ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 908/4300/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В., Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Молокозавод-ОЛКОМ"на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 13.08.2015та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.10.2015у справі №908/4300/15 господарського суду Запорізької областіза позовомПриватного підприємства "Агрофірма "Семенівка"до1. Приватного підприємства "Молокозавод-ОЛКОМ" 2. Приватного підприємства "Мирненський хлібозавод"простягнення 449 419,67 грнза участю представників сторін: не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

24.07.2015 до господарського суду Запорізької області звернулось Приватне підприємство "Агрофірма "Семенівка" (далі - ПП "Агрофірма "Семенівка", позивач) з позовом до Приватного підприємства "Молокозавод-ОЛКОМ" (далі - ПП "Молокозавод-ОЛКОМ", Відповідач-1) та Приватного підприємства "Мирненський хлібозавод" (далі - ПП "Мирненський хлібозавод", Відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості за договором поставки молока № 1-М від 02.01.2014 в розмірі 449 419,67 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.08.2015 у справі № 908/4300/15 (суддя Кричмаржевський В.А.) позов задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" та ПП "Мирненський хлібозавод" на користь ПП "Агрофірма "Семенівка" заборгованість в розмірі 449 419,67 грн та судовий збір в розмірі 8 983 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2015 у справі № 908/4300/15 (головуючий суддя: Кододова О.В., суддя Малашкевич С.А., суддя Склярук О.І.) апеляційну скаргу ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 13.08.2015 у справі № 908/4300/15 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило рішення господарського суду Запорізької області від 13.08.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2015 у справі № 908/4300/15 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 559, ст.ст. 601, 602 ЦК України, ст.ст. 43, 77 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові встановлено, що між ПП "Агрофірма "Семенівка" та ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" 02 січня 2014 р. укладено договір поставки молока № 1-М (далі - Договір поставки), за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався систематично постачати Відповідачеві-1 (покупцеві) молоко коров'яче цільне, виготовлене постачальником (сировина), а відповідач-1 приймати та своєчасно здійснювати оплату постачальнику за сировину.

Згідно з п. 2.1 Договору поставки кількість поставленої сировини визначається відповідно до товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.01.2014, договірна вартість сировини, яка постачається в січні 2014 р., була встановлена: Вищий сорт - 3.2465 грн за 1 фіз. кг базової жирності 3,4% +/- 0.02319 грн за кожні 0,1 % вмісту жиру 5% (t ° › 8 °C); Перший сорт 2.7827 грн за 1 фіз. кг базової жирності 3,4% +/- 0.02319 грн за кожні 0,1 % вмісту жиру 5% (t ° › 10°C); Другий сорт 2.3962 грн за 1 фіз. кг базової жирності 3,4% +/- 0.02319 грн за кожні 0,1 % вмісту жиру 5% (t ° › 10 °C).

З урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.02.2014 договірна вартість сировини, яка поставляється у лютому 2014 р., була встановлена: Вищий сорт - 3.3003 грн за 1 фіз. кг базової жирності 3,4% +/- 0.02357 грн за кожні 0,1 % вмісту жиру 5% (t ° › 8 °C); Перший сорт 2.8289 грн за 1 фіз. кг базової жирності 3,4% +/- 0.02357 грн за кожні 0,1 % вмісту жиру 5% (t ° › 10°C); Другий сорт 2.4360 грн за 1 фіз. кг базової жирності 3,4% +/- 0.02357 грн за кожні 0,1 % вмісту жиру 5% (t ° › 10 °C).

Крім того, Покупець сплачує Постачальнику 20% ПДВ та компенсацію згідно П1 підр.2 ХХ НКУ № 2755-VI від 02.12.2010.

Згідно з п. 4.5 Договору поставки розрахунки за поставлену сировину здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника. Періодичність оплат встановлюється один раз на місяць.

Відповідно до п. 5.9 Договору поставки сторони зобов'язуються своєчасно і в повному обсязі надавати документи і проводити щомісяця звіряння взаємних розрахунків за даним договором, складаючи акти звірок.

Згідно з п. 5.10 вказаного Договору Покупець за даним договором зобов'язується щодня робити звірку з Постачальником шляхом передачі факсом розшифровки до приймальної квитанції № ЗПК (МС) за попередній день, в якій вказуються: - обсяг поставленої сировини; - ціна поставленої сировини; - вартість за поставлену сировину.

Пунктом 5.11. Договору поставки встановлено, що Покупець надає Постачальнику в 2-х примірниках приймальну квитанцію (зведену за місяць) за формою №3-ПК(МС), затверджену наказом Мінагрополітики України від 01.07.2002 № 176, до 20 числа місяця, наступного за звітним. Один підписаний примірник квитанції Постачальник зобов'язується повернути Покупцеві разом з актом звірки до 25 числа місяця, наступного за звітним. Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві податкову накладну шляхом передачі факсограми до 12 числа місяця наступного за звітним, передача оригіналу - до 18 числа місяця наступного за звітним.

Згідно з пунктом 5.12 даного Договору кількість і якість переданої сировини вказується в накладних на кожну її партію.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач передав ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" сировину в січні 2014 р. на суму - 287.214,47 грн, в лютому 2014 р. на суму - 215.305,51 грн.

Факт поставки сировини відповідачеві-1 за січень 2014 р. та лютий 2014 р. на суму - 502.519,98 грн підтверджують наступні товарно-транспортні накладні: ПНС-000020 від 02.01.2014 на суму 17 366,40 грн; ПНС-000040 від 03.01.2014 на суму 9 474,30 грн; ПНС-000059 від 04.01.2014 на суму 9 180,48 грн; ПНС-000086 від 06.01.2014 на суму 9 156,75 грн; ПНС-000073 від 05.01.2014 на суму 9 049,08 грн; ПНС-000107 від 07.01.2014 на суму 9 249,12 грн; ПНС-000120 від 08.01.2014 на суму 8 947,95 грн; ПНС-0001380 від 09.01.2014 на суму 9 113,25 грн; ПНС-000161 від 10.01.2014 на суму 9 730,95 грн; ПНС-000189 від 12.01.2014 на суму 9 539,55 грн; ПНС-000172 від 11.01.2014 на суму 9 535,20 грн; ПНС-000207 від 13.01.2014 на суму 9 745,92 грн; ПНС-000222 від 14.01.2014 на суму 9 504,00 грн; ПНС-000259 від 16.01.2014 на суму 8 995,80 грн; ПНС-000240 від 15.01.2014 на суму 9 115,20 грн; ПНС-000292 від 18.01.2014 на суму 9 208,95 грн; ПНС-000273 від 17.01.2014 на суму 9 309,60 грн; ПНС-000325 від 20.01.2014 на суму 9 522,15 грн; ПНС-000304 від 19.01.2014 на суму 9 875,52 грн; ПНС-000340 від 21.01.2014 на суму 8 847,90 грн; ПНС-000353 від 22.01.2014 на суму 9 148,05 грн; ПНС-000372 від 23.01.2014 на суму 9 028,80 грн; ПНС-00389 від 24.01.2014 на суму 9 143,70 грн; ПНС-000405 від 25.01.2014 на суму 9 261,15 грн; ПНС-000422 від 26.01.2014 на суму 9 230,70 грн; ПНС-000438 від 27.01.2014 на суму 9 539,55 грн; ПНС-0000458 від 28.01.2014 на суму 8 991,45 грн; ПНС-000473 від 29.01.2014 на суму 9 564,48 грн; ПНС-000481 від 30.01.2014 на суму 7 699,50 грн; ПНС-000487 від 31.01.2014 на суму 9 205,92 грн, ПНС-000516 від 01.02.2014 на суму 2 524,84 грн; ПНС-000533 від 02.02.2014 на суму 8 825,76 грн; ПНС-000571 від 04.02.2014 на суму 9 158,58 грн; ПНС-000557 від 03.02.2014 на суму 8 851,98 грн; ПНС-000608 від 05.02.2014 на суму 9 074,10 грн; ПНС-000620 від 06.02.2014 на суму 8 969,70 грн; ПНС-000639 від 07.02.2014 на суму 9 143,70 грн; ПНС-000652 від 08.02.2014 на суму 9 282,90 грн; ПНС-000690 від 10.02.2014 на суму 9 048,00 грн; ПНС-000663 від 09.02.2014 на суму 8 987,10 грн; ПНС-000716 від 12.02.2014 на суму 8 938,008 грн; ПНС-000702 від 11.02.2014 на суму 9 313,35 грн; ПНС-000729 від 13.02.2014 на суму 8 713,68 грн; ПНС-000749 від 14.02.2014 на суму 8 989,92 грн; ПНС-000763 від 15.02.2014 на суму 8 523,36 грн; ПНС-000780 від 16.02.2014 на суму 9 017.55 грн; ПНС-000802 від 17.02.2014 на суму 8 760,90 грн; ПНС-000816 від 18.02.2014 на суму 8 670,09 грн; ПНС-000832 від 19.02.2014 на суму 8 799,84 грн; ПНС-000853 від 20.02.2014 на суму 8 324,64 грн; ПНС-000867 від 21.02.2014 на суму 8 618,40 грн; ПНС-000883 від 22.02.2014 на суму 8 592,48 грн; ПНС-000899 від 23.02.2014 на суму 8 839,20 грн; ПНС-000917 від 24.02.2014 на суму 8 562,24 грн; ПНС-000936 від 25.02.2014 на суму 8 739,36 грн, довіреність № Дов-000011 від 02.01.2014 та довіреність № Дов-0000105 від 01.02.2014 на ім'я Денисенко І.О., спеціалізовані товарні накладні, які долучені до матеріалів справи.

