ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року Справа № 5011-16/11461-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на ухвалувід 30.11.2015господарського суду міста Києва та на постанову від 02.03.2016Київського апеляційного господарського судуу справі№ 5011-16/11461-2012 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"доПриватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_5

прозвернення стягнення на предмет іпотекиВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаДіхтяренко О.М. (дов. від 18.12.2015 № 02-36/3205);відповідачаСиротенко О.О. - директор (паспорт НОМЕР_1); Варес М.О. (дов. від 11.01.2016 № 11/01/16-1);третьої особине з'явились;ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (надалі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "НКМ1" (надалі - ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1", відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 та є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 19.07.2006, укладеним Банком з громадянкою ОСОБА_5, в рахунок погашення частини боргу ОСОБА_5 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 у сумі 6 368 000,00 грн.

Справа розглядалась неодноразово.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі № 5011-16/11461-2012, змінено первісного відповідача на належного відповідача - Приватне підприємство "Агентство нерухомості Велика Хата" (надалі - ПП "Агентство нерухомості Велика Хата").

За результатами нового розгляду, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2015 у справі № 5011-16/11461-2012 (суддя: Лиськов М.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 (колегія суддів: Майданевич А.Г. - головуючий, судді - Лобань О.І., Федорчук Р.В.), провадження у справі № 5011-16/11461-2012 припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 30.11.2015 скасувати, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки надано невірну юридичну оцінку обставинам справи щодо існування об'єкту іпотеки та неправильно витлумачено приписи ст. 17 Закону України "Про іпотеку" щодо припинення іпотеки у разі знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідч не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового акту.

Третя особа у судове засідання касаційної інстанції не з'явилася про час, місце та дату розгляду справи повідомлена належним чином.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 19.07.2006, укладеним Банком з громадянкою ОСОБА_5, в рахунок погашення частини боргу ОСОБА_5 як позичальника за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №18/064-КФ від 19.07.2006 у сумі 6 368 000,00 грн.

Судами встановлено, що ФОП ОСОБА_5 відповідно до постанови господарського суду Харківської області від 10.06.2010 у справі № Б-24/205-09 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та скасовано всі арешти та заборони, що накладені на майно боржника, у тому числі і на предмет іпотеки - чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, та в процедурі банкрутства відчужено зазначену іпотечну квартиру на користь ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1" (Договір купівлі-продажу квартири від 12.04.2011, зареєстровано в реєстрі за № 677). В подальшому, ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1" здійснило відчуження даної квартири на користь Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата" (Договір купівлі-продажу квартири від 23.04.2012), у зв'язку з чим судом, на підставі ст. 23 Закону України "Про іпотеку", здійснено заміну неналежного відповідача ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1" на належного відповідача - ПП "Агентство нерухомості Велика Хата".

Під час чергового нового розгляду, з урахуванням клопотання відповідача про припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, місцевим господарським судом встановлено, що предметом Іпотечного договору від 19.07.2006, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_5, була чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, При цьому на момент розгляду справи у господарському суді за відповідачем зареєстровано право власності на дві квартири: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 122 кв. м, житлова площа - 45,7 кв. м; та однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 125,9 кв. м, житлова площа - 39,1 кв. м, які є новоствореними об'єктами нерухомості, їх загальна та житлова площа відрізняються від площі квартири, що є предметом договору іпотеки. За таких обставин, суд дійшов висновку, що новостворені об'єкти нерухомого майна та предмет іпотеки не є ідентичними, що свідчить про відсутність предмета спору внаслідок його знищення (руйнування) та є підставою для припинення провадження у справі.

Апеляційний господарський суд погодився з такими висновками залишаючи ухвалу місцевого господарського суду без змін посилаючись на те, що в результаті повного знищення (втрати) майна, що виступало предметом іпотеки за Іпотечним договором від 19.07.2006, зазначена іпотека вважається припиненого в силу приписів ст. 17 Закону України "Про іпотеку", оскільки на даний момент нерухоме майно, що було предметом іпотеки, а саме: квартира АДРЕСА_1, не існує, що підтверджується Витягом з реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відсутність предмета спору (спірної квартири) є правовою підставою для припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України.

Проте колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше (ч.ч. 1 та 2 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється ст. 23 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Припиняючи провадження у справі за відсутності предмета спору (знищення предмета іпотеки), суди не встановили наявності самої підстави припинення іпотеки (знищення переданої в іпотеку будівлі), що передбачає фізичне знищення об'єкту нерухомості, а не зміну загальної та житлової площі переданої в іпотеку квартири в результаті її реконструкції, і з урахуванням ст. 23 Закону України "Про іпотеку" та наявних в матеріалах справи доказів, не надали належної правової оцінки тим обставинам, що відповідач став власником предмета іпотеки - чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, і зміна технічних характеристик відбулась в результаті реконструкції даної квартири, а не фізичного знищення предмета іпотеки.

З огляду викладеного, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів частини 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно частини 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

За таких обставин рішення попередніх судових інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими, при ухваленні яких неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, не виконано вказівки, що містились у постанові Вищого господарського суду України від 22.09.2015, у зв'язку з чим підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 30.11.2015 у справі № 5011-16/11461-2012 скасувати.

Справу № 5011-16/11461-2012 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : А.М. Демидова

С.Р. Шевчук