ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 910/22493/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіКруглікової К.С.(доповідач),суддів:Кривди Д.С., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_4 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.01.2016у справі№ 910/22493/15 господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛР Хелс енд Бьюті Сістемс "простягнення 37 479,11 грн. за участю представників сторін:позивача: ОСОБА_5,відповідача: Железняк О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛР Хелс енд Бьюті Сістемс" про стягнення 37 479,11 грн. заборгованості за Договором №221 від 12.03.2007 та витрат на послуги адвоката в розмірі 12 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг згідно Договору №221 від 12.03.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 у справі №910/22493/15, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ФОП ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 та рішення місцевого господарського суду від 03.11.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.03.2007 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений Договір №1/221, відповідно до п. 1.1 якого позивач надає відповідачу послуги та рекомендує дії, спрямовані на збільшення об'ємів продажу товарів відповідача в Україні. Факт надання послуг та розмір винагороди позивача сторони підтверджують актом здачі-приймання робіт щомісячно(п. 4.1 Договору 1/221). За послуги, надані позивачем у відповідності до Договору №1/221, відповідач виплачує йому винагороду в розмірі 1% від бонусної основи товарів, проданих у звітний місяць всією мережею відповідача (п. 4.2 Договору 1/221).

Також судами встановлено, що 12 березня 2007 року між позивачем (підприємець за Договором №221) та відповідачем (підприємство за Договором №221) було укладено Договір №221 (надалі - Договір №221), відповідно до п. 1.1. якого позивач за винагороду надає відповідачу послуги по пошуку, залученню та курируванню потенційних покупців товарів відповідача (надалі товари) на умовах,передбачених у Договорі. Послуги позивача спрямовані на збільшення закупок товарів відповідача. Дані послуги включають, зокрема, але не виключено, пошук потенційних покупців товарів, надання їм інформації про асортимент, споживчі якості та інші особливості товарів, а також необхідного навчання та супутніх роз'яснень.

Надання послуг, період та розмір винагороди позивача сторони підтверджують актом здачі-приймання наданих послуг. Оплата послуг позивача здійснюється по факту їх надання на підставі акту здачі-приймання послуг за відповідний календарний період, строк якого не перевищує 31 календарний день. Відповідач виплачує винагороду на розрахунковий рахунок позивача. (п. 3.1. Договору №221).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджувала, що надавала послуги за Договором №221 в період з квітня 2015 року по червень 2015 на загальну суму 37 479,11 грн., а відповідач не розрахувався за надані ним послуги, що і стало причиною звернення до суду.

Відповідач в свою чергу заперечував факт надання позивачем послуг за Договором №221, вказуючи, що послуги надавалися лише за Договором №1/221.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, вказав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту надання відповідачу послуг за Договором №221 від 12.03.2007 на суму 37 479,11 грн., тому підстави для стягнення зазначеної суми відсутні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду , що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №221, який є предметом розгляду в даній справі, є Договором послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Як вже зазначалося вище, позивач стверджує, що вона надавала послуги на підставі укладеного між сторонами Договору №221 від 12.03.2007.

В підтвердження надання послуг за Договором №221 позивачка надала суду підписані в односторонньому порядку, а саме з боку позивача, Акти здавання-приймання наданих послуг: №04/221 від 30.04.2015р. на суму 11 803,85 грн., №05/221 від 31.05.2015р. на суму 12 816,63 грн. та №06/221 від 30.06.2015р. на суму 12 858,64 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про те, що послуги надавались позивачем за Договором №1/221, які він оплатив, при цьому заперечував факт надання позивачем послуг за Договором №221.

Як вбачається з Договору №221 його строк дії становить 1 рік та вступає він в силу з моменту його підписання. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо ні одна з сторін не заявила про його розірвання.

В матеріалах справи містяться листи відповідача про розірвання будь-яких існуючих між ними з позивачем договорів. Крім того, матеріали справи містять листи відповідача, які направлені на адресу позивача, де відповідач вказує, що всі виплати ним здійснені за Договором №1/221, послуги надавались позивачем лише за Договором №1/221.

Вказане підтверджується актами №04/221 від 30.04.2015 на суму 11803,85 грн. та №05/221 від 30.05.2015 на суму 12816,62 грн., які підписані лише відповідачем та які підтверджують надання позивачкою послуг по Договору №1/221. Також в матеріалах справи (т.2 арк. спр. 4-5 ) наявні докази отримання позивачкою за надані послуги за зазначеними актами грошових сум.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.1. Договору №221 визначено, що надання послуг, період та розмір винагороди позивача сторони підтверджують Актом здачі-приймання наданих послуг. Оплата послуг позивача здійснюється по факту їх надання на підставі акту здачі-приймання послуг.

В матеріалах справи відсутні Акти здачі-приймання послуг за Договором №221, які б були підписані обома сторонами в підтвердження надання позивачем послуг за зазначеним Договором (п.3.1 Договору). Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні акти здавання-приймання наданих послуг: №04/221 від 30.04.2015р. на суму 11 803,85 грн., №05/221 від 31.05.2015р. на суму 12 816,63 грн. та №06/221 від 30.06.2015р. на суму 12 858,64 грн., всього на загальну суму 37 479,11 грн., підписані позивачкою в односторонньому порядку, тому суди попередніх судових інстанцій обґрунтовано не прийняли їх до уваги в якості доказів надання послуг.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів виконання умов Договору №221.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року у справі №910/22493/15 без змін.

ГоловуючийК. Круглікова Судді:Д. Кривда М. Малетич