ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 922/5560/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В., Рогач Л.І.за участю представників:позивачаСавченко Д.С. - довіреність від 14.08.2015 рокувідповідачаСай Л.В. - довіреність 13.01.2016 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного сільськогосподарського підприємства "Патріот" на постановувід 09.02.2016 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/5560/15 господарського суду Харківської області за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Граніт" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Патріот" простягнення 200733,47 грн. за зустрічним позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Патріот" доПриватного сільськогосподарського підприємства "Граніт" провизнання договорів недійсними

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Граніт" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Патріот" про стягнення 200 733,47 грн. збитків, у тому числі 23109,10 грн. реальних збитків та 177 624, 37 грн. упущеної вигоди, завданих неправомірними діями відповідача щодо зайняття та обробки земельних ділянок, що знаходяться в оренді позивача, на підставі статей 22, 638, 1166 Цивільного кодексу України, статей 125, 152, 156 Земельного кодексу України та статей 13, 15, 18, 31, 32 Закону України "Про оренду землі".

В подальшому, 20 жовтня 2015 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Патріот" подало до господарського суду Харківської області зустрічну позовну заяву до Приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт", в якій просило визнати договори оренди землі від 27.10.2011 року та 08.11.2012 року недійсними посилаючись на те, що при укладанні спірних договорів оренди не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору; що земельні ділянки, які є предметом спірних договорів оренди землі по факту передані не були, акти прийому - передачі підписані між сторонами не були; відповідачем за зустрічним позовом не надано доказів паспортизації земельної ділянки; відсутні докази сплати орендної плати на виконання спірних договорів.

У запереченнях на зустрічну позовну заяву ПСП "Граніт" просило відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що спірні договори оренди містять усю необхідну інформацію щодо земельних ділянок, які було передано в оренду. Факт реєстрації вказаних договорів підтверджує наявність усіх передбачених законодавством відомостей про об'єкт оренди у спірних договорах.

Крім того, у вказаних запереченнях ПСП "Граніт" було заявлено клопотання про застосування позовної давності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2015 року (суддя Ю.В. Светлічний) первісний позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Патріот" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт" 200733,47 грн. збитків, у тому числі 23109,10 грн. реальних збитків та 177624,37 грн. упущеної вигоди та судовий збір у розмірі 3011,00 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції виходив з того, що усі надані докази в сукупності дають підстави вважати доведеним факт самовільного зайняття ПСП "Патріот" спірних земельних ділянок та факт завдання такими діями шкоди ПСП "Граніт", а отже причинно - наслідковий зв'язок між цими фактами.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції встановивши, що договори оренди містять необхідну інформацію щодо земельних ділянок, які передаються в оренду, їх належну реєстрацію дійшов висновку, що у позивача за зустрічним позовом не виникло порушеного права якого він звернувся до суду

За апеляційною скаргою ПСП "Патріот" Харківський апеляційний господарський суд (судді: В.О. Фоміна, О.О. Крестьянов, О.В. Шевель) переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 09.02.2016 року, вказане рішення залишив без змін з тих же підстав.

ПСП "Патріот" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року повністю та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції приписів статті 22 Цивільного кодексу, статті 152 Земельного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України. На думку скаржника, суди безпідставно поклали майнову відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок на відповідача, оскільки самовільне зайняття не підтверджується жодним належним доказом у справі, а розмір упущеної вигоди не доведено жодним належним доказом у справі.

Також скаржник зазначає, що незважаючи на те, що ПСП "Патріот" заперечував користування спірними земельними ділянками у 2014 та 2015 роках, приймаючи оскаржувані судові рішення суди помилково послалися на заочне рішення Золочівського районного суду Харківської області від 29.04.2015 року, як на доказ використання спірних земельних ділянок ПСП "Патріот" у 2014 та 2015 року.

При цьому, заявник звертає увагу суду на те, що ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 19.02.2016 року вищевказане заочне рішення Золочівського районного суду Харківської області від 29.04.2015 року у справі №622/772/14-ц скасоване за заявою ОСОБА_6 від 19.02.2016 року та справу призначено до розгляду в загальному порядку на 24.03.2016 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 27.10.2011 року між ОСОБА_7 (далі - орендодавець) та ПСП "Граніт" в особі директора Чалого Олександра Вікторовича (далі орендар) було укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 4,8338 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

08.11.2012 року між ПСП "Граніт" та ОСОБА_7 було укладено договір оренди на земельну ділянку на території Писарівської селищної ради, площею 4,7860 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право оренди цих земельних ділянок (кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2) зареєстроване відповідно до законодавства України, що підтверджується документами, доданими до матеріалів справи.

Між ПСП "Патріот" та ОСОБА_9 було укладено договір №24 про оренду земельної частки (паю). Відповідно до умов даного договору ОСОБА_9 передала в оренду земельну частку (пай) в розмірі 5,34 умовних кадастрових гектарів, а ПСП "Патріот" прийняло у користування земельну частку (пай) та зобов'язалось сплачувати орендну плату.

Договір зареєстрований 01.11.2001 року в книзі реєстрації договорів про оренду землі Писарівської сільської ради за №23, строк дії закінчився 01.11.2011 року.

Між ПСП "Патріот" та ОСОБА_7 було укладено договір №25 про оренду земельної частки (паю). Відповідно до умов даного договору ОСОБА_7 передав в оренду земельну частку (пай) в розмірі 5,34 умовних кадастрових гектарів, а ПСП "Патріот" прийняло у користування земельну частку (пай) та зобов'язалось сплачувати орендну плату.

