ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 922/5050/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши матеріали касаційної скарги Військової частини А0215на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016у справі№ 922/5050/15 Господарського суду Харківської областіза позовомвійськового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) доДержавного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод"про за зустрічним позовом до простягнення 112374,74 грн Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) стягнення коштів у розмірі 147692,15 грн

за участю представників: прокуратуриКоркішко В.М. посвід. № 027484позивачів- Тужиков М.А. - представ. дов. від 11.01.2016; - не зявивсявідповідача- не зявився

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 військовий прокурор Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" суми 58629,07 грн пені за прострочення надання послуг, передбачених договором про закупівлю за державні кошти, та 53745,67 грн штрафу за цим договором. Позов вмотивовано простроченням підприємством строків виконання договірних зобовязань, статтями 11, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 612, 627 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 193, 199, 230, 231 Господарського кодексу України.

Державне підприємство "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" не надало заперечень щодо позову, натомість 22.09.2015 подало зустрічний позов про стягнення з Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) 192725,53 грн інфляційної складової заборгованості за виконані роботи за час прострочення, посилаючись на приписи статей 526, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 25.09.2015 Господарський суд Харківської області прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

Міністерство оборони України заперечило проти зустрічних позовних вимог, вказавши, що строк виконання фінансових зобовязань військовою частиною продовжено додатковою угодою сторін; також умовами договору для замовника (військової частини) встановлено інший розмір процентів, ніж передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, а саме - 0%; відсутня вина військової частини у несвоєчасному здійсненні платежів за надані послуги.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2015 (суддя Калантай М.В.) первісний позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" на користь Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) 58629,07 грн пені та 53745,67 грн штрафу, та на користь Держбюджету України 2247,49 грн. судового збору; зустрічний позов задоволено; стягнуто з Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) на користь Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" 147692,15 грн інфляційних втрат та 2215,38 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 (судді:. Пушай В.І. - головуючий, Могилєвкін Ю.О., Плужник О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на вірно встановлені обставини справи, дотримання норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Військова частина А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить змінити рішення та постанову у даній справі в частині задоволення зустрічного позову, та залишити зустрічний позов без задоволення. Скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди не взяли до уваги умови договору, які є обов'язковими для сторін, зокрема, в частині продовження строку дії фінансових зобовязань; стягнули за прострочення грошового зобов'язання відшкодування у розмірі, передбаченому частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, всупереч умовам договору, якими встановлено інший розмір процентів - 0%; суди не врахували та не надали оцінки наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження вини військової частини у несвоєчасному здійсненні платежів.

Представники Військової частини А 0215 та відповідача не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції та правом надання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора та представника Міністерства оборони України, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20.06.2012 Військовою частиною А0215 (замовник) та Державним підприємством "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", (виконавець) укладено Договір № 90/12 про закупівлю послуг з капітального ремонту літаків Л-39, за умовами якого виконавець зобов'язався надати послуги у терміни відповідно до специфікації послуг, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: послуги з технічного обслуговування, ремонту і модернізації літальних апаратів та авіаційних двигунів, код 35.30.9 - згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК016-97, а саме: капітальний ремонт літаків Л-39.

Сторонами неодноразово укладалися Додаткові угоди до Договору, а саме: № 1 від 10.07.2012, № 2 від 16.07.2012, № 3 від 18.08.2012, № 4 від 18.10.2012, № 5 від 30.11.2012, №6 від 20.12.2012, № 7 від 29.03.2013, № 8 від 09.12.2013, № 9 від 14.03.2014, № 10 від 11.07.2014, № 11 від 24.11.2014, № 12 від 29.12.2014, № 13 від 29.01.2015.

Надання послуг за Договором здійснюється після отримання від замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов Договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі послуг (пункт 1.4 Договору). Термін надання послуг: згідно зі Специфікацією послуг (Додаток 1) після письмового повідомлення Замовника, передбаченого пунктом 1.4 Договору. Дострокове надання Послуг дозволяється за письмовою згодою Замовника (пункт 5.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 5 від 30.11.2012).

За умовами специфікації послуг (Додаток 1) в редакції додаткової угоди № 13 від 29.01.2015 постачальник зобов'язався надати послуги з капітального ремонту 12 літаків Л-39 у терміни: до 25.12.2012 на суму 38515912,79 грн., 26.11.2013 на суму 989188,12 грн., до 30.10.2014 на суму 6694969,09 грн. Всього на загальну суму 46200000,00 грн.

Датою виконання послуг виконавцем за даним договором є остання дата затвердження Акта приймання наданих послуг (Додаток № 4) замовником та приймально-здавального Акта літального апарату (Додаток № 3) представником замовника - командиром військової частини, що зазначена в наряді виданому службою забезпечення замовника, і Акта інвентаризації (Додаток № 6) виконавцем відповідно до пункту 5.14 договору, якщо інше не буде узгоджено сторонами (пункт 5.8 договору).