Також сторонами Договору поставки підписані приймальні квитанції за січень 2014 р. (з 01.01.2014 по 31.01.2014) на суму - 287.214,47 грн та за лютий 2014 р. (з 01.02.2014 по 28.02.2014) на суму - 215.305,51 грн та розшифровки до них.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Відповідач-1 поставлений товар оплатив частково, в результаті чого за Відповідачем-1 обліковується заборгованість у сумі 449 419,67 грн., доказів оплати відповідачем не надано.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ПП "Мирненський хлібозавод" - Відповідач-2 (Поручитель) та ПП "Агрофірма "Семенівка" - позивач (Кредитор) 02.01.2014 укладено договір поруки (далі - Договір поруки), за умовами якого (п.1) Поручитель зобов'язується перед Кредитором нести зобов'язання: - за виконання ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" (далі - Боржник) своїх зобов'язань з постачання молока, в т.ч. за договором продажу молока № 1-М від 02.01.2014, укладеного між Кредитором та Боржником; - по сплаті Боржником платежів, пов'язаних з контрактом, у повному обсязі згідно з контрактом; - щодо відшкодування збитків, завданих простроченням виконання Боржником контракту; - по сплаті повної суми санкцій, передбачених контрактом, - пені, штрафів, за порушення умов контракту Боржником у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Договору поруки у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за контрактом Боржник і Поручитель відповідають як солідарні боржники.

Внаслідок порушення відповідачем-1 умов Договору поставки в частині оплати товару, позивач за захистом своїх порушених прав і законних інтересів звернувся з позовом до господарського суду про стягнення боргу в солідарному порядку з ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" та ПП "Мирненський хлібозавод".

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини з поставки товару.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції від 13.08.2015 мотивоване тим, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач-1 покладеного на нього обов'язку про оплату поставленого позивачем товару на суму 449 419,67 грн у встановлений договором строк не виконав, факт порушення відповідачем-1 умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Також, господарським судом не прийнято доводи відповідача-1 щодо припинення зобов'язань сторін за договором поставки молока № 1-М від 02.01.2014 через здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки, сторони у справі не дійшли згоди щодо застосування до правовідносин, що між ними існують, зустрічних однорідних вимог. Про зазначене, на думку суду першої інстанції, свідчать як заперечення ПП "Молокозавод-ОЛКОМ", які зазначив його представник при розгляді справи № 908/5172/14 про банкрутство ПП "Агрофірма "Семенівка" в попередньому судовому засіданні, що відбулося 03.02.2015, в якому розглядались кредиторські вимоги до боржника, в тому числі і вимоги відповідача-1, так і відсутність дій з боку відповідача-1, спрямованих на здійснення запропонованого зарахування.

Судом першої інстанції встановлено, що в судовому засіданні у справі про банкрутство позивача представник ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" зазначав, що не погоджується на зарахування зустрічних однорідних вимог з ПП "Агрофірма "Семенівка", пояснюючи це тим, що заборгованість ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" перед ПП "Агрофірма "Семенівка" повинна стягуватись в порядку позовного провадження.

Про відсутність наміру здійснювати зарахування зустрічних вимог з боку ПП "Агрофірма "Семенівка" також свідчить і заявлення даного позову.

Господарським судом зазначено, що в судовому порядку не розглядались вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог і відповідне рішення з цього питання не приймалось.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 6, 525, 526, 530, 601, 610, 629, 692, 712 ЦК України, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 13.08.2015 дійшов висновку, що вимога позивача - ПП "Агрофірма "Семенівка" про стягнення з ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" - 449 419,67 грн основного боргу є цілком обґрунтованою та правомірною.

Також, керуючись вимогами ст.ст. 546, 553, 554 ЦК України та враховуючи договір поруки від 02.01.2014 укладений між ПП "Мирненський хлібозавод" та ПП "Агрофірма "Семенівка", за яким відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем за договором поставки № 1-М від 02.01.2014, господарський суд дійшов висновку, що заявлений борг в розмірі 449 419,67 грн підлягає стягненню з ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" та ПП "Мирненський хлібозавод" в солідарному порядку.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 15.10.2015 погодився із зазначеними висновками суду першої інстанції щодо солідарного стягнення з ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" та ПП "Мирненський хлібозавод" на користь ПП "Агрофірма "Семенівка" боргу в розмірі 449 419,67 грн.

Також, судом апеляційної інстанції зазначено, що матеріали справи не містять доказів наявності заперечень відповідача-1 щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати продукції відповідачем-1 позивачу не надавались.

Щодо посилань заявника апеляційної скарги - ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" на те, що його грошове зобов'язання щодо сплати боргу за договором продажу молока № 1-М від 02.01.2014 на суму 449 419,67 грн та за договором продажу молока № 1-М від 03.01.2012 на суму 303 910,28 грн було припинено за заявою ПП "Агрофірма "Семенівка" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія судді апеляційної інстанції в постанові зазначила, що в даному випадку ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" висловив свої заперечення, які зазначив його представник при розгляді справи № 908/5172/14 про банкрутство ПП "Агрофірма "Семенівка" в попередньому судовому засіданні, що відбулось 03 лютого 2015 р., в якому розглядалися кредиторські вимоги до ПП "Агрофірма "Семенівка", в тому числі, і вимоги відповідача-1. Крім того, відсутні будь-які дії з боку відповідача-1, спрямовані на здійснення запропонованого зарахування.

Як встановлено судом другої інстанції, у судовому засіданні у справі про банкрутство позивача представник ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" зазначав, що не погоджується на зарахування зустрічних однорідних вимог з ПП "Агрофірма "Семенівка", пояснюючи це тим, що заборгованість ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" перед ПП "Агрофірма "Семенівка" повинна стягуватися в порядку позовного провадження.

Про відсутність наміру здійснювати зарахування зустрічних вимог з боку ПП "Агрофірма "Семенівка" свідчить заявлення даного позову.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що в судовому порядку не розглядались вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог, та відповідного рішення з цього питання не приймалось.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" 449 419,67 грн основного боргу є цілком обґрунтованою та правомірною.

Крім того, судом другої інстанції прийнято до уваги твердження ліквідатора ПП "Агрофірма "Семенівка", що у випадку здійснення заліку зустрічних однорідних вимог протягом дії мораторію буде порушений порядок погашення вимог кредиторів, визначений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також будуть порушені права кредиторів, які у випадку стягнення суми заборгованості мали б можливість одержати першочергове або пропорційне із відповідачем-1 погашення кредиторських вимог.

Щодо тверджень заявника апеляційної скарги, що у судове засідання 13.08.2015 не з'явився представник відповідача-2, однак рішення місцевим господарським судом було оголошено, розгляд справи не відкладений, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що ухвала господарського суду Запорізької області від 27.07.2015, містить оформлений відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України штамп суду з відміткою про відправлення документа, відтак, є підтвердження належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Відповідач-2, будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку представника в судове засідання.

Господарський суд не позбавлений права на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції від 13.08.2015 та постанова суду апеляційної інстанції від 15.10.2015 прийняті з порушенням вимог ст. 43 ГПК України, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач - ПП "Агрофірма "Семенівка" звернулось до господарського суду з позовом до ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" та ПП "Мирненський хлібозавод" про солідарне стягнення заборгованості за договором поставки молока № 1-М від 02.01.2014 в розмірі 449 419,67 грн.

Між ПП "Агрофірма "Семенівка" та ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" 02 січня 2014 р. було укладено договір поставки молока № 1-М, за умовами якого позивач (Постачальник) зобов'язався систематично постачати Відповідачеві-1 (Покупцеві) молоко коров'яче цільне, виготовлене постачальником (сировина), а відповідач-1 приймати та своєчасно здійснювати оплату постачальнику за сировину.