Договір зареєстрований 01.11.2001 року в книзі реєстрації договорів про оренду землі Писарівської сільської ради за №24, строк дії закінчився 01.11.2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Відповідно до його заповіту, складеного 29.10.2012 року та посвідченого нотаріально, земельні ділянки, що перебувають в оренді за вищевказаними договорами, та право власності на майновий пай члена КСП передаються у спадок ОСОБА_10. Відповідно до ще одного заповіту ОСОБА_7 від 07.05.2013 року, посвідченого секретарем Писарівської селищної ради, вищезазначені земельні ділянки передаються у спадок ОСОБА_6.

На час розгляду справи новий власник спірної земельної ділянки не визначений.

У червні 2014 року позивач звернувся до Золочівського районного суду Харківської області з позовом до директора ПСП "Патріот", ОСОБА_6, про захист права користування земельними ділянками шляхом усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

30.07.2015 року на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_3 ПСП "Патріот" було зібрано врожай озимої пшениці.

02.10.2014 року Золочівським РВ ГУМВС України в Харківській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань запис про кримінальне провадження під номером 12014220310000569 за статтею 356 Кримінального кодексу України.

16.03.2015 року Золочівським районним судом Харківської області було постановлено ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_6, директору ПСП "Патріот" здійснювати будь-яку діяльність з обробки, засіву і збору врожаю на зазначених земельних ділянках.

29.04.2015 року Золочівським районним судом було винесено заочне рішення про задоволення позовних вимог про захист права користування земельними ділянками шляхом усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, як на докази підтвердження самовільного зайняття вказаних ділянок відповідачем посилався на:

- копію пояснень ОСОБА_6, єдиного засновника ПСП "Патріот", від 30.07.2014 року, в якому останній зазначає, що саме ПСП "Патріот" здійснило збір урожаю з земельних ділянок, належних на праві користування ПСП "Граніт", у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 вважає себе новим власником цих земельних ділянок в порядку спадкування за ОСОБА_7;

- листи управління агропромислового розвитку Золочівської районної державної адміністрації №180 від 27.08.2015 року, №395 від 29.08.2014 року, №332 від 19.08.2015 року та №440 від 11.11.2015 року щодо проведення відповідних перевірок та встановлення фактів неправомірного засіву ПСП "Патріот" земельних ділянок, належних на праві користування ПСП "Граніт".

На підставі вказаних документів суди першої та апеляційної інстанції дійшли до висновку, що усі надані докази в сукупності дають підстави вважати доведеними факт самовільного зайняття ПСП "Патріот" земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_3, факт завдання такими діями шкоди позивачу, а також причинно-наслідковий зв'язок між цими фактами.

Проте, колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені судами першої та апеляційної інстанції передчасно, без дослідження та з'ясування всіх необхідних обставин для правильного вирішення спору, виходячи з предмету та підстави первісного позову.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди (збитків), потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі № 42/266-6/492).

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Оскільки предметом спору є стягнення неодержаного доходу (упущеної вигоди) внаслідок протиправної поведінки відповідача, то позивачу необхідно було відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, довести склад цивільного правопорушення та розмір неодержаних доходів.

Як зазначалося вище, звертаючись з даним первісним позовом в жовтні 2015 року до позивач послався на те, що у зв'язку з тим, що ПСП "Патріот" вчиняв неправомірні дії щодо зайняття та обробки земельних ділянок у період 2014-2015 роках, позивач втратив можливість здійснювати господарську діяльність на відповідних земельних ділянках.

Для розрахунку суми неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач використав середню урожайність ярого ячменю (відповідно до листа Управління агропромислового розвитку від 29.08.2014 року), середню біржову ціну попиту на ячмінь (згідно листа Департаменту агропромислового розвитку Харківської ОДА від 11.08.2014 року №11-20/02/1825), середню урожайність ярого ячменю (відповідно до листа Управління агропромислового розвитку від 27.08.2015 року №180).

До того ж позивачем, на підставі листа Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 04.09.2015р. №03.01-26/3039 (том 1 а.с.48), проведено розрахунок розміру шкоди, відповідно до Методики визначення розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963, яка становить загалом 23109,10 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач за первісним позовом, неодноразово заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказував на те, що:

- актами обстеження земельних ділянок від 04.09.2015 року №1263 та 31264 встановлено лише факт оброблення земельних ділянок, вказані акти не містять посилань на самовільне зайняття земельних ділянок,

- долучені до матеріалів справи протоколи огляду місця подій від 30.07.2014 року, 13.03.2015 року та 14.07.2015 року не містять ідентифікації земельних ділянок на яких проводився огляд ,

- в матеріалах справи немає доказів про те, саме відповідач за первісним позовом займав у 2014-2015 роках спірні земельні ділянки, як й доказів перешкоджання відповідачем у користуванні спірними земельними ділянками позивачеві.

Щодо зустрічної позовної вимоги ПСП «Патріот» про визнання договорів оренди землі від 27.10.2011р. та від 08.11.2012р., укладених між ОСОБА_7 та ПСП "Граніт" недійсними, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розглядаючи спір в цій частині суди не звернули уваги та не надали належної оцінки наявному в матеріалах справи договору від 08.11.2012 року, стосовно його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 1115, 11110, 1111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі №922/5560/15 та рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач