ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 926/591/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д.Кривди, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛС ЛТД"на постановувід 26.10.2015Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 926/591/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛС ЛТД"простягнення 73 090,84 грн

у судове засідання представники cторін не з'явились, заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛС ЛТД" про (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) стягнення 46076,70 грн основного боргу, 9334,00 грн пені, 17108,28 грн інфляційних втрат та 571,86 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.06.2015 (суддя О.Проскурняк) позов задоволений повністю.

Судове рішення мотивоване наступним.

01.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛС ЛТД" укладений договір поставки № 05/01-2, згідно з яким позивач зобов'язався передавати у власність товар (хліб та хлібобулочні вироби), а відповідач приймати та вчасно здійснювати оплату на умовах зазначених у договорі. Відповідно до додатку №1 до даного договору, постачання продуктів харчування здійснюється у навчальні заклади міста Чорткова.

Так, відповідно до накладних підписаних отримувачами (навчальними закладами), які містяться в матеріалах справи, позивач здійснив поставку товару у відповідні навчальні заклади, визначені договором на суму 46076,70 грн.

Відповідно до актів звірки взаємних розрахунків від 26 грудня 2014 року, 31 січня 2015 року, складених бухгалтерією сторін, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 46076,70 грн.

Крім того, підтвердженням виконання умов Договору позивачем є договір на закупівлю послуг за державні кошти від 10.01.2013, укладений між Міністерством соціальної політики України та ТОВ "ГАЛС ЛТД, згідно з яким відповідач надавав послуги з харчування дітей в навчальних закладах Чортківського району, Тернопільської області.

Відповідач не виконував зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 46076,70 грн.

Частиною 4 статті 231 та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.6 Договору поставки №05/01-2, укладеного між сторонами у разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару, покупець зобов'язаний оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочено платежу за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач за прострочення виконання зобов'язання відповідачем по оплаті вартості за поставлений товар правомірно нарахував 9334,00 грн пені; 17108,28 грн інфляційних втрат та 571,86 грн 3% річних.

З посиланням на вказане, місцевий господарський суд позов задовольнив.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 (колегія суддів: Р.Марко, М.Желік, Т.Костів) рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.06.2015 скасоване частково, прийняте нове рішення, яким позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення 44 665,50 грн основного боргу, 9048,12 грн пені, 16584,30 грн інфляційних втрат та 554,34 грн 3 % річних. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована наступним.

Відповідно до ст.ст. 9,10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", акт звірки розрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-який прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами, договором, накладними, рахунками тощо.

Відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних сума основного боргу становить 44 665, 50 грн, що не заперечується самим позивачем.

Оскільки сума основної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 44 665,50 грн підтверджена видатковими накладними, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Разом з тим, у судове засідання представник позивача подав уточнений розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань з врахуванням відсутності належних доказів наявності заборгованості на суму 1411,20 грн.

Відповідно до вищенаведеного розрахунку розмір пені становить 9048,12 грн, інфляційні втрати 16584,30 грн, три відсотки річних складають 554,34 грн.

Зазначений розрахунок є обґрунтованим та здійсненим у відповідності до вимог чинного законодавства.

З посиланням на вказане, апеляційний господарський суд частково відмовив у стягненні суми основного боргу (1411,20 грн), та, відповідно, відмовив частково у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати в частині присудження до стягнення 10905,70 грн основного боргу, 3011,65 грн пені, 4029,28 грн інфляційних втрат і 135,35 грн 3 % річних, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Апеляційним господарським судом задоволені позовні вимоги про стягнення 44 665,50 грн основного боргу з посиланням на доведення позивачем факту поставки товару на відповідну суму видатковими накладними та з огляду на відсутність доказів оплати відповідачем вказаної суми. Враховуючи те, що відповідачем не спростований факт поставки товару на суму 44 665,50 грн та з огляду на ненадання ним доказів оплати товару, рішення апеляційного господарського суду в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованим.

Водночас, апеляційним господарським судом визнаний правомірним наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Моментом початку перебігу строку нарахування вказаних сум у наведеному розрахунку, позивач визначив, а апеляційний суд визнав обґрунтованим, 21 день з дня останньої поставки (11.12.2014).

Однак, відповідно до п. 2.5.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника не пізніше 21 календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Отже, враховуючи те, що поставка товару відбувалась протягом лютого-грудня 2014 року за різними видатковими накладними, то позивач має розраховувати пеню, інфляційні та 3 % річних по кожній видатковій накладній окремо. Позивачем такий розрахунок не здійснений.

Разом з тим, враховуючи те, що відповідач визнає позовні вимоги в частині заявлених 6322,35 грн пені, 13059,00 грн інфляційних втрат та 135,35 грн 3 % річних, то колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про задоволення позовних вимог у частині пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що визнана відповідачем, а у решті - у тій частині, що відповідачем не визнана, - про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛС ЛТД" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 у справі № 926/591/15 скасувати в частині присудження до стягнення 2725,77 грн пені, 3525,30 грн інфляційних втрат та 418,99 грн 3 % річних.

У цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

У решті постанову залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил