ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 910/7339/15-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційну скаргу дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016

зі справи № 910/7339/15-г

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - Товариство), м. Київ,

до дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Підприємство)

про стягнення 30 112 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Растєгаєвої Ю.В.,

відповідача - Реви М.С.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Підприємства 23 422,48 грн. основного боргу, 1 790,38 грн. пені, 1 639,57 грн. штрафу, 1 147,70 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 2 111,87 грн., а всього 30 112 грн., що мотивувало невиконанням відповідачем зобов'язань з належної оплати продукції, одержаної за договором від 30.09.2010 № 265-Х (далі - Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2015 (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 (колегія суддів у складі: Агрикова О.В. - головуючий суддя, судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г.), позов задоволено частково: з Підприємства стягнуто 23 422,48 грн. основного боргу, 1 139,80 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 2 111,87 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статей 253, 256, 257, 258, 261, 264, 267, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 617, 625, 626, 663, 682, 692, 712 Цивільного кодексу України та статей 173, 193, 229, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати одержаного товару, арифметичними недоліками в розрахунках інфляційних втрат, застосуванням позовної давності до пені та відсутністю підстав для стягнення штрафу.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- 30.09.2010 дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Товариство (постачальник), та Підприємством (покупець) укладено Договір, за предметом якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність (повне господарське відання) покупцеві спецодяг (далі - Продукція), згідно з специфікаціями, що додаються до Договору та є його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити Продукцію;

- відповідно до пункту 2.1 Договору назва, кількість та асортимент Продукції зазначаються в специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору;

- сторонами узгоджено специфікацію №1 до Договору на 23 422,64 грн.;

- пунктом 3.4 Договору встановлено, що покупець оплачує постачальнику 100 % вартості Продукції по факту її поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до закінчення строку дії Договору;

- відповідно до пункту 4.3 Договору Продукція вважається поставленою постачальником та переданою у власність покупця з моменту підписання покупцем відповідних товаро-супровідних документів;

- пунктом 5.3 Договору передбачено, що за кожен день несвоєчасної оплати вартості Продукції на умовах, визначених Договором, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати;

- пунктами 9.1 та 9.2 Договору встановлено, що він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2010;

- на виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві Продукцію на суму 23 422,48 грн., яку Підприємством було прийнято, що підтверджується видатковою накладною від 30.09.2010 № 544, але не було оплачено (а.с. 15);

- відповідачем заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин;

- за станом на 31.12.2013 заборгованість відповідача перед позивачем складає 479 693,76 грн. (куди увійшла й спірна заборгованість за даним позовом), що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, скріпленими підписами та печатками сторін, від 01.07.2012, від 01.10.2013, від 01.01.2014 (а.с. 53- 55);

- акти звірки підтверджують тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин;

- Підприємством не подано доказів, що спростовували б відображення спірної суми заборгованості в його бухгалтерському обліку;

- Товариством з огляду на названі акти звірки взаємних розрахунків (визнання боргу відповідачем) не пропущено позовної давності щодо суми основного боргу;

- Товариство вимагало стягнення з Підприємства 1 639,57 грн. штрафу (7 %) на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України, проте у відповідача існують виключно грошові зобов'язання перед позивачем;

- позивачем нараховано відповідачеві 1 790,38 грн. пені за період з 01.01.2011 по 29.06.2011;

- позовну давність щодо вимог Товариства про стягнення пені (1 рік) позивачем пропущено: останній акт звірки підписано сторонами 01.01.2014, тоді як даний позов подано до суду 25.03.2015;

- за перерахунком, стягненню з Підприємства підлягають 1 139,80 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 2 111,87 грн.

За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з наведенням у судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, беручи до уваги досліджені ними наявність та зміст Договору, з'ясувавши стан взаєморозрахунків сторін за Договором, встановивши існування боргу, на сплаті якого наполягає Товариство, і наявність підстав, що свідчать про переривання перебігу позовної давності щодо основного боргу (неподання Підприємством доказів щодо невключення спірної заборгованості до згаданих актів звірки), але пропуск позовної давності стосовно нарахованої позивачем пені за Договором, перевіривши відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафу та правильність розрахунку позивачем сум інфляційних втрат та 3 % річних до стягнення, дійшли обґрунтованих висновків щодо неналежного виконання Підприємством договірних зобов'язань та правомірно задовольнили позовні вимоги Товариства частково - у визначених ними розмірах.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 зі справи № 910/7339/15-г залишити без змін, а касаційну скаргу дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій

Суддя В.Селіваненко