ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 908/3940/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого, Овечкіна В.Е., Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі№ 908/3940/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомПриватного підприємства "Драг" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест"простягнення боргу, від представників сторін:від позивача -не з'явились, від відповідача -не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.07.2015 у справі № 908/3940/15 (суддя Серкіз В.Г.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі № 908/3940/15 ( у складі колегії суддів: Склярук О.І.- головуючого, Дучал Н.М., Ушенко Л.В.) позов Приватного підприємства "Драг" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" на користь Приватного підприємства "Драг" 28350 грн. основного боргу, 17775,45 грн. інфляційних втрат, 1479,63 грн. 3 % річних від простроченої суми, 1827,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що в порушення свої зобов'язань за вказаним контрактом відповідачем не здійснено оплату за поставлений товар у визначений контрактом строк. Позовні вимоги по стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню у зв'язку з порушенням відповідачем строку оплату товару, поставленого за контрактом. Доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України від 22.09.2013 № 2221/05-4 не дають правових підстав для звільнення відповідача від сплати зазначених нарахувань, оскільки 3 % річних та інфляційні втрати не мають характеру штрафних санкцій, і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами належними до сплати кредиторові. Крім цього, відповідачем не доведено належними доказами в розумінні статтей 33-35 Господарського процесуального кодексу України відсутності інших майнових активів, які могли бути направлені на своєчасне виконання договірних зобов'язань та погашення власної кредиторської заборгованості.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.07.2015 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі № 908/3840/15 Господарського суду Запорізької області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 29.07.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі № 908/3940/15 Господарського суду Запорізької області в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" 1479,63 грн. 3 % річних та 17775,45 грн. інфляційних втрат, і прийняти нове рішення про відмову у стягненні в цій частині.

У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар), і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості.

Судами встановлено, що між Приватним підприємством "Драг" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" (покупець) 01.06.2013 укладено контракт № 44, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити засоби хімізації рослин (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості та за ціною відповідно до вантажних накладних.

Згідно з пунктами 2.1 - 2.3 контракту ціна продукції та асортимент продукції що поставляється за даним договором, зазначається у відвантажувальних накладних. Товар поставляється в обсягах та за ціною: "Фастак" 25 літрів, за ціною 145,00 грн. за 1 літ без ПДВ, на загальну суму з ПДВ 4350,00 грн.; "Би-58", 250 літрів, за ціною 80,00 грн. за 1 літр без ПДВ, на загальну суму з ПДВ 24000 грн. Загальна сума контракту складає 28350,00 грн., в тому числі ПДВ 4725,00 грн.

Пунктами 3.1, 3.2 контракту сторонами погоджено, що покупець зобов'язується оплатити 100% загальної суми контракту не пізніше 01.10.2013. Датою поставки вважається дата відмітки покупця про отримання товару в накладній.

Згідно з пунктом 9.1 контракту жодна із сторін не несе відповідальності за обставини у зв'язку з даним контрактом при виникненні для однієї із сторін обставин форс-мажору, за весь період дії таких обставин.

Відповідно до пункту 9.3 контракту сторона, для якої виникли обставини форс-мажору, повідомляє у письмовій формі, факсом партнера в десятиденний строк з моменту настання таких обставин. Факт настання форс-мажору повинен підтверджуватися довідкою Торгово-промислової палати України.

Пунктом 10.1 контракту сторонами обумовлено, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання, і діє до виконання всіх зобов'язань обома сторонами.

Позивачем поставлено відповідачу товар, "Фастак" у кількості 25 літрів, за ціною 145,00 грн. без ПДВ; "Би-58" у кількості 250 літрів, за ціною 80,00 грн. за 1 літ без ПДВ, на загальну суму 28350, 00 грн., в тому числі ПДВ 725, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 01.06.2013 № 44.

Приватним підприємством "Драг" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" для оплати поставленого товару рахунок-фактуру № 44 від 01.06.2013 на загальну суму 28350, 00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення своїх зобов'язань за вказаним контрактом відповідачем не здійснено оплату за поставлений товар у визначений контрактом строк.

Приватним підприємством "Драг" направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" лист від 28.10.2013 про оплату товару протягом семи днів з дати отримання цього повідомлення.

Приватне підприємство "Драг" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" про стягнення 28350,00 грн. основного боргу, 1479,63 грн. 3 % річних, 17775,45 грн. інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, дійшов до правильного висновку про наявність 28350,00 грн. основного боргу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів оскаржуються відповідачем лише в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, вважає, що суди, задовольняючи вказані вимоги, не порушили норм чинного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини щодо порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого товару, перевіривши суми нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних нарахувань, за періоди, зазначені у позовній заяві, дійшли до правильного висновку про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Щодо доводів касаційної скарги про відсутність підстав для стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання ним зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару, оскільки виконання належним чином зобов'язання в частині оплати основного боргу було неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, які підтверджуються уповноваженим органом - Торгово-промисловою палатою України, колегія суддів Вищого господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не заявлено до стягнення з відповідача штрафних санкцій, які є заходами відповідальності за порушення зобов'язання, а пред'явлено вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест " 3 % річних та інфляційних втрат, які за своїм змістом не мають характеру штрафних санкцій, і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами попередніх інстанцій та не спростовують законних і обґрунтованих висновків місцевого та апеляційного господарських судів.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі № 908/3940/15 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" - без задоволення.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі № 908/3940/15 Господарського суду Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у

справі № 908/3940/15 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Овечкін В.Е. Чернов Є.В.