ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 907/568/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:Сімак Я.К., дов. №594 від 25.02.2016р.;від відповідача:Афанасьєва М.Д., дов. б/н від 08.03.2016р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2015р.у справі господарського суду№907/568/15 Закарпатської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті"провизнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р. нікчемним, визнання нікчемним акту приймання-передачі від 14.11.2014р. до договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на майноВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.09.2015р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2015р. у справі №907/568/15, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", з прийнятими судовими актами не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2016р. задоволено клопотання заявника касаційної скарги про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 12.04.2016р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача - заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14.11.2014р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0024га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с/рада Пилипецька, кадастровий №2122485200:02:001:0048, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою.

В п. 1.1 цього договору зазначено, що одночасно з цим договором посвідчується договір купівлі-продажу обладнання канатно-крісельного пристрою, опори якого розташовані на вищевказаній земельній ділянці.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за №3976.

Відповідно до п. 1.6 договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 1377,12грн. згідно витягу №257 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області 29.10.2014р.

Висновком у Звіті про експертну грошову оцінку, наданого оцінювачами ТОВ "Актив експерт" спільно з ПП "ТВІ", ринкова вартість земельної ділянки станом на 03.11.2014р. складає 3964,56грн.

Згідно п. 2.1 договору за погодженням сторін ціна продажу земельної ділянки становить 4500грн. без урахування ПДВ, які перераховані покупцем продавцю.

Відповідно до п. 2.4 договору зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких для продавця обставин і повністю задовольняє продавця.

Договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення, право власності на відчужувану земельну ділянку у покупця підлягає обов'язковій державній реєстрації відповідно до ст.ст. 182, 210 та 657 ЦК України та ст. 132 Земельного кодексу України, та виникає з моменту такої державної реєстрації у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 182, 334 ЦК України, ст.ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що продавець передав, а покупець прийняв вищезазначену земельну ділянку (що підтверджується актом приймання-передачі від 14.11.2014р.).

Підписанням зазначеного акту сторонами підтверджено, що ними здійснено остаточний розрахунок за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.2014р. Претензій майнового характеру сторони не мають.

Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а у відповідності до приписів ст.ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судами встановлено, що на підставі Постанови Правління Національного банку України №733 від 20.11.2014р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014р. прийнято рішення №123 про початок виведення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" з ринку шляхом запровадження в ньому строком на три місяці з 21.11.2014р. по 20.02.2015р. включно тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №128 від 24.11.2014р. уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М.А. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №35 від 17.02.2015р. продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" по 20.03.2015р. включно та повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної М.А.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №63 від 20.03.2015р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Славкіну М.А. строком на один рік з 20.03.2015р. по 19.03.2016р. включно.

Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку; протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Позивач звертаючись до суду з даною позовною заявою обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що здійснюючи перевірку вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку правочинів на предмет виявлення нікчемних правочинів з підстав, визначених ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено, що оскаржуваний договір та акт приймання-передачі до цього договору підлягають визнанню нікчемними на підставі ч. 3 ст. 38 цього Закону, оскільки вартість відчуження земельної ділянки є значно нижчою від її ринкової вартості, в результаті чого банком понесені збитки.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з такої підстави (п. 3) коли банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до приписів ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Поняття "звичайна ціна" визначена в п. 14.1.71 Податкового кодексу України, відповідно до якого, - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Приймаючи судові рішення по справі, суди виходили з того, що умовами оспорюваного договору купівлі-продажу визначено та погоджено сторонами, що ціна продажу земельної ділянки за даним договором становить 4500грн. без ПДВ; зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких для продавця обставин і повністю задовольняє продавця. При цьому, згідно витягу №257 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області 29.10.2014р., нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 1377,12грн., а суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем ТОВ "Актив експерт" спільно з ПП "ТВІ" ринкова вартість земельної ділянки станом на 03.11.2014р. визначена 3964,56грн.

Крім того, суди виходили з того, що позивач не обґрунтував та не надав належних доказів того, що вартість відчужуваної земельної ділянки за договором купівлі-продажу є меншою чи заниженою, ніж її ринкова (звичайна) вартість.

На підтвердження доводів щодо заниженої вартості земельної ділянки позивач посилався на Звіт про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки, який виконаний на замовлення позивача у 2015 році ЗАТ "Консалтингюрсервіс" та ТОВ "Консалтингова фірма "Євротерра", відповідно до якого ринкова вартість спірної земельної ділянки станом на 14.11.2014р. визначена в сумі 5798грн.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Водночас ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлює, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають зацікавленість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у ФДМ України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що рецензією від 11.09.2015р. на вищезазначений звіт, виявлені численні порушення Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", а сам звіт визначено як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним, непрофесійним та таким, що не може бути використаний. Рецензія здійснена оцінювачем ОСОБА_8 (кваліфікаційне свідоцтво серії ЦХ№00143 від 04.03.2006р., свідоцтво про Державну реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів ФДМУ №10579 від 03.09.2013р.), який має практичний досвід з оцінки майна понад 16 років, а з експертної грошової оцінки земельної ділянки - понад 9 років.

Крім того, судами встановлено, що відповідно до рецензії від 11.09.2015р. на звіт та висновок суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Актив експерт" спільно з ПП "ТВІ", ринкова вартість земельної ділянки станом на 03.11.2014р. становила 3964,56 грн. Зазначена рецензія підтверджує те, що цей звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, з'ясованих судами з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками останніх про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, що вартість відчужуваної за договором купівлі-продажу земельної ділянки є значно заниженою.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2015р. у справі №907/568/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2015р. у справі №907/568/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач