12 зазначеної в договорі Методики розрахунків визначено порядок, формули, за якими повинна обчислюватись орендна плата за користування об`єктами комунальної власності. Відтак апеляційна інстанція установила, що сторонами договору оренди розділ 3 договору щодо порядку обчислення, сплати, строків внесення орендних платежів повністю наведений з урахуванням вищевказаної Методики, затвердженої рішенням сесії Дніпродзержинської міської ради від 31.08.11 № 182-11/VІ. Пунктом 3.4 розділу 3 договору сторони передбачили, що у разі користування майном протягом неповного календарного місяця, першого та/або останнього місяців оренди, добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата перераховується до міського бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% відповідно: 1) не пізніше останнього дня місяця за який здійснюється нарахування; в разі відсутності індексу інфляції за розрахунковий місяць перерахування здійснюються в сумі орендної плати визначеної, в попередньому місяці (перший місяць оренди - в сумі орендної плати визначеною за результатами конкурсу) та до 20 числа місяця наступного за розрахунковим перераховується скоригована частина суми орендної плати визначена з урахуванням офіційно опублікованого індексу інфляції за розрахунковий місяць; 2) сума заборгованості по орендній платі, яка виникла на перше число місяця наступного за розрахунковим підлягає коригуванню на індекс інфляції. Пунктом 3.7 договору сторони погодили, що орендна плата, яка перераховується пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим, стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пунктом 3.10 передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом прийому-передачі включно; закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до міського бюджету та балансоутримувачу. Пунктами 5.3, 5.4, 5.10 розділу 5 договору передбачений обов`язок орендаря зокрема: упродовж місяця після підписання договору внести завдаток, передбачений цим договором; завдаток перераховується орендодавцеві та балансоутримувачеві відповідно до пункту 3.6; після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем завдатку; у разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати міському бюджету і балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку; якщо в разі дострокового припинення договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати; своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату; щомісяця до 20 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць, а саме копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до міського бюджету; на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків орендних платежів і оформляти відповідні акти звіряння. Пунктом 12.1 розділу 12 договору встановлено, що він діє з 15.09.14 до 30.04. 15 погодинно. Згідно з пунктом 12.10. договору майно вважається поверненим орендодавцю/ балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі; обов'язок щодо складання акта прийому-передачі про повернення майна покладається на орендаря. Розглядаючи даний спір, апеляційна інстанція установила, що на виконання умов договору 12.09.14 Департамент комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради, Комунальне підприємством "Спортивний комбінат "Прометей" та Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОАЗОТ" підписали акт прийому-передачі, відповідно до якого Комунальне підприємство "Спортивний комбінат "Прометей" передало відповідачу вбудовані нежитлові приміщення за адресою: просп. Аношкіна, 109, загальною площею 1848,88 м2, в тимчасове користування (оренду) (а.с.25).

Також апеляційний суд установив і те, що свої договірні зобов`язання з оплати орендних платежів відповідач здійснював не своєчасно, не в повному обсязі, отже, неналежним чином. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення прав та обов'язків є договір. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно з приписами статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Статтею 549 цього ж Кодексу унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При розгляді даного спору апеляційний суд вірно виходив з того, що оскільки предметом оренди за договором було комунальне майно та правові засади його оренди регламентовано також Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 № 2269-ХІІ. Згідно з частиною 1 статті 10 зазначеного Закону в редакції, яка діяла на час прийняття рішення судом першої інстанції, істотною умовою договору оренди, зокрема, є орендна плата з урахуванням індексації, умови забезпечення виконання зобов`язань, в тому числі неустойка (штраф, пеня), відповідальність сторін. Частиною 3 цієї статті Закону унормовано, що за згодою сторін можуть бути передбачені і інші істотні умови договору оренди. Отже, уклавши розділ 3 договору оренди саме в певній редакції, сторони реалізували свої права, передбачені приписами статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Частиною 3 статті 18 цього Закону передбачено, що одним із обов`язків орендаря за договором оренди комунального майна є обов`язок вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі. Частиною 2 статті 19 цього ж Закону визначено, що Методика нарахування орендної плати за оренду комунального майна визначається органами місцевого самоврядування на тих самих засадах, що і для об`єктів, що перебувають в державній власності, а орендна плата, встановлена цією методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах, строки внесення орендної плати визначається в договорі. Ураховуючи наявність заборгованості, яку визнано відповідачем, апеляційним господарським судом правомірно задоволено позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 122 570,24 грн та пені в розмірі 17 222,72 грн за період з 21.12.14 до 31.05.15. Крім того, апеляційний суд правомірно визнав обґрунтованим розрахунок 88 942,34 грн суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 01.12.14 до 01.06.15, здійснений у відповідності до Методики, затвердженої рішенням Дніпродзержинської міської ради з урахуванням норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки за приписами цивільного законодавства сторони вільні при укладанні договору, тому при виконанні договірних відносин мають дотримуватись його умов та діяти в межах погоджених сторонами. Щодо доводів відповідача про відсутність правових підстав для звернення прокурора з позовом у цій справі, відсутності нормативного обґрунтування подання такого позову, то вони правомірно відхилені апеляційним судом з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного суду України від 08.04.99 № 3-рп/99, відповідно до яких прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулось чи може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У цій справі прокурором визначено, що несплата орендних платежів порушує економічні інтереси держави в особі Дніпродзержинської міської ради в особі Департаменту комунальної власності та земельних відносин цієї міськради. Посилання скаржника на невірне визначення прокуратурою позивача у спорі також не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Стаття 18 Господарського процесуального кодексу України унормовує, що до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з приписами статті 21 вказаного Кодексу сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Саме Департамент є стороною спірного договору оренди і його повноваження, як орендодавця передбачені рішенням Дніпродзержинської міської ради від 29.03.13 №746-33/VI. Посилання скаржника на порушення апеляційним судом статті 9 Закону України "Про судовий збір" визнаються помилковими. При прийнятті до провадження апеляційної скарги прокурора йому було відстрочено сплату судового збору до прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі. Оскільки на день прийняття постанови докази оплати судового збору прокуратурою не надано, а скарга прокурора була задоволена судом, то з відповідача за приписами статей 49, 99 Господарського процесуального кодексу України до Спецфонду Державного бюджету України правомірно стягнуто судом 5032,17 грн судового збору за подачу апеляційної скарги Прокуратурою Дніпропетровської області. Судовий збір у розмірі 4574,71 грн стягнуто з відповідача за розгляд спору в суді першої інстанції. Відтак доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не убачається. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.15 у справі №904/5845/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

А.Полянський