В забезпечення виконання ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" своїх зобов'язань за договором поставки молока № 1-М від 02.01.2014, між ПП "Мирненський хлібозавод" - Відповідач-2 (Поручитель) та ПП "Агрофірма "Семенівка" - (Кредитор) 02.01.2014 укладено договір поруки.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

На підставі вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В даному випадку, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшовши висновку про задоволення позовної заяви та стягнення в солідарному порядку з основного боржника - ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" та поручителя - ПП "Мирненський хлібозавод" на користь ПП "Агрофірма "Семенівка" заборгованості в розмірі 449 419,67 грн та судового збору в розмірі 8 983 грн, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не надав належної правової оцінки правовідносинам які склались між ПП "Агрофірма "Семенівка" та ПП "Мирненський хлібозавод" з договору поруки від 02.01.2014, та належним чином, з посиланням на відповідні норми права, які регулюють ці правовідносини, таких своїх висновків не мотивував та не обґрунтував.

Зокрема, господарським судом, в порушення вимог ст. 43 ГПК України та ст.ст. 553, 554, 559 ЦК України, в оскаржуваному рішенні не встановлено з якого моменту виконання основного зобов'язання вважається простроченим, чи звертався позивач в результаті порушення боржником основного зобов'язання до поручителя із вимогою про виконання останнім взятого на себе солідарного обов'язку, чи встановлено в договорі поруки строк дії поруки, та чи взагалі існувала порука, згідно вимог ст. 559 ЦК України, на момент звернення позивача до господарського суду із позовною заявою про стягнення в солідарному порядку із боржника та поручителя боргу за основним зобов'язанням.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись в постанові із висновками суду першої інстанції про стягнення в солідарному порядку з ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" та ПП "Мирненський хлібозавод" на користь ПП "Агрофірма "Семенівка" заборгованості в розмірі 449 419,67 грн, всупереч приписам ст.ст. 43, 101 ГПК України, ст.ст. 553, 554, 559 ЦК України, також вищевказаних обставин у встановленому законом порядку не встановив, справу по суті повторно у повному обсязі не розглянув та не виправив неповноту розгляду справи в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про стягнення в солідарному порядку з ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" та ПП "Мирненський хлібозавод" на користь ПП "Агрофірма "Семенівка" заборгованості в розмірі 449 419,67 грн без з'ясування та встановлення, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, усіх обставин справи в їх сукупності, які мають істотне значення для справи, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Щодо тверджень заявника касаційної скарги, що ПП "Агрофірма "Семенівка" припинило зобов'язання ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" щодо сплати боргу, зокрема, за договором поставки молока № 1-М від 02.01.2014 на суму 449 419,67 грн на підставі заяви ПП "Агрофірма "Семенівка" про залік зустрічних однорідних вимог за вих. № 24 від 28.01.2015, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що аналіз норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" свідчить, що з моменту порушення справи про банкрутство пред'явлення та задоволення грошових вимог конкурсних кредиторів до боржника може відбуватись тільки в порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно вимог ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Проте, в процедурі банкрутства, відповідно до ч. 8 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що залік зустрічних однорідних вимог можливий лише за згодою кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів боржника, після закінчення попереднього засідання суду у справі про банкрутство.

У справі про банкрутство можуть існувати кредитори інших черг задоволення, майнові права яких можуть порушуватись внаслідок відсутності їх згоди на проведення заліку зустрічних однорідних вимог конкретного кредитора, оскільки, сума, на яку здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог кредитора до боржника, є активом боржника, який мав би бути, направлений на погашення вимог всіх кредиторів згідно черговості встановленої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судами попередніх інстанцій в даному випадку, в порушення вимог ст. 43, 84, 105 ГПК України, не встановлено в мотивувальній частині оскаржуваних рішення та постанови коли саме боржник - ПП "Агрофірма "Семенівка" фактично звернувся до кредитора ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" із заявою про залік зустрічних однорідних вимог за вих. № 24 від 28.01.2015, не надали правової оцінки змісту даної заяви, не з'ясували чи надано іншими кредиторами, вимоги яких містяться в реєстрі вимог кредиторів боржника - позивача у даній справі, згоду на залік зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій вимог ст. 43 ГПК України щодо повного та всебічного з'ясування та встановлення усіх обставин справи в їх сукупності, які мають істотне значення для справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції від 13.08.2015 та постанова суду апеляційної інстанції від 15.10.2015 у справі № 908/4300/15 підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Молокозавод-ОЛКОМ" задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.08.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2015 у справі № 908/4300/15 скасувати. Справу № 908/4300/15 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.В. Жукова

О.Є. Короткевич