Постанова ВГСУ від 12.04.2016 року у справі №910/6983/15-г

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 910/6983/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В., Рогач Л.І.за участю представників:позивача (прокуратури)Збарих С.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України відповідачівКосіков С.В. - керівник ПП "НВТО Кременчук - Пласт" Ковальчук І.В. - довіреність від 04.01.2016 року третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Полтавської області на постановувід 10.12.2015 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/6983/15-г господарського суду міста Києва за позовомПрокурора Кременчуцького району Полтавської області до - Полтавської обласної державної адміністрації; - Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області; - Приватного підприємства "НВТО Кременчук - Пласт" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору- Державна інспекція сільського господарства у Полтавській області; - Рокитненська сільська рада провизнання недійсними і скасування розпоряджень, договорів, повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року Прокурор Кременчуцького району Полтавської області звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Полтавської обласної державної адміністрації, Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, Приватного підприємства "НВТО Кременчук - Пласт", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державна інспекція сільського господарства у Полтавській області, Рокитненська сільська рада про:

- визнання недійсним та скасування розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації від 25.07.2012 №493 "Про погодження надання в оренду водних об'єктів ПП "НВТО Кременчук-Пласт на території Рокитненської сільської ради";

- визнання недійсним та скасування розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 25.09.2013 №415 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки";

- визнання недійсним та скасування розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 30.10.2012 №722 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою", розпорядження голови Кременчуцької РДА від 29.12.2012 №1049 "Про внесення змін до розпорядження голови Кременчуцької РДА від 30.10.2012 №722", розпорядження голови Кременчуцької РДА від 26.06.2013 №190 "Про внесення змін до розпоряджень голови Кременчуцької РДА від 30.10.2012 №722 та від 29.12.2012 №1049";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.10.2013, укладеного між Полтавською ОДА та ПП "НВТО Кременчук-Пласт" (зареєстрований у реєстраційній службі Кременчуцького районного управління юстиції Полтавської області від 29.11.2013 - номер запису про інше речове право 3749036);

- визнання недійсним договору оренди водного об'єкта від 03.08.2012, укладеного між Кременчуцькою РДА та ПП "НВТО Кременчук-Пласт" (зареєстрований 17.10.2012 за №5 у книзі записів реєстрації договорів оренди);

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Кременчуцька РДА не мала повноважень надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою на відведення спірної земельної ділянки в оренду саме для ведення рибного господарства, оскільки такі повноваження надані статтею 122 Земельного кодексу України Полтавській обласній державній адміністрації. Спірним розпорядженням Полтавської ОДА №415 від 25.09.2013 р. затверджено проект землеустрою, в порушення статті 86 Водного кодексу України, пункту "г" статті 61 Земельного кодексу України.

Також прокурор зазначав, що передача ПП "НВТО Кременчук - Пласт" у користування земельної ділянки водного фонду площею 29,9 га без проведення аукціону, здійснена з порушенням статей 61, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України. Крім того, три водні об'єкти передані в оренду ПП "НВТО Кременчук - Пласт" за спірним договором оренди водного об'єкту від 03.08.2012 року перебувають у користуванні останнього за відсутності укладених договорів оренди земельних ділянок.

Державна інспекція сільського господарства у Полтавській області в письмових поясненнях погодилась з твердженнями прокурора, викладених у позовній заяві.

Полтавська обласна державна адміністрація у відзиві на позовну заяву просила відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі посилаючись на необґрунтованість позовних вимог прокурора.

У відзиві на позовну заяву Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області просила відмовити у задоволенні позову повністю посилаючись на те, що на час звернення до облдержадміністрації стосовно передачі у користування земельної ділянки водного фонду ПП "НВТО Кременчук - Пласт" вже мало договірні відносини стосовно водного об'єкта.

Крім того, відповідач зазначав, що з наявних матеріалів позовної заяви вбачається, що прокурором не надано належного обґрунтування порушення інтересів держави.

Рокитненська сільська рада в письмових поясненнях зазначала, що остання не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Так, сільська рада зазначала, що спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не є інвестиційно привабливою і жодних пропозицій щодо її передачі в користування від інших юридичних чи фізичних осіб до сільської ради не надходило.

Крім того, сільська рада звертала увагу, що земельна ділянка з державної власності не вибувала, а лише перебуває у строковому платному користування ПП "НВТО Кременчук - Пласт".

