ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 906/1468/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д.Кривди, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постановувід 17.02.2016Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 906/1468/15за первісним позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" доКиївського апеляційного господарського суду треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаГоловне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, Державна судова адміністрація Українипростягнення 727 656, 78 грн за зустрічним позовомКиївського апеляційного господарського судудоДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" протлумачення п.3.2 договору (найму) оренди нерухомого майна № 17/12-324 від 26.07.2012у судове засідання прибули представники:ДК "Газ України"Романюк В.В. (дов. від 15.02.2016 № 153/16),відповідачаІвасенко Є.Г. (дов. від 25.11.2015), ДСА УкраїниСердіченко С.А. (дов. від 28.12.2015 № 10-19352/15), заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін, третьої особи та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з позовом до Київського апеляційного господарського суду про стягнення 457 237,94 грн основного боргу за фактичні витрати з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі за договором № 17/12-324 (найму) оренди нерухомого майна від 26.07.2012, 25 017,87 грн пені, 224 944,44 грн інфляційних втрат та 20 456,53 грн 3 % річних.

Київський апеляційний господарський суд звернувся із зустрічною позовною вимогою про тлумачення п.3.2 договору (найму) оренди нерухомого майна № 17/12-324 від 26.07.2012 шляхом роз'яснення, що сторони мали на увазі під технічним обслуговуванням систем електропостачання.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.11.2015 (суддя Л.Маріщенко), залишеним без зміни постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 (колегія суддів: О. Крейбух, Ю. Мамченко, А. Гудак), визнаний недійсним п.3.2 Договору оренди нерухомого майна від 26.07.2012 № 17/12-324 (найму) у редакції Договору про внесення змін та в редакції рішення Господарського суду Рівненської області від 11.07.2013 у справі № 918/778/13, в частині відшкодування послуг з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі; у задоволенні первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

26.07.2012 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (орендодавець) та Київським апеляційним господарським судом (орендар) укладений Договір №17/12-324 (найму) оренди нерухомого майна (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права викупу нежитлові приміщення в (літ. А), загальною площею 4 664 кв.м., що є частиною нежитлової будівлі, загальною площею 9376,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1 та є власністю орендодавця.

13.11.2012 між орендодавцем та орендарем укладений Договір про внесення змін та доповнень № 2 до Договору оренди, відповідно до п.1 якого сторонами виклали у новій редакції п.3.2 Договору, зокрема визначивши, що до фактичних витрат, орендодавця, пов'язаних з утриманням приміщення належить технічне обслуговування систем електропостачання будівлі, а також визначили, що фактичні витрати орендодавця, пов'язані з утриманням приміщення, зазначені у цьому пункті, відшкодовуються орендарем на підставі:

відповідних рахунків Орендодавця, виставлених до 15 числа поточного місяця за попередній місяць, у відповідності з актами приймання-передачі робіт (послуг) господарських організацій, що надають Орендодавцю зазначені роботи (послуги);

актів про відшкодування фактичних витрат орендодавця, пов'язаних з утриманням приміщення, що складені останнім днем місяця, за який здійснюється відшкодування витрат, у відповідності з актами приймання-передачі робіт (послуг) господарських організацій, що надають орендодавцю зазначені роботи (послуги);

належним чином завірених Орендодавцем копій актів приймання-передачі робіт (послуг) господарських організацій, що надають Орендодавцю роботи (послуги) з утримання приміщення.

Розрахунок відшкодування фактичних витрат орендодавця розраховується пропорційно долі орендаря, яка виражається у процентному співвідношенні площі приміщення до загальної площі будівлі по вул. Шолуденка, 1, в місті Києві, яка становить 10 991,1 кв.м., і складає 42,43%.

Відповідно до п.3.6 Договору оренди в редакції Договору про внесення змін, фактичні витрати, зазначені у п.3.2 Договору, перераховуються орендодавцю на підставі переліку документів, які наведені у п.3.2 Договору, протягом 15 банківських днів з дня отримання орендарем. У випадку відмови орендаря сплатити фактичні витрати орендодавцю, орендар зобов'язується терміново (протягом 3-х робочих днів з дня отримання документів, наведених у п. 3.2 договору) письмово надати орендодавцю мотивовану відмову від відшкодування фактичних витрат.

У подальшому, рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.07.2013 у справі № 918/778/13, залишеним без зміни постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2013, внесені зміни до п.3.2 Договору оренди в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 2, шляхом виключення з нього позицій частини позицій (однак, позиція "технічне обслуговування систем електропостачання будівлі" не виключена).

Також між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (замовник) та ТОВ "КП ЕНРІ" (виконавець) укладений ряд договорів № 11/12-46 від 13.04.2012; № 11/12-472 від 03.12.2012; № 11/13-51 від 07.05.2013; № 11/14-37 від 14.03.2014, відповідно до предмету яких виконавець зобов'язується у 2012-2014 роках надавати послуги по утриманню у робочому та справному стані системи електропостачання будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка,1 шляхом технічного обслуговування, забезпечення цілодобового чергування та спостереження, а замовник в свою чергу зобов'язаний прийняти і оплатити такі послуги.

За період користування орендарем орендованим приміщенням з липня 2012 року по травень 2015 року, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на адресу Київського апеляційного господарського суду супровідними листами направляв рахунки та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) для здійснення відшкодування фактичних витрат, понесених з утримання об'єкту оренди, в тому числі витрат з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі на загальну суму 470 773,11 грн.

08.07.2013 згідно з платіжним дорученням № U792579 від 11.06.2013 орендарем перераховано на користь орендодавця грошові кошти у сумі 13 535,17 грн в якості відшкодування понесених орендодавцем витрат систем електропостачання будівлі за квітень 2013 року.

08.10.2015 Київський апеляційний господарський суд листом за № 09-24/4761/15 повідомив Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві про те, що кошти у сумі 13535,17 грн згідно з платіжного доручення від 11.06.2013 року помилково перераховані.

Таким чином, позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем за первісним позовом умов Договору оренди щодо відшкодування останнім витрат з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі з урахуванням компенсації цих витрат у сумі 13 535,17 грн, звернувся з позовом до відповідача про стягнення 457 237,94 грн основного боргу, 25 017,87 грн пені, 224 944,44 грн інфляційних втрат та 20 456,53 грн 3 % річних.

Встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд зазначив наступне.

Згідно із статтею 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як вбачається зі змісту зустрічних позовних вимог, відповідач за первісним позовом не вбачає настання реальних правових наслідків, які обумовлені у п.3.2 Договору оренди, у вигляді відшкодування фактичних втрат орендодавця з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі за отримані відповідачем у спірний період відповідні послуги.

Таким чином, закріплений у п. 3.2 Договору принцип пропорційності оплати фактично наданих послуг позивачем у виставлених до сплати рахунках на підставі підписаних з контрагентами останнього, в даному випадку ТОВ "КП ЕНРІ", з яким ДК "Газ України" підписував акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), а саме: з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі не враховувався.

Відшкодування сум фактичних витрат позивача з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі, які визначені в рахунках до Київського апеляційного господарського суду, принцип пропорційності застосовувався позивачем до сум, визначених між ним та його контрагентом ТОВ "КП ЕНРІ" у актах здачі - приймання робіт, а не у правовідносинах з відповідачем.

Тобто, позивач за первісним позовом в чинній редакції п.3.2 Договору ввів в оману відповідача.

Чинна редакція п.3.2 договору не містить визначення того, яке обладнання відноситься до систем електропостачання будівлі (перелік обладнання), не містить переліку послуг, що надавались контрагентами позивача, і яку вартість встановила або мали становити відповідні послуги.

Таким чином, визначена для відповідача позивачем вартість послуг згідно з п.3.2 Договору в частині відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з технічним обслуговуванням систем електропостачання будівлі, не відповідає дійсній їх вартості.

Крім того, принцип пропорційності розрахований позивачем не правильно, оскільки визначений з загальної площі будівлі по вул. Шолудченка,1 в м. Києві у розмірі 10991,1 кв. м, однак у п.1.1. Договору оренди загальна площа нежитлової будівлі за цією адресою становить 9 376,70 кв.м.

З огляду на зміст п.3.2 Договору оренди щодо часткового відшкодування відповідачем послуг з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі, враховуючи встановлення судом факту замовчування позивачем того, які саме послуги відносяться до технічного обслуговування систем електропостачання будівлі і яка дійсна вартість цих послуг, незабезпечення орендодавцем надання спірних послуг орендарю відповідно до чинного законодавства, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що у випадку не визнання п.3.2 спірного правочину в частині відшкодування послуг з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі недійсним призведе до необґрунтованого використання державних коштів.

З посиланням на вказане, місцевий господарський суд дійшов висновку про визнання недійсним п 3.2 Договору оренди в частині обов'язку відшкодовувати фактичні витрати з технічного обслуговування систем електропостачання, та, відповідно відмовив у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Апеляційний господарський суд, підтримавши висновки місцевого господарського суду, зазначив, що відповідно до п. 3.2 Договору оренди відшкодування здійснюються орендарем за умов виставлених орендодавцем рахунків, актів про відшкодування фактичних витрат орендодавця, пов'язаних з утриманням приміщення та належним чином завірених орендодавцем копій актів приймання-передачі робіт (послуг), а тому враховуючи, що в матеріалах справи не містяться підписаних акти про відшкодування фактичних витрат орендодавця, пов'язаних з утриманням приміщення, а позивачем за первісним позовом не надано таких доказів, то, з урахуванням приписів ст.538 ЦК України, відсутні підстави вважати, що орендарем порушені умови Договору оренди в частині відшкодування фактичних витрат орендодавця з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати, та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Пункт 3.2 Договору оренди в частині обов'язку відшкодування фактичних витрат щодо технічного обслуговування систем електропостачання визнаний судами недійсним з посиланням на невизначеність змісту відповідних послуг та їх вартості.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що між орендодавцем та ТОВ "КП ЕНРІ" укладені договори про надання послуг по утриманню у робочому стані систем електропостачання від № 11/12-46 від 13.04.2012; № 11/12-472 від 03.12.2012; № 11/13-51 від 07.05.2013; № 11/14-37 від 14.03.2014.

Так, у п.1.1 вказаних договорів визначено, що виконавець (ТОВ "КП ЕНРІ") зобов'язується надавати послуги за конкретним кодом державного класифікатора. Водночас, відповідно до п.1.2 договорів, у додатках № 1 до договорів визначений перелік обладнання, вид та періодичність технічного обслуговування.

Отже, зміст послуг з технічного обслуговування систем електропостачання та перелік обладнання, яке обслуговується, визначений у правовідносинах між орендодавцем та господарською організацією, що надає відповідні послуги.

Враховуючи вказане, визнання судами попередніх інстанцій п. 3.2 Договору оренди у відповідній частині недійсним є необґрунтованим, а тому у цій частині судові рішення підлягають до скасування.

Щодо зустрічного позову про тлумачення п.3.2 Договору колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Положеннями ст. 213 ЦК України визначений інститут тлумачення правочину, яке може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом.

Зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування його змісту, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину. А тому, тлумачення договору (правочину) можливе до початку виконання сторонами його умов.

Враховуючи вказане та з огляду на те, що сторони приступили до виконання Договору оренди, що останніми не заперечується, відмова судами попередніх інстанцій у задоволенні зустрічного позову є правомірною, незалежно від викладених у судових рішеннях мотивів.

Щодо заявленого первісного позову колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Пунктом 3.2 Договору передбачений обов'язок орендаря відшкодувати фактичні витрати орендодавця, зокрема, щодо технічного обслуговування систем електропостачання. При цьому, у вказаному пункті зазначено, що фактичні витрати відшкодовуються на підставі рахунків, виставлених орендодавцем орендарю; актів орендодавця про відшкодування фактичних витрат; копій актів приймання-передачі робіт (послуг) господарських організацій, що надають орендодавцю послуги.

Орендодавець до позовної заяви додає копії рахунків, виставлених орендарю, а також копії актів приймання-передачі робіт.

Водночас, розглядаючи спір про відшкодування фактичних витрат, суд має дослідити обставини здійснення орендодавцем таких витрат, тобто встановити наявність чи відсутність факту оплати послуг господарських організацій, зокрема у спосіб оцінки відповідних платіжних документів.

Обставини фактичної оплати послуг з технічного обслуговування систем електропостачання судами не досліджувались.

За таких обставин, оскарженні судові рішення у частині відмови у задоволенні первісного слід скасувати, а справу у цій частині направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 24.11.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 у справі № 906/1468/15 скасувати в частині визнання недійсним п. 3.2 договору оренди нерухомого майна від 26.07.2012 № 17/12-324 у частині відшкодування послуг з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі.

Рішення та постанову скасувати в частині відмови у задоволені первісного позову. У цій частині справу направити на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Рішення та постанову у частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил