ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 916/2142/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіДанилова М.В., Данилова Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргиОдеської міської ради та заступника прокурора Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 рокуу справі№ 916/2142/15Господарського судуОдеської областіза позовомПрокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської радидоГромадської організації інвалідів "Допомога та захист"провизнання незаконним і скасування державного акту та витребування земельної ділянки з незаконного володіння

В засіданні взяли участь представники:

- прокуратури:Романов Р.О. посвідчення № 014714 від 21.01.2013,- позивача:не з'явився,- відповідача:Парицька Н.О. дов. б/н від 22.03.2016

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації інвалідів "Допомога та захист" (далі за текстом - ГОІ "Допомога та захист") про визнання незаконним та скасування державного акту серії ЯЯ № 205253 на право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137500:52:015:0045 загальною площею 5, 8459 га, призначену для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу санаторію-профілакторію та розташовану у м. Одесі по вул. Академіка Курчатова, 16-А, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030650500021 та витребування земельної ділянки з незаконного володіння (користування) ГОІ "Допомога та захист" на користь Одеської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.12.2015 провадження у справі № 916/2142/15 в частині позовних вимог прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ГОІ "Допомога та захист" про визнання незаконним та скасування державного акту - припинено на підставі п. 2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.12.2015 року у справі № 916/2142/15 в задоволенні позовних вимог прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради - відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, заступник прокурора Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2015 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 01.12.2015 року у справі № 916/2142/15 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Одеська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року у справі № 916/2142/15, а матеріали справи направити на новий розгляд, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 15, 16, 387 Цивільного кодексу України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року у справі № 916/2142/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 41 Конституції України, ст. 92 Земельного кодексу України, ст. ст. 319, 321, 387 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 14.03.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Фролової Г.М., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Одеської міської ради прийнято до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 24.03.2016 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.03.2016 року, на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд касаційної скарги Одеської міської ради відкладено до 07.04.2016 та продовжено строк розгляду справи.

29.03.2016 року на адресу Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга першого заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 29.03.2016 року № 08.03-04/686, у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., призначено проведення автоматичної зміни складу суду колегії суддів у судовій справі Господарського суду Одеської області № 916/2142/15.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.03.2016 року у справі № 916/2142/15, у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., сформовано склад колегії суддів: Яценко О.В. - головуючий, Данилова М.В., Фролова Г.М.

Ухвалою від 31.03.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Данилової М.В., Фролової Г.М. касаційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області прийнято до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 07.04.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 06.04.2016 року № 08.03-04/846, у зв'язку з перебуванням судді Фролової Г.М. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу суду колегії суддів у судовій справі Господарського суду Одеської області № 916/2142/15.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.04.2016 року у справі № 916/2142/15, у зв'язку з перебуванням судді Фролової Г.М. на лікарняному, сформовано склад колегії суддів: Яценко О.В. - головуючий, Данилова М.В., Данилова Т.Б.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2016 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд касаційних скарг Одеської міської ради та заступника прокурора Одеської області відкладено до 12.04.2016.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга Одеської міської ради підлягає задоволенню, а касаційна скарга заступника прокурора Одеської області підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

0.12.2006 постановою Господарського суду Одеської області у справі № 6/458-06-12080А позов ГОІ "Допомога та захист" задоволено: зобов'язано Одеську регіональну філію Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" видати ГОІ "Допомога та захист" належним чином оформлений державний Акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 5,8459 га, яка знаходиться за адресою: м. Одеса вул. Ак. Курчатова, 16-а, для завершення будівництва та подальшої експлуатації і обслуговування комплексу санаторію-профілакторію; зобов'язано Одеське міське управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах підписати державний Акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 5,8459 га, яка знаходиться за адресою: м. Одеса вул. Ак. Курчатова, 16-а, для завершення будівництва та подальшої експлуатації і обслуговування комплексу санаторію-профілакторію.

Судами встановлено, що 19.12.2006 на підставі зазначеної постанови ГОІ "Допомога та захист" видано державний акт серії ЯЯ № 205253.

04.03.2014 постановою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 6/458-06-12080А/5017 постанову Господарського суду Одеської області від 01.12.2006 року скасовано та прийнято по справі нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову ГОІ "Допомога та захист" до Одеського міського управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах та Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що позовні вимоги прокурора ґрунтувалися, на тому, що оскаржуваний державний акт серії ЯЯ №205253, яким посвідчено право ГОІ "Допомога та захист" на постійне користування вищезазначеною земельною ділянкою, виданий на підставі постанови Господарського суду Одеської області від 01.12.2006 у справі № 6/458-06-12080А, яка в подальшому скасована постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 у справі № 6/458-06-12080А/5017.

У серпні 2013 перший заступник прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ "Нафтовик", ГОІ "Допомога та захист" про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №205721, реєстр. №030650500009, виданого 16.06.2006 ВАТ "Нафтовик" на підставі постанови Господарського суду Одеської області від 31.05.2006 по справі №28/183-06-4628А та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №205253, реєстр. №030650500021, виданого 19.12.2006 ГОІ "Допомога та захист" на підставі постанови Господарського суду Одеської області від 01.12.2006 по справі №6/458-06-12080А. Господарським судом Одеської області прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2288/13.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2013 у справі № 916/2288/13 було скасовано в частині визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 205253, реєстр. № 030650500021, виданого 19.12.2006 ГОІ "Допомога та захист" справі № 6/458-06-12080А; в частині зобов'язання Одеське міське управління юстиції скасувати реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку площею 5, 8459 га по вул. Ак. Курчатова, 16-а у м. Одесі, яке зареєстроване на підставі зазначеного державного акту; в частині зобов'язання Управління Держземагенства у м. Одеса Одеської області скасувати запис про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за реєстр № 030650500021, внесений до Державного земельного кадастру на підставі державного акту серії ЯЯ № 205253 від 19.12.2006. В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. У касаційному порядку зазначена постанова не оскаржена та є чинною.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.12.2015 у даній справі, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2016, провадження у справі № 916/2142/15 в частині позовних вимог прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ГОІ "Допомога та захист" про визнання незаконним та скасування державного акту - припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час звернення до суду з позовними вимогами про захист порушеного права та витребування земельної ділянки, право власності за позивачем не визнано та не зареєстровано, тому і відсутній з боку відповідача склад цивільного правопорушення щодо реалізації права власності позивачем. Чинним державним актом серії ЯЯ №205253 на право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137500:52:015:0045 загальною площею 5, 8459 га, встановлено право постійного користування земельною ділянкою за ГОІ "Допомога та захист".

Також, суди зазначили, що прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка на час звернення з позовом знаходиться у фактичному володінні або користуванні саме відповідачем. Сам факт оформлення правовстановчого документу відповідачем на земельну ділянку, не свідчить про її фактичне володіння або користування останнім. Зазначені обставини є самостійним предметом доказування, відповідно до приписів ст. 387 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Судами встановлено 19.12.2006 на підставі постанови Господарського суду Одеської області від 01.12.2006 у справі № 6/458-06-12080А ГОІ "Допомога та захист" видано державний акт серії ЯЯ № 205253.

В подальшому 04.03.2014 постановою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 6/458-06-12080А/5017 постанову Господарського суду Одеської області від 01.12.2006 року скасовано та прийнято по справі нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову ГОІ "Допомога та захист" до Одеського міського управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах та Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 Цивільного кодексу України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.11.2014 у справі № 6-170цс14

Згідно ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Положеннями ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судами попередні інстанцій встановлено, що згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 у справі № 6/458-06-12080А/5017 земельна ділянка кадастровий номер 5110137500:52:015:0045 загальною площею 5, 8459 га, яка знаходиться за адресою: м. Одеса вул. Ак. Курчатова, 16-а, вибула з володіння Одеської міської ради поза її волею, оскільки не було дотримано процедури передачі земельної ділянки між Одеською міською радою та ГОІ "Допомога та захист", проте всупереч наведених норм судами не було належним чином досліджено вказані обставини.

Крім того, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126 ЗК України (в редакції на час отримання земельної ділянки позивачем) таким документом був державний акт, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 6-319цс15.

За положеннями глави 16 Цивільного кодексу України правочин може бути визнано недійсним з підстав визначених законом. У випадку визнання недійсним правочину може бути визнано недійсними і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Відповідно до статті 126 (в редакції, чинній до 05.03.2009 року), статей 152, 155 ЗК України державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень та цивільно-правових угод. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце уразі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішень чи угод. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 4 червня 2014 року у справі N 6-46цс14.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що судами попередніх інстанцій не було враховано наведених норм при розгляді позовної вимоги про скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою виданого відповідачу на підставі судового акту, який в подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 02.02.2007 у справі № 28/34-07-713 (а.с. 180 - 183, т. 1) позов ГОІ "Допомога та захист" до ТОВ "Мосінвест" задоволено: визнано право власності за ГОІ "Допомога та захист" на нерухоме майно, яка складається з незавершеного будівництва: п'яти-чотирнадцятиповерхової будівлі спального корпусу з підвалом; двоповерхової будівлі культурного центру з підвалом; чотириповерхової будівлі лікувально-діагностичного центру з підвалом; одноповерхової будівлі овочесховища, розташоване на земельній ділянці загальною площею 5 8459 га за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Курчатова, 16-А.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Проте, всупереч положень ст. 43 ГПК України стосовно повного та об'єктивного дослідження обставин справи, судами попередніх інстанцій вказані обставини не були досліджені та не надано належної правової оцінки, з урахуванням зазначених норм права.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення положень ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 підлягає задоволенню, касаційна скарга заступника прокурора Одеської області підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року у справі № 916/2142/15 задовольнити.

2. Касаційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року у справі № 916/2142/15 задовольнити частково.

3. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року та рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2015 у справі № 916/2142/15 скасувати.

4. Матеріали справи № 916/2142/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіМ.В. Данилова Т.Б. Данилова