Згідно з пунктом 4.1 Договору основною формою оплати є оплата за фактом виконання послуг після надання документів на оплату відповідно до пункту 4.2 Договору на адресу замовника.

Відповідно до пункту 4.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 18.10.2012, розрахунки за послуги здійснюються за фактом отримання послуг згідно з чинним законодавством протягом поточного 2012 бюджетного року після отримання замовником документів на оплату.

За пунктом 4.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 20.12.2012 розрахунки за послуги, надані у 2012 році, здійснюються за фактом їх надання, протягом 2012 бюджетного року, розрахунки за послуги, надані у 2013 році, здійснюється за умови затвердження в установленому порядку видатків на зазначені цілі, за фактом їх надання, протягом 2013 бюджетного року, згідно з чинним законодавством, після отримання замовником документів на оплату.

Відповідно до пункту 4.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 8 від 09.12.2013 року, розрахунки за Послуги, надані у 2012 та 2013 роках, здійснюються за фактом їх надання, протягом відповідно 2012 та 2013 бюджетних років, розрахунки за Послуги, надані у 2014 році, здійснюються за умови затвердження в установленому порядку видатків на зазначені цілі за фактом їх надання протягом 2014 бюджетного року, згідно з чинним законодавством, після отримання Замовником документів на оплату.

Відповідно до пункту 7.2 Договору за порушення строків виконання зобов'язань, зазначених у пункті 5.1 Договору, з виконавця стягується пеня у розмір 0,1% вартості послуг, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.3 Договору сторони передбачили розмір процентів для замовника за прострочення оплати на рівні 0 (нуль) процентів.

Суди також встановили, що, Військова частина А0215 направила на адресу Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" повідомлення про готовність Замовника до виконання умов Договору, а саме: 27.06.2012 на суму 25200000,00 грн., 23.10.2012 на суму 2412215,78 грн., 22.05.2013 на суму 1421871,43 грн., 08.07.2013 на суму 2412215,78 грн., 14.03.2014 на суму 1638861,20 грн.

Сторони не заперечують, що Державне підприємство "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" послуги та роботи за договором надав/виконав у повному обсязі, однак, частина цих послуг на загальну суму 1973903,19 грн., надана виконавцем з порушенням визначених умовами Договору та Специфікації послуг (Додаток № 1) строків, тобто, після 30.10.2014, а саме:

- II етап капітального ремонту літака Л-39 № 834519 на загальну суму 603667,06 грн. (Акт приймання наданих послуг затверджено 09.11.2014, тобто, строк порушено на 9 діб);

- IV етап капітального ремонту літака Л-39 № 834464 на загальну суму 409715,30 грн. (Акт приймання наданих Послуг затверджено 12.11.2014, тобто, строк порушено на 12 діб);

- III етап капітального ремонту літака Л-39 № 834519 на загальну сум: 192725,53 грн. (Акт приймання наданих Послуг затверджено 28.11.2014, тобто, строк порушено на 28 діб);

- IV етап капітального ремонту літака Л-39 № 834519 на загальну суму 409715,30 грн. (Акт приймання наданих Послуг затверджено 03.12.2014, тобто строк порушено на 33 доби);

- доукомплектування літака Л-39 № 934655 виробами "Комар-2М" у комплекті з балонами, пусковими голівками, аварійними радіостанціями Р-855А та батареями "Прибой-2С", на загальну суму 89520,00 грн. (Акт приймання наданих послуг затверджено 25.12.2014, тобто, строк порушено на 55 діб);

- доукомплектування літаків Л-39 №№ 934708, 934659, 934648, виробами "Комар-2М" у комплекті з балонами, пусковими голівками, аварійними радіостанціями Р-855А та батареями "Прибой-2С", на загальну суму 268560,00 грн. (Акти приймання наданих послуг затверджено 30.01.2015, тобто, строк порушено на 90 діб).

У зв'язку з цим, посилаючись на пункт 7.2 Договору, прокурор звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача на користь військової частини 58629,07 грн. пені та 53745,67 грн. штрафу, виходячи з періоду та обсягу прострочення.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, господарські суди виходили з обставин, встановлених на підставі наведених вище матеріалів справи, якими підтверджено несвоєчасне надання відповідачем за первісним позовом послуг з технічного обслуговування, ремонту і модернізації літальних апаратів (літаків Л-39) на загальну суму 1973903,19 грн., що є підставою для застосування до нього обумовленої договором відповідальності; перевіривши розрахунок штрафних санкцій, суди визнали нарахування таким, що відповідає обставинам справи, умовам договору та приписам чинного законодавства.

Судові рішення в частині первісних позовних вимог не оскаржені.

