ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 906/1281/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Борденюк Є.М. Могил С.К., за участю представників: позивачаСечко С.В., представник, відповідачаОСОБА_5, представник, третіх осіб1) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2016у справі№ 906/1281/15 Господарського суду Житомирської областіза позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6,треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1)Товариство з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Актив" 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем"простягнення 68278,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 68278,74 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.12.2015 (суддя Маріщенко Л.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 (судді: Мамченко Ю.А. - головуючий, Олексюк Г.Є., Коломис В.В.), в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Скаргу мотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 12.12.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Актив" укладено договір добровільного страхування відповідальності експедитора № 241-0402-13-00002, за умовами п.1.1 якого даний договір визначає умови і порядок страхування відповідальності страхувальника - експедитора перед власниками вантажу або замовниками перевезень при здійсненні ними діяльності в сфері експедирування вантажів та перед третіми особами у випадках заподіяння шкоди вантажем, що перевозиться страхувальником.

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди здоров'ю, життю та майну третіх осіб, а також шкоди, заподіяної вантажу під час експедиції (перевезення) (п.2.1 договору страхування).

Згідно з п.3.3.1 договору страхування за втрату і/або ушкодження вантажу (пункт 4.1.1 цього договору) страховик несе відповідальність: при внутрішніх перевезеннях чи експедируванні вантажів по території України, країн СНД, Литви, Естонії, Латвії або між цими країнами (якщо Конвенція КДПГ/СМR або умови Універсального мультимодального коносамента FIATA-FBI не застосовуються) - в межах 8,33 СДР (спеціальних прав запозичення; за 1 кг втраченого чи пошкодженого вантажу), але не більше 100087,58 дол. США по одному страховому випадку.

Відповідно до п.9.1 договору страхування підтвердження факту та обставин настання страхового випадку та визначення розміру збитку страховик здійснює на підставі наступних документів та інформації:

9.1.1. заяви на страхову виплату, встановленої Страховиком форми.

9.1.2. комплекту претензійних документів.

9.1.3. комплекту документів, одержання і подання яких залежить від виду події.

- протокол Державтоіпспекції або дорожньої поліції в разі дорожньо-транспортної пригоди;

- довідка органів міліції чи поліції, що підтверджує факт звернення в ці органи перевізника або експедитора по випадку крадіжки вантажу чи інших пригод кримінального характеру під час перевезення вантажу чи довідка-підтвердження правоохоронних органів про порушення кримінальної справи по факту крадіжки, або іншої кримінальної пригоди;

- документи на витрати, вчинені страхувальником в цілях запобігання чи зменшення розміру збитків і захисту своїх інтересів в судових органах;

- копії документів чи листування, що підтверджують додержання вимог пункту 10.4 цього договору страхування в відношенні документального закріплення прав страховика на пред'явлення регресних позовів до третіх осіб відповідальних за заподіяння збитків страхувальнику. В тому випадку, якщо по вимозі страхувальника витрати повинні бути відшкодовані страхувальником агенту чи представнику страхувальника, що фактично оплатив претензію, необхідно надати документи, що свідчать про надання страхувальником повноважень агенту/представнику на врегулювання і оплату збитків страхувальника.

9.1.4. інших документів, за вимогою страхувальника, що підтверджують факт настання страхового випадку, спричинення шкоди та її розмір.

В п.10.4 договору страхування сторони передбачили перехід до страховика прав страхувальника: згідно діючого законодавства України, особа, що відшкодувала збиток, спричинений з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування; якщо відповідальність страхувальника виникає з вини інших осіб, страхувальник зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення свого права вимоги до цих осіб з метою відшкодування завданих йому збитків цими особами чи подальшої передачі страховику своїх прав для одержання відшкодування від винної особи шляхом висунення регресного позову після виплати страховиком страхового відшкодування.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та ТОВ "Рост Капітал Актив" укладено додаткову угоду від 17.12.2014, відповідно до якої п.п.4.1.1 п.4 розділу 4 договору доповнено підпунктом 4.1.1.5 щодо виникнення відповідальності страхувальника перед власником вантажу за втрату та/або ушкодження вантажу, прийнятого до експедирування, відповідно до договорів, узгоджених з страховиком (Додаток №1 до Договору, який є невід'ємною частиною), укладених між страхувальником та особами, яким страхувальник надає транспортно-експедиторські послуги.

01.12.2013 між ТОВ "Дрінк дістрібушн систем" (відправник) та ТОВ "Гагас Україна" (перевізник) укладено договір перевезення вантажу №1208, згідно якого врегульовані питання щодо перевезення перевізником вантажів відправника автомобільним транспортом на території України та зі її межами тощо.

13.01.2014 між ТОВ "Гагас Україна" (замовник) та ТОВ "Рост Капітал Актив" (експедитор) укладено Договір транспортного експедирування №13/01/14, згідно умов якого експедитор надає за плату за рахунок замовника певні вказані в замовленні послуги з організації перевезення вантажів замовника найманим і власним вантажним транспортом відповідно до законодавства України. Замовлення є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з заявкою №0643 від 06.05.2014 до договору транспортного експедирування №13/01/14 від 13.01.2014 ТОВ "Рост Капітал Актив" зобов'язалось організувати перевезення алкогольних напоїв на палетах по маршруту: Житомирська область, Житомирський район, селище Оліївка, вул. Садова, 4 - м. Луганськ, вул. Оборонна, 106.

Для виконання перевезення алкогольних напоїв ТОВ "Рост Капітал Актив" (замовник) 07.04.2014 уклало Договір перевезення вантажу №331 з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (перевізник), за умовами якого перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому вантаж (згідно замовлення на перевезення).

Згідно з узгодженим між ТОВ "Рост Капітал Актив" та ФОП ОСОБА_6 замовленням №ГА-0000709 від 06.05.2014 перевезення алкогольних напоїв (вино Інкерман 15360 пляшок) по маршруту: Житомирська область, селище Оліївка, вул. Садова, 4 - м. Луганськ, вул. Оборонна, 106, здійснювалося на вантажному автомобілі "МАН", державний номер НОМЕР_1, з причепом марки "LAМВЕRЕТ", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10.

07.05.2014 на 185 км. автошляху Сахновщина - Ізюм - Борова - Куп'янськ - КПП Піски, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля "МАН", державний номер НОМЕР_1, який перевернувся і на момент ДТП знаходився під керуванням ОСОБА_10. Про зазначену подію було повідомлено чергову частину Борівського РВ ТУ МВС України в Харківській області та внаслідок ДТП відкрито кримінальне провадження №12014220230000170 за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.

07.05.2014 ТОВ "Рост Капітал Актив" листом повідомило ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" про настання страхового випадку.

12.05.2014 року ТОВ "Рост Капітал Актив" листом повідомило ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" про проведення інвентаризації та підрахунку збитків. Відповідно до результатів інвентаризації 02.06.2014 за участю представників замовника перевезення, страхувальника та представників страхової компанії - аварійного комісара ТОВ "Центр експертних досліджень "Професіонал" Тищенко С.А., було складено акт №67, згідно якого було встановлено суму понесених збитків у розмірі 60085,68 грн.

Окрім цього, згідно претензії ТОВ "Дрінк Дістрібушн" від 16.09.2014 №06-150 до ТОВ "Гагас Україна", одержувач вантажу ТОВ "Дрінк Дістрібушн" поніс додаткові збитки на суму 10774,80 грн..

ТОВ "Гагас Україна" задовольнило претензію ТОВ "Дрінк Дістрібушн" та виплатило суму відшкодування в розмірі 70860,48 грн і звернулося, в свою чергу, з вимогою (претензією) до ТОВ "Рост Капітал Актив".

10.10.2014 ТОВ "Рост Капітал Актив", відповідно до пунктів 7.3.7., 12.1.5. договору страхування відповідальності експедитора №241-0402-13-00002 від 13.12.2013 повідомило ПАТ страхова компанія "Українська страхова група" про отримання претензії.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач виплатив страхове відшкодування ТОВ "Рост Капітал Актив" відповідно до страхового акта №ДКЦВ-9029 від 05.11.2014 в розмірі 68278,74 грн, що підтверджується платіжним дорученням №26950 від 05.11.2014.

Предметом даного судового розгляду є зворотна вимога страховика до особи, відповідальної за завдану шкоду, про стягнення страхового відшкодування, виплаченого страхувальнику за договором добровільного страхування. Позов обґрунтовано приписами статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування".

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що у нього відсутні підстави вважати, що збитки в розмірі 68278,74 грн, заподіяні третім особам внаслідок дорожньо-транспортної події, та заявлені позивачем до відшкодування з ФОП ОСОБА_6, як перевізника, було завдано саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 07.05.2014. Акти огляду товару, які надані до матеріалів справи, проведені без участі перевізника ФОП ОСОБА_6 через місяць після ДТП. 02.06.2014 було складено акт №67 про нестачу товару, згідно якого ФОП ОСОБА_6, як перевізник, присутній не був. Повідомлення про проведення огляду майна в матеріалах справи відсутні.

Апеляційний господарський суд, погодившись з висновками місцевого господарського суду, в обґрунтування підстав відмови в позові також послався на те, що право регресної вимоги не переходить до страховиків, які виплатили страхове відшкодування за іншими, ніж майнове, видами страхування, а тому до спірних правовідносин, які виникли з договору добровільного страхування відповідальності експедитора, не можуть бути застосовані приписи статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".

Однак, в розрізі даного спору вказаний висновок суду апеляційної інстанції є передчасним, оскільки відповідно частини 1 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, в п.10.4 договору страхування сторони передбачили перехід до страховика прав страхувальника: згідно діючого законодавства України, особа, що відшкодувала збиток, спричинений з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Доказів визнання недійсним вказаного пункту договору матеріали справи не містять та сторонами не надано (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В свою чергу, стаття 27 Закону України "Про страхування" зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Викладене вище суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги, обставини щодо наявності або відсