ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 912/4780/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Борденюк Є.М. Могил С.К., за участю представників: позивачаСуткевич О.О., представник, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Креатив"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016у справі№ 912/4780/15 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Світкомплект"доПриватного акціонерного товариства "Креатив"простягнення 465810,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світкомплект" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Креатив" боргу за договором поставки №7/11 від 18.01.2011, 3% річних та пені всього у розмірі 465810,69 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2015 (суддя Наливайко Є.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 (судді: Величко Н.Л. - головуючий, Подобєд І.М., Іванов О.Г.), позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Креатив" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світкомплект" 372681,48 грн суми основного боргу, 18634,07 грн пені, 5046,55 грн 3% річних, 5945,43 грн судового збору; у решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між ТОВ "Світкомплект" (постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Креатив", найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство "Креатив", укладено договір поставки № 7/11 від 18.01.2011 (далі за текстом - Договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця вироби з гофрокартону (продукція), а покупець - прийняти та оплатити продукцію на умовах Договору.

Всі дані по кількості, асортименту продукції вказуються у письмовій заявці, переданої по електронній пошті або факсимільному зв'язку постачальнику покупцем за 15 банківських днів до дати поставки (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 Договору найменування, якісні показники, ціна за одиницю та строки поставки продукції наведено у специфікаціях до цього договору, яка є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.2.1 Договору найменування продукції, її кількість за одиницю і по позиціях та загальна вартість продукції вказується в рахунках-фактурах та накладних, які постачальник надає покупцеві.

В п.2.3 Договору сторони погодили, що загальна сума Договору складає орієнтовно без ПДВ 6000000 грн, крім того ПДВ 20% - 1200000 грн, всього з ПДВ 7 200 000 грн.

Датою поставки продукції покупцеві постачальником є дата підписання сторонами або уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (п.3.6 Договору).

Згідно з п.2.4 Договору оплата за поставлену продукцію проводиться банківським переказом на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати отримання покупцем продукції. Датою отримання покупцем продукції від постачальника є дата підписання сторонами або уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору поставка продукції здійснюється на умовах СРТ склад покупця (Інкотермс 2000) за адресою: м. Кіровоград проспект Промисловий, 14 автомобільним транспортом постачальника у термін 15-ти банківських днів з моменту узгодження оригінал-макету та/або з моменту подачі від покупця заявки згідно з п.1.2 Договору.

В п.8.1 Договору сторони погодили, що термін дії договору встановлюється від дня його підписання по 17.01.2014 , але в кожному разі до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим Договором. Якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодна із сторін не сповістить іншу сторону письмово про бажання розірвати договір, він автоматично вважається пролонгованим (продовженим) на той же строк на тих же умовах.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в Специфікації №9 від 06.04.2015 сторони погодили, що постачальник передає у власність покупця гофрокороб з внутрішніми розмірами 380х253х237мм., поверхневий шар бурий, з нанесенням одноколірного друку, кмп. марки ЕСТ не менш 5,2Кн/м(марки Т-25) за ціною 6,043 грн без ПДВ.

Відповідно до поданих покупцем постачальнику заявок потреба останнього у гофрокоробах з внутрішніми розмірами 380х253х237мм. з бурим поверхневим шаром з нанесенням одноколірного друку на дерев'яних піддонах складає 44080 шт. зі строком поставки до 20.07.2015, 22040 шт. зі строком поставки з 10 по 15 травня 2015 року , 22040 шт. зі строком постачання з 10 по 15 квітня 2015 року.

За товарно-транспортними накладними форми №1-ТН від 13.04.2015 № 00169116 вантажовідправником ПАТ "Київський картонно-паперовий комбінат" автомобілем DAF сідловий тягач АІ 1715 ЕІ вантажодержувачу ТОВ "Світлокомплект" у пункт розвантаження Україна, м. Кіровоград, пр-т Промисловий, 14 ПрАТ "Креатив" відвантажено гофрокороби у кількості 23 місця; від 11.05.2015 № 00172036 автомобілем DAF сідловий тягач АІ 4929 СК гофрокороби 23 місця, від 06.07.2015 за № 00177620 автомобілем RENAULT сідловий тягач НОМЕР_1 гофрокороби 23 місця, які прийняті у пункті розвантаження працівником матеріального складу ПрАТ "Кереатив" ОСОБА_1. та комірником ОСОБА_3, про що наявна відмітка у ТТН у графі вантажоодержувач.