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року (суддя В.В. Бондарчук) у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції посилаючись на приписи статей 17, 58, 61, 116, 122, 124, 134, 186 та Земельного кодексу та статей 1, 51, 85 Водного кодексу України зазначав, що на етапі затвердження проекту відведення земельної ділянки питання щодо проведення земельних торгів (аукціону) не є можливим, оскільки дозвіл на розробку документації надавався районною державною адміністрацією при прийнятті відповідного рішення.

Суд першої інстанції встановивши відповідність оспорюваних розпоряджень, вимогам законодавства на час їх винесення, та те, що спірні договори містять усі необхідні істотні умови договору та також відповідають вимогам законодавства, дійшов висновку про необґрунтованість вимог прокурора.

Що стосується позовних вимог прокурора щодо повернення земельної ділянки водного фонду площею 29,9 Полтавській обласній державній адміністрації, суд першої інстанції зазначав, що вони задоволенню не підлягають оскільки вони є похідними від попередніх вимог.

За апеляційною скаргою Заступника прокурора Полтавської області Київський апеляційний господарський суд (судді: М.Л. Яковлєв, Т.В. Ільєнок, С.Г. Рудченко), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.12.2015 року залишив його без змін з тих же підстав.

Заступник прокурора Полтавської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме статей 61, 122, 124 Земельного кодексу України та статті 86 Водного кодексу України.

Заявник касаційної скарги зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції помилково застосували до спірних правовідносин приписи статті 122 Земельного кодексу України до відносин щодо оренди водного об'єкта, які регулюються статтею 51 Водного кодексу України.

На думку скаржника, суди безпідставно ототожнили поняття "водне господарство" та "рибогосподарські потреби". Отже, оскільки поняття "водне господарство" та "рибогосподарські потреби" не є тотожними, Кременчуцька районна державна адміністрація не мала повноважень передавати спірну земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів в оренду саме для ведення рибного господарства, адже такі повноваження відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України належать Полтавській обласній державній адміністрації.

Крім того, скаржник зазначає, що судом не належно оцінено докази у справі, оскільки в межах наданої земельної ділянки знаходяться лише озеро площею 2,95 га. Підстави надання без проведення аукціону земельної ділянки площею 29,9 га, тобто площі, яка в десять разів перевищує площу водного об'єкта, судами не досліджувалось.

Також скаржник зазначав, що частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Так нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Таким чином, скаржник вважає безпідставними та необґрунтованими посилання судів на норми Податкового кодексу України, зокрема, статті 275, про необов'язковість проведення нормативної грошової оцінки землі під час укладення спірного договору оренди земельної ділянки водного фонду.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "НВТО Кременчук - Пласт" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, рішення та постанову залишити без змін посилаючись на те, що на час звернення до облдержадміністрації стосовно передачі у користування земельної ділянки водного фонду ПП "НВТО Кременчук - Пласт" вже мали місце договірні відносини стосовно водного об'єкту, які склалися належним чином відповідно до законодавства чинного станом на 2012 рік. Порушень умов договору оренди водного об'єкту з боку орендаря чи наявності заборгованості зі сплати орендної плати не було.

Крім того, відповідач зазначає, що в наявних матеріалах позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг не вбачається, а прокурором не надано обґрунтувань порушення інтересів держави у даному випадку.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 25.07.2012 року розпорядженням голови районної державної адміністрації № 493 погоджено ПП "НВТО Кременчук-Пласт" надання в оренду водних об'єктів (озеро № 1 - 1,37 га; озеро № 2 - 2,95 га; озера - 2,90 га; штучна водойма (копанка) - 3,18 га) для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції загальною площею водного дзеркала 10,40 га, які знаходяться на території Рокитненської сільської ради за межами населених пунктів (том а.с. 21)

03.08.2012 року на підставі зазначеного розпорядження між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та ПП "НВТО Кременчук-Пласт" було укладено договір оренди водного об'єкта, за яким Кременчуцька РДА (Орендодавець) передала в оренду, а ПП "НВТО Кременчук-Пласт" (Орендар) прийняв у строкове платне володіння та користування об'єкти (озера, штучна водойма, загальною площею водного дзеркала 10,40 га (озеро №1 - 1,37 га; озеро №2 - 2,95 га; озера - 2,90 га; штучна водойма (копанка) - 3,18 га) для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції. Водні об'єкти розташовані за межами населених пунктів Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Вказаний договір укладено строком на 25 років (том 1 а.с. 29-30).

03.08.2012 року сторонами було підписано акт приймання-передачі водного об'єкту (том 1 а.с. 144).

Також судами під час розгляду справи було встановлено, що 30.10.2012 року розпорядженням голови районної державної адміністрації № 722 було надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 56,0 га у користування ПП "НВТО Кременчук-Пласт" для господарських потреб (риборозведення) із земель водного фонду за межами населених пунктів Рокитненської сільської ради (том 1 а.с. 22).

29.12.2012 року розпорядженням голови районної державної адміністрації № 1049 було внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації № 722 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування ПП "НВТО Кременчук-Пласт"» для господарських потреб (риборозведення) із земель водного фонду та території Рокитнянської Сільської ради», а саме: замість «орієнтовною площею 56,0 га» читати «орієнтовною площею 30,0 га» (том 1 а.с. 23).

26.06.2013 року розпорядженням голови районної державної адміністрації № 190 було внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації № 722 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування ПП "НВТО Кременчук-Пласт"» для господарських потреб (риборозведення) із земель водного фонду та території Рокитнянської Сільської ради», а саме: замість «для господарських потреб (риборозведення)» читати «для рибогосподарських потреб» (том 1 а.с. 24).

26.07.2013 року Управлінням екології та природних ресурсів направлено на адресу ПП "НВТО Кременчук-Пласт" лист, в якому було зазначено, що земельна ділянка площею 29,9 га не входить до регіонального ландшафтного парку «Кагамлицький» (том 1 а.с. 229).

02.08.2013 року директор ПП "НВТО Кременчук-Пласт" звернувся до Полтавської обласної державної адміністрації з листом про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду на 25 років земельну ділянку (том 1 а.с. 83).

19.08.2013 року Головне управління держземагенства у Полтавській області направило лист погодження до обласної державної адміністрації щодо прийняття розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (том 1 а.с. 88).

25.09.2013 року розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 415 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "НВТО Кременчук-Пласт" на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (том 1 а.с. 25). Зареєстровано право власності держави на земельну ділянку кадастровий номер 5322485100:08:000:1598. Надано ПП "НВТО Кременчук-Пласт" земельну ділянку кадастровий номер 5322485100:08:000:1598 загальною площею 29,9 га земель водного фонду для рибогосподарських потреб на умовах довгострокової оренди терміном на 25 років із земель, не наданих у власність та користування.

30.10.2013 року на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації № 415 від 25.09.2013 року, між Полтавською обласною державною адміністрацією та приватним підприємством "НВТО Кременчук-Пласт" було укладено договір оренди землі, за умовами якого Полтавська ОДА надала, а ПП "НВТО Кременчук-Пласт" прийняв в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Згідно розділу ІІ вказаного договору оренди, в оренду передається земельна ділянка водного фонду (кадастровий номер 5322485100:08:000:1598) загальною площею 29,9 га, у тому числі для рибогосподарських потреб - 29,90 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки водного фонду не проведена.

Відповідно до розділу ІV вказаного договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій формі в розмірі 205,68 грн. в рік за кожний гектар земельної ділянки водного фонду.

Також судами було встановлено, що 20.12.2013 року директор ПП "НВТО Кременчук-Пласт" звернувся до голови Рокитненської сільради з листом щодо надання згоди на будівництво господарського двору для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції з допоміжними будівлями (том 1 а.с. 46).

07.02.2014 року виконавчим органом Кременчуцького району Полтавської області прийнято рішення № 17 про надання згоди ПП "НВТО Кременчук-Пласт" на будівництво господарського двору для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції з допоміжними будівлями на орендованій земельній ділянці площею 29,9 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Рокитненської сільради (том 1 а.с. 46).

12.02.2015 року прокуратура Кременчуцького району звернулась до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області з листом № 86-394 щодо правомірності надання в оренду ПП "НВТО Кременчук-Пласт" земельної ділянки водного фонду.

14.02.2015 року Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області відповіла по запит прокуратури, в кому зазначила, що земельна ділянка площею, 29,9 га підпадає під містобудівні потреби перспективного розвитку м. Кременчука та частково під розширення автомобільної дороги державного призначення. Вищезазначена земельна ділянка знаходиться в оренді ПП "НВТО Кременчук-Пласт" (том 1 а.с. 41).

04.03.2015 року Державна інспекція сільського господарства в Полтавській області листом № 01-14/462 повідомила прокурора, що розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 722, № 415 та № 58 суперечать нормам чинного законодавства України (том 1 а.с. 42).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги Прокурора Кременчуцького району Полтавської області про:

- зобов'язання Приватного підприємства "НВТО Кременчук-Пласт" повернути земельну ділянку водного фонду площею 29,9 га (кадастровий номер 5322485100:08:000:1598) Полтавській обласній державній адміністрації з підстав порушення приписів Земельного кодексу України та Водного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зокрема, дійшов висновку, що укладення спірного договору орендної ділянки без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є порушенням норм діючого законодавства.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, з чого вбачається, що юридичне закріплення свободи договору не є беззастережним. Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки правочин є дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення прав і обов'язків учасників правочину, то зміст правочину складають як права та обов'язки, щодо яких відбулося відповідне волевиявлення, так і особи, зазначені в якості учасників правочину. Щоб з'ясувати, чи суперечить спірний правочин Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, судам слід дослідити умови укладеного правочину, склад учасників правочину та перевірити з урахуванням підстав поданого позову, чи відповідають взаємні права та обов'язки, набуті в результаті правочину, визначеним законодавчо для відповідних правовідносин та чи надає у цих правовідносинах законодавець можливість відступу від усталеного правового регулювання.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор мотивував позовні вимоги, зокрема і тим, що умовами спірного договору оренди землі від 30.10.2013 року обов'язок відповідача (орендаря) сплачувати орендну плату визначено всупереч імперативним приписам чинного законодавства (частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" у відповідній редакції) щодо визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України відповідач набуває права використовувати земельну ділянку та обов'язку сплачувати орендну плату не з прийняття рішення компетентним органом про передачу її в оренду, а з договору оренди землі. За таких обставин, безпідставним є висновки суду апеляційної інстанції, як на підставу для відмови в позові, на чинність наказу позивача, що був підставою для укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки позов подано на захист прав, порушених не наказом позивача, а укладеним договором оренди.

Разом з тим, за приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором про оренду землі.

Об'єктом оренди землі є земельна ділянка, як окремо визначений індивідуальний об'єкт. За змістом статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Водночас за підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на час укладення спірного договору), орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. За змістом пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу орендна плата встановлюється в договорі оренди з урахуванням мінімальних та граничних обмежень її розміру, наведених у зазначеному пункті.

Для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (частина 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України), а центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки, на який індексується нормативна грошова оцінка за станом на 1 січня поточного року за відповідною формулою (пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель" у відповідній редакції); за частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка обов'язково проводиться, зокрема, у разі визначення орендної плати за землі державної та комунальної форми власності.

При цьому за частиною 3 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій"; склад осіб, що можуть бути замовниками та розробниками документації із землеустрою, визначено статтею 26 Закону України "Про землеустрій". Статтею 22 зазначеного Закону передбачено, що підставами здійснення землеустрою можуть бути як рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо проведення робіт з землеустрою, так і договори, укладені між землевласниками (землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою виконуються з метою визначення якісних характеристик, економічної цінності та вартості земель у порядку, встановленому законом. Оцінка земель проводиться для порівняльного аналізу і прогнозу ефективності використання землі як природного ресурсу та основного засобу виробництва, а також при здійсненні цивільно-правових угод, для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, справляння державного мита та в інших випадках, визначених законом (стаття 38 Закону).

З наведених вище положень вбачається, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин; порушення цього порядку суперечить частині 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель", частині 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України.

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави, що судами попередніх інстанцій не враховано.

Проте, вказані приписи законодавства, як й доводи прокурора не були предметом розгляду під час здійснення провадження у справі з встановленням відповідних обставин справи.

Крім того, судова колегія вважає помилковими посилання судів на похідний характер договорів відносно визнання недійсними відповідних рішень органів місцевого самоврядування, виходячи з наступного.

Рішення про передачу в оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства. Розгляд цього позову (про визнання протиправним та скасування рішення про передачу міською радою земельних ділянок) не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків), проте діючи норми законодавства не виключають можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

(Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 р. у справі №911/3396/14).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 у справі №910/6983/15-г та рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач

Популярні новини