Розглядаючи зустрічний позов, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що за змістом пункту 4.2 Договору (у тому числі в редакціях Додаткової угоди № 6 від 20.12.2012 та № 8 від 09.12.2013) замовник був зобов'язаний здійснювати оплату вартості наданих послуг у відповідному році (2012, 2013, 2014) за фактом їх надання, але протягом відповідного бюджетного року. Таким чином сторони узгодили, що розрахунки за надані у 2012, 2013 та 2014 роках послуги мають бути проведені протягом відповідних бюджетних років, тобто, Військова частина А0215 мала здійснити розрахунки за послуги, надані у 2012 році, не пізніше 31.12.2012, у 2013 році - не пізніше 31.12.2013, у 2014 році - не пізніше 31.12.2014.

Дослідивши зміст додаткових угод № 6 від 20.12.2012 та № 8 від 09.12.2013 щодо строку виконання фінансових зобов'язань за договором, суди дійшли висновку, що зміна умови договору, на зміну яких посилається Міністерство оборони України, встановлюють строк дії договору (пункт 10.2 договору), а не умови щодо строків здійснення розрахунків, які викладені у пункті 4.2 договору.

Відповідно на підставі наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень суди встановили, що Військова частина А0215 свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг виконала у повному обсязі, але з частковим порушенням строків, встановлених пунктом 4.2. Договору щодо оплати актів від 23.11.2012 (літак № 934656), від 23.11.2012 (літак № 834475), від 07.12.2012 (літак № 934668), від 20.12.2012 (літак № 934668), від 20.12.2012 (літак № 834464), від 20.12.2012 (літак № 834464), від 08.11.2012 (літак № 934663), від 07.12.2012 (літак № 934663), від 20.12.2012 (літак № 934663, від 20.12.2012 (літак № 934663, від 30.11.2012 (літак № 934655), від 17.12.2012 (літак № 934655), від 20.12.2012 (літак № 934655), від 17.12.2012 (літак № 934708), від 17.12.2012 (літак № 934708), від 17.12.2012 (літак № 934708), від 17.12.2012 (літак № 934708), від 17.12.2012 (літак № 934708), від 20.12.2012 (літак № 934708), від 20.12.2012 (літак № 934659), від 24.12.2012 (літак № 934659), від 20.12.2012 (літак № 934648), які мали бути оплачені не пізніше 31.12.2012, та акта від 16.07.2013 (літак № 934648), який мав бути оплачений не пізніше 31.12.2013; натомість, Військова частина А0215 здійснила оплату за цими актами протягом 2013-2014 років.

Суди перевірили та відхилили посилання Міністерства оборони України на листи заступника начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області від 04.01.2013 № 09.7-70/9-122 та виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області від 03.01.2013 № 09-04/30-48, про які зазначено у відзиві на зустрічну позовну заяву, оскільки вказані документи в матеріалах справи відсутні, ці листи не вказані в додатку до позовної заяви та в описі вкладення у цінний лист, з яким позовна заява надійшла до суду; не додавалися ці листи і до інших документів, що подавалися сторонами у справі. Також суди з'ясували, що спірні платежі здійснювалися Військовою частиною А0215 в період з квітня 2013 по квітень 2014 року, в той час, як листи органів казначейства, на які посилається Міністерство оборони України, датовані 03.01.2013 та 04.01.2013.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, господарські суди виходили з встановлених ним обставин справи щодо прострочення Військовою частиною А0215 своїх договірних зобов'язань в частині оплати наданих послуг, що зумовлює право одержувача платежів на стягнення 147692,15 грн. інфляційної складової відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України; при цьому стаття 625 Цивільного кодексу України містить спеціальний припис, що виключає можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Судова колегія зазначає, що за приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 цього Кодексу); згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у відповідності до статей 610, 611 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язанню фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмір 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Повно та достовірно встановивши обставини справи щодо прострочення виконання зобов'язання суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки (державне підприємство), а також дослідивши умови договору щодо обумовленої сторонами відповідальності за таке порушення, перевіривши наданий розрахунок, господарські суди дійшли вірних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду первісних позовних вимог.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; також згідно з частиною першою наведеної статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 34 цього Кодексу).

Задовольняючи зустрічний позов, суди виходили з встановлених ними відповідно до матеріалів справи обставин порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання, обумовлених договором, наявності вимоги кредитора щодо застосування законодавчо встановлених наслідків такого порушення; перевірили наданий до зустрічного позову розрахунок позовних вимог.

Змістом судових рішень спростовуються доводи касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій, порушуючи вимоги щодо рівності сторін у судовому процесі та щодо змісту судових рішень, не відобразили у рішенні та у постанові доводи та докази, на які посилався скаржник, не спростували та не відхилили мотивовано ці доводи та докази; в судових рішеннях, як вже зазначалося вище, повністю встановлено істотні обставини справи, які входять до предмету доказування у цих спорах, наведено доводи та докази скаржника, а також мотиви, з яких ці доводи та докази не взято до уваги.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно встановлених господарськими судами обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях; підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини А0215 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 у справі №922/5050/15 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2015 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Т. Дроботова