Постачальником передано у розпорядження покупця гофрокороби, що підтверджується накладними № 22 від 14.04.2015 у кількості 22040 шт. на суму 161596,27 грн на 23 європіддонах, № 5 від 12.05.2015 у кількості 21721 шт. на суму 159283,01 грн на 23 європіддонах, №10 від 07.07.2015 у кількості 22040 шт. на суму 161596,27 грн на 23 європіддонах.

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач частково оплатив отриману за накладною №22 від 14.04.2015 продукцію, а саме: 02.07.2015 згідно платіжного доручення № 2942 сплачено 109794,07 грн, що підтверджено виписками з рахунку ТОВ "Світкомлект" за дату 02.07.2015.

Решта 51802,20 грн заборгованості за накладною №22 від 14.04.2015, а також 159283,01 грн за накладною № 5 від 12.05.2015 та 161596,27 грн за накладною № 10 від 07.07.2015 відповідачем не сплачено, що стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про достатність доказів належного виконання договірних зобов'язань ТОВ "Світкомплект" і наявність порушень з боку Приватного акціонерного товариства "Креатив" своїх зобов'язань за Договором. Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондує з приписами статті 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановив місцевий господарський суд, на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором позивач надав суду відповідні рахунки, накладні, товарно-транспортні накладні, копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали досліджувались в судовому засіданні місцевим господарським судом.

Викладені в касаційній скарзі заперечення відповідача стосовно задоволення позовних вимог зводяться до необхідності переоцінки обставин щодо поставки продукції, що відповідно до статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до компетенції касаційної інстанції. Доводи відповідача про те, що накладні могла підписати особа не уповноважена ПрАТ "Креатив" не можуть бути взяті до уваги, оскільки згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Разом з тим, відповідач на вимогу суду апеляційної інстанції не надав документи, витребувані судом у зв'язку з поданим відповідачем клопотанням про проведення судової почеркознавчої експертизи. Так, відповідач у вказаному клопотанні запропонував поставити на вирішення експерту наступні питання: чи належить підпис на накладних №5 від 12.05.15, №22 від 14.04.15, №10 від 07.07.15 в графі "отримав" ОСОБА_2.; чи здійснений підпис в довіреностях №1246 від 01.05.15 та №909 від 01.04.15 в графі "керівник підприємства" та "головній бухгалтер" фізичними особами, чи за допомогою факсимільного відтворення підпису.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 було відкладено розгляд апеляційної скарги та зобов'язано відповідача забезпечити явку у судове засідання ОСОБА_2. для надання нею письмових пояснень чи приймала вона товарно-матеріальні цінності за накладними №5 від 12.05.15; №10 від 07.07.15; №22 від 14.04.15 на підставі довіреностей №1246 від 01.05.2015, №909 від 01.04.2015; надати до дня судового засідання докази включення у податкову звітність податкових накладних №22 від 14.04.2015, №05 від 12.05.2015, №10 від 07.07.2015; документи, якими врегульовані на підприємстві питання застосування факсимільного підпису керівника та головного бухгалтера та визначення відповідальних осіб за проставляння факсимільного підпису на документах; журнал реєстрації виданих доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей за квітень, травень, липень 2015р.

Однак, відповідач вимоги ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 не виконав, витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим було відхилено клопотання про проведення судової експертизи.

Таким чином, доводи відповідача щодо обставин поставки продукції за Договором перевірені, їм надано оцінку та відхилено з наведенням відповідного обґрунтування.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт заборгованості відповідача перед позивачем підтверджений в сумі 372681,48 грн, місцевий господарський суд, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, дійшов обґрунтованого висновку про обов'язок відповідача сплатити основний борг в зазначеній сумі, збільшений на річні в сумі 5046,55 грн.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судами установлено, що пунктом 5.4 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати поставленої продукції покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості продукції.

З огляду на встановлений судами факт порушення відповідачем зобов'язань з оплати поставленої продукції в обумовлені сторонами строки, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені. Перевіривши розрахунок пені, місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірне нарахування пені в розмірі 18634,07 грн.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків судів попередніх інстанції не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 у справі №912/4780/15 залишити без змін.

Головуючий Д. Кривда

Судді Є. Борденюк

С. Могил