ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 910/17959/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників:прокуратуриЗбарих С.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури УкраїнипозивачівЯковлєв О.І. - довіреність від 07.12.2015 рокувідповідачаХалимон С.В - довіреність від 25.01.2016 року Притула Я.М. - довіреність від 29.03.2016 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана постановувід 02.02.2016 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/17959/15 господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України; - Публічної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 3 090 890 878,34 грн.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Київенерго" про стягнення основного боргу в розмірі 2 118 286 057, 23 грн., пені у розмірі 326 174 527,14 грн., штрафу у розмірі 146 894 755,02 грн., три відсотки річних у розмірі 13 884 332, 22 грн. та інфляційних витрат у розмірі 485 651 206,73 грн. з підстав неналежного виконання договору купівлі - продажу природного газу №159/15-ПР-14 від 12.01.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року (судді Л.М. Шкурдова, С.А. Ковтун, П.І. Паламар) позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка відповідно до приписів статей 3, 42 Господарського кодексу України господарську діяльність здійснює самостійно та на власний ризик, і у розумінні статті 21 Господарського процесуального кодексу України може самостійно звертатись з позовом про захист його порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

За апеляційною скаргою Прокурора міста Києва Київський апеляційний господарський суд (судді: Л.Г. Смірнова, Л.В. Кропивна, Л.В. Чорна) переглянувши ухвалу господарського суду міста Києва від 16.12.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 02.02.2016 р. залишив її без змін з тих же підстав.

Заступник прокурора міста Києва подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року та передати справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, зокрема, частини 3 статті 2, статті 29 та пункту 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник касаційної скарги зазначає, що на підставі приписів статті 121 Конституції України та статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурору та його заступникам надані повноваження звертатись до суду з позовами на захист державних інтересів у випадках встановлених законом.

На думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою той факт, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку визначає з посиланням на законодавство в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Судами не враховано, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є єдиним загальноукраїнським постачальником природного газу, а кошти за поставлений природний газ спрямовуються до Державного бюджету України, з яких у подальшому здійснюється погашення боргу за природний газ перед країнами постачальниками природного газу Україні.

На думку скаржника, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" належить до суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а держава через діяльність цього суб'єкта реалізує свої функції в сфері паливно - енергетичного комплексу та забезпечує стабільність економічної безпеки держави в цілому.

Враховуючи особливу важливість функціонування компанії в контексті інтересів держави, прокуратурою міста Києва правомірно пред'явлено позовну заяву на захист інтересів держави в паливно - енергетичній сфері та належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" просить залишити ухвалу господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення, оскільки в даному випадку, прокурор у якості позивачів визначив Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а в прохальній частині поданої позовної заяви прокурором висунута вимога про стягнення на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не на користь держави. Заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок несвоєчасного виконання умов договору, укладеного між двома самостійними господарюючими суб'єктами, які мають статус юридичних осіб, а відповідно і право безпосереднього звернення до суду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача та прокурора перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, у липні 2015 року Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Київенерго" про стягнення основного боргу в розмірі 2 118 286 057, 23 грн., пені у розмірі 326 174 527,14 грн., штрафу у розмірі 146 894 755,02 грн., три відсотки річних у розмірі 13 884 332, 22 грн. та інфляційних витрат у розмірі 485 651 206,73 грн. з підстав неналежного виконання договору купівлі - продажу природного газу №159/15-ПР-14 від 12.01.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року, позов залишено без розгляду на підставі пункту 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Залишаючи позов без розгляду, суди посилались на приписи статті 29 Господарського процесуального кодексу України та рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, в якому зазначено, що прокурор уповноважений звертатися з позовами виключно в інтересах органів державної влади та виконавчих органів місцевих рад. В той же час прокурором у позовній заяві висунуто вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України", яке не є органом ані державної влади, ані органом місцевого самоврядування.

Проте, такий висновок судова колегія вважає таким, що був зроблений без встановлення необхідних обставин справи та норм діючого законодавства, виходячи з наступного.

За приписами статті 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено здійснення функції представництва інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 361 України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду 13.07.2015 року) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Частиною 5 статті 361 України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду 13.07.2015 року) передбачено, що за наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою вищевказаної статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями).

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду 13.07.2015 року) господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначених в частині 2 статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з Указом Президента України від 06.04.2011 № 382/2011 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який формує та забезпечує реалізацію державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" державне управління у сфері функціонування ринку природного газу та державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі у межах повноважень, визначених законодавством.

Однак, залишаючи позовну заяву прокурора без розгляду, суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували та залишили поза увагою наведені прокурором доводи в обґрунтування поданого позову в інтересах держави, а саме, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є єдиним загальноукраїнським постачальником природного газу, а кошти за поставлений природний газ спрямовуються до Державного бюджету України й на подальше погашення боргу за природний газ перед країнами постачальниками природного газу Україні, а несплата коштів відповідачем ПАТ "НАК "Нафтогаз України" може призвести до ускладнення або унеможливлення закупівлі природного газу у країн-постачальників та подальшої реалізації природного газу на території України національним споживачам.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" створена на виконання Указу Президента України "Про реформування нафтогазового комплексу України" від 25.02.1998. Згідно зі статутом Компанії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 25.05.1998, її засновником та акціонером є держава, якій належить 100 % акцій Компанії.

Також судами не враховано, що Верховною Радою України 09.04.2015 року було прийнято окремий Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", який засвідчує особливу важливість ефективного функціонування Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в контексті інтересів держави.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" розроблено Міністерством енергетики та вугільної промисловості України на виконання пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №786-р "Про утворення міжвідомчої робочої групи з питань стягнення дебіторської заборгованості із споживачів природного газу та покращення фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з метою забезпечення виконання пункту 23е Меморандуму про економічну та фінансову політику.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №786-р утворено Міжвідомчу робочу групу з питань стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів природного газу та покращення фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", якій доручено розробити та подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення необхідних змін до законодавчих актів про усунення перешкод у роботі зі стягнення дебіторської заборгованості та про забезпечення повноцінного функціонування обов'язкових розподільчих рахунків у секторі централізованого теплопостачання.

В пояснювальній записці до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" зазначено, що Компанія, уповноважена Урядом на формування ресурсу природного газу для населення та споживачів України та визначена гарантованим постачальником природного газу для потреб крупної промисловості та ТЕК, позбавлена дієвих інструментів стягнення заборгованості та впливу на підприємства боржників, що, зокрема, стосується підприємств ТЕК.

З огляду на критичний рівень заборгованості споживачів перед Компанією за спожитий природний газ, зважаючи на необхідність гарантованого забезпечення споживачів України природним газом, необхідно на законодавчому рівні врегулювати питання співвідношення повноважень Компанії, 100 відсотків акцій якої належать державі, щодо захисту економічної та енергетичної безпеки, та важелів впливу для стягнення заборгованості.

Метою закону є стабілізація фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", досягнення якої можливе шляхом надання Компанії дієвих інструментів стягнення заборгованості споживачів за природний газ та ефективних механізмів впливу на підприємства-боржників.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, зокрема, Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а також особливу важливість ефективного функціонування Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в контексті інтересів держави, колегія суддів вважає, що прокурором правомірно пред'явлено позовну заяву та належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ НАК "Нафтогаз України".

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами статті 11113 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

У випадках скасування касаційною інстанцією ухвал про залишення позову без розгляду справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Зважаючи на те, що інших підстав для залишення позовної заяви скаржника без розгляду судами не встановлено, справа підлягає направленню до місцевого суду для розгляду позовної заяви скаржника по суті.

Керуючись статтями 85, 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 910/17959/15 та ухвалу господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року скасувати, справу направити до господарського суду м. Києва для здійснення розгляду справи по суті.

Касаційну скаргу задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І.Алєєва

Л. Рогач