ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2016 року Справа № 910/24456/13
Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Селіваненко В.П.
розглянув касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва (далі - Прокурор), м. Київ,
на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015
зі справи № 910/24456/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТИБУДІНВЕСТ" (далі - Товариство), м. Дружківка Донецької області,
до державного підприємства "ДЕРЖЕКОІНВЕСТ" (далі - Підприємство), м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у місті Києві (далі - ГУ ДКСУ у м. Києві), м. Київ,
за участю заступника Генерального прокурора України, м. Київ,
про стягнення 25 070 371,97 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
Товариства - Зінов'єв О.А. предст. (дов. від 04.01.2016)
Підприємства - не з'явився
ГУ ДКСУ у м. Києві - не з'явився
Прокуратури - Савицька О.В. прокурор
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 25 070 371,97 грн. заборгованості (з них: 24 611 401, 43 грн. основного боргу, 217 775, 96 грн. - 3% річних, 241 194, 58 грн. інфляційних втрат) у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати виконаних Товариством робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Луганській області за договором від 26.02.2013 № 2339/06 про закупівлю за державні кошти.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2015 у справі № 910/24456/13 (суддя Балац С.В.) позовні вимоги задоволено повністю з посиланням на їх обґрунтованість.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 (судді Зеленін В.О. -головуючий, Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Прокурор просить судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
У відповідності до зміни складу колегії суддів від 06.04.2016 у зв'язку із запланованим відрядженням судді Прокопанич Г.К. визначено такий склад колегії суддів для розгляду справи № 910/24456/13: Палій В.В. - головуючий (доповідач), Васищак І.М. і Селіваненко В.П.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Судом одержано клопотання від Товариства про припинення касаційного провадження у справі, у зв'язку з тим, що Прокурор не може здійснювати представництво інтересів держави в особі державного підприємства - відповідача, відповідно Прокурором не підтверджено наявності підстав для представництва інтересів держави у цій справі.
Представник прокуратури у судовому засіданні 12.04.2016 заперечив проти припинення касаційного провадження у справі, посилаючись на те, що Прокурор вступив у справу № 910/24456/13 у 2014 році і питання щодо наявності у Прокурора підстав для представництва інтересів держави у даній справі було обґрунтовано і встановлено, відповідно, ще у 2014 році, і не потребує повторного обґрунтування і підтвердження.
Враховуючи зазначені обставини у сукупності з відзивом Товариства на позов, у якому останнє просить залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення, що є взаємовиключним з викладеним у клопотанні про припинення касаційного провадження у справі, наведене клопотання задоволенню не підлягає.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників Товариства та прокуратури, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:
- 26.02.2013 Товариством як підрядником та Підприємством як забудовником укладено Договір № 2339/06 про закупівлю за державні кошти (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язався своїми та залученими силами, засобами та закупленими матеріальними ресурсами виконати: капітальний ремонт об'єктів соціальної сфери у Луганській області (теплосанація 38 об'єктів) та здати закінчені роботи в порядку та в строк, встановлений договором, а замовник зобов'язався надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти закінчені роботи і оплатити їх;
- у відповідності до пункту 1.3 Договору обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. У разі відсутності коштів на оплату виконаних етапів (роботи), початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені;
- відповідно до пункту 2.1 Договору договірна загальна ціна робіт (Додаток № 1 до Договору) визначається згідно з нормами Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174, і становить 204 624 223,00 грн., у тому числі ПДВ 34 104 037,18 грн.
- згідно з пунктом 2.2 Договору джерелом фінансування є кошти Державного бюджету України за КПКВК 6351020 "Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів, викидів (збільшення абсорбцій) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату", КЕКВ 3210;
- відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 та пункту 3.6 Договору оплата за виконані роботи здійснюється за умови належного бюджетного фінансування (наявності бюджетного фінансування);
- у відповідності до пункту 6.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 30.07.2013 № 2) визначено термін виконання робіт по 30 вересня 2013 року;
- у відповідності до пункту 3.5 Договору підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти приймання будівельних робіт по формі КБ-2 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати по формі КБ-3. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 5 банківських днів з урахуванням бюджетних призначень, з моменту підписання сторонами зазначених документів;
- згідно з підпунктом 3.7.1 пункту 3.7 Договору остаточна вартість робіт та остаточний розрахунок за виконані роботи у розмірі 5% від вартості виконаних робіт за Договором, які утримуються з проміжних платежів як гарантійна сума, замовник здійснює протягом 15 банківських днів після завершення всього комплексу робіт за об'єктом та підписання сторонами кінцевих форм КБ-2 та КБ-3 та акта приймання-передачі виконаних робіт;
- пунктом 3.9 Договору передбачено, що всі виплати за цим договором здійснюються після отриманням відповідачем відповідних бюджетних коштів;
- кінцеві розрахунки за цим Договором здійснюються у двотижневий термін після остаточної здачі робіт (пункт 3.10 Договору);
- як визначено у підпункті 7.8.4 пункту 7.8 Договору, датою прийняття закінчених робіт вважається реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів";
- підрядником на виконання умов Договору у період по вересень 2013 року включно виконано роботи на загальну суму 201 581 072, 81 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання будівельних робіт за формою КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3;
- станом на день пред'явлення позивачем позову до суду замовником виконані підрядником роботи оплачено частково;
- сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором склала 24 611 401,43 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звіряння взаєморозрахунків за Договором станом на 31.12.2013;
- позивачем на суму основного боргу нараховано до стягнення за прострочення виконання грошового зобов'язання 217 775, 96 грн. - 3% річних, 241 194, 58 грн. інфляційних втрат.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:
- 17.02.2014 Підприємством як розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів подано на реєстрацію до ГУ ДКСУ у м. Києві платіжне доручення № 29 на суму 17 601 711, 14 грн. з метою виконання зобов'язання за Договором;
- листом від 20.03.2014 № 09-08/237-3712 ГУ ДКСУ у м. Києві повернуло вказане платіжне доручення без виконання на підставі пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65 "Про економію державних коштів та недопущення витрат бюджету";
- декларації про готовність спірних об'єктів до експлуатації, зареєстровані державним архітектурним контролем в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів";
- протягом бюджетного періоду 2013 року були спрямовані відкриті асигнування за бюджетною програмою за КПКВК 6351020 "Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів, викидів (збільшення абсорбцій) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату" по одержувачу бюджетних коштів ДП "ДЕРЖЕКОІНВЕСТ" за КЕКВ 3210 у сумі 2 212 164 386,31 грн., що підтверджується листом головного управління державної казначейської служби України у м. Києві від 03.07.2015 № 05-12/1210-9065;
- у зв'язку з тим, що платіжне доручення на оплату заборгованості за Договором подане Підприємством у 2014 році, відкриті асигнування 2013 бюджетного періоду за бюджетною програмою за КПКВК 6351020 у сумі 2 212 164 386,31 грн. відповідачем у рахунок погашення заборгованості за Договором використані не були;
- державною фіскальною службою протягом березня-квітня 2014 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" контрольні заходи з перевірки достовірності обсягів спірної кредиторської заборгованості не проводилися.
Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємства на користь Товариства вартості фактично виконаних робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Луганській області та нарахованих на суму основного боргу 3% річних, інфляційних втрат.
Згідно з приписами частин першої, другої статті 875 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Згідно з частиною першої статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
У відповідності до частини четвертої статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Таким чином, за своєю правовою природою договір будівельного підряду є відплатним договором, при цьому право підрядника вимагати оплати виконаних робіт, якому кореспондується відповідний обов'язок замовника, обумовлене виконанням робіт належним чином та у погоджений строк і виникає після їх остаточної здачі, якщо інший порядок оплати не погоджений сторонами у договорі.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України), і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
Сторонами укладено Договір під бюджетну програму за КПКВК 6351020 "Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів, викидів (збільшення абсорбцій) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату", КЕКВ 3210, а оплата виконаних робіт за Договором фінансується з державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У силу приписів статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Подія є явищем об'єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб'єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Поряд з цим частиною першою статті 212 ЦК України закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
З аналізу наведеної норми випливає, що відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні (аналогічна правова позиція викладена у: постанові Вищого господарського суду України від 12.08.2014 у справі № 910/1606/14; постанові того ж суду від 05.11.2013 № 910/9276/13).
Отже, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.
Згідно з пунктами 3.2.1, 3.6, 3.9 Договору будь-які виплати за цим договором здійснюються з урахуванням бюджетного фінансування та після отримання Підприємством відповідних бюджетних коштів.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. У разі відсутності коштів на оплату виконаних етапів (роботи), початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені.
Однак відповідно до обставин справи підрядні роботи за Договором були виконані позивачем у повному обсязі та прийняті замовником без заперечень.
За наведених обставин апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що неотримання Підприємством бюджетного фінансування не є відкладальною обставиною у розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки умова Договору про оплату виконаних робіт за обставин надходження коштів на рахунок Підприємства стосується лише виникнення обов'язку останнього, при цьому не обумовлюючи виникнення відповідного обов'язку Товариства з виконання робіт (як передбачено пунктом 1.3 Договору) та не відповідає критерію невідомості щодо можливості настання таких обставин, оскільки, укладаючи Договір з такою умовою, сторони припускали і розраховували саме на належне виконання свого обов'язку замовником будівництва та здійснення ним оплати прийнятих підрядних робіт.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, протягом бюджетного періоду 2013 року були спрямовані відкриті асигнування за бюджетною програмою за КПКВК 6351020 "Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів, викидів (збільшення абсорбцій) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату", по одержувачу бюджетних коштів ДП "ДЕРЖЕКОІНВЕСТ" за КЕКВ 3210 у сумі 2 212 164 386,31 грн.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - це повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження;
Пунктом 8 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетне призначення - це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне зобов'язання - це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів, у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань. Фінансування програм з державного бюджету здійснюється лише за наявності бюджетних коштів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, для здійснення Підприємством взятого на себе зобов'язання за Договором були дотримані всі зазначені вимоги.
Однак Підприємство, подавши платіжне доручення на суму 17 601 711,14 грн. для реєстрації ГУ ДКСУ у м. Києві лише 17.02.2014 (з метою виконання взятого на себе зобов'язання за Договором), не дотрималося визначених Договором строків здійснення оплати виконаних робіт, оскільки строк виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань настав у жовтні 2013 року.
Внаслідок прострочення взятого на себе зобов'язання щодо оплати прийнятих робіт у сумі 24 611 401,43 грн. у передбачений Договором строк відкриті асигнування бюджетного 2013 року за бюджетною програмою КПКВК 6351020 Підприємством у відповідній сумі використані не були, в той час як ГУ ДКСУ у м. Києві були спрямовані відкриті асигнування за вказаною бюджетною програмою у 2013 році.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" на момент укладення і виконання Договору, а також на момент подачі Підприємством до ГУ ДКСУ у м. Києві для реєстрації платіжного доручення від 17.02.2014 № 29 не діяла.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 24 611 401,43 грн. заборгованості з урахуванням утриманих відповідно до підпункту 3.7.1 пункту 3.7 Договору 5% від вартості виконаних робіт (з огляду на зареєстровані декларації про готовність спірних об'єктів до експлуатації).
Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а витупають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки судами встановлено виконання Товариством взятих на себе зобов'язань за Договором у повному обсязі та невиконання Підприємством грошового зобов'язання у строк, передбачений Договором, заявлені Товариством вимоги про стягнення з Підприємства 3% річних у сумі 217 775,96 грн. та інфляційних втрат у сумі 241 194,58 грн. обґрунтовано задоволені судами попередніх інстанцій.
Доводи Прокурора не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 зі справи № 910/24456/13 залишити без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва - без задоволення.
Суддя В. Палій
Суддя І. Васищак
Суддя В. Селіваненко
page
telegram
viber
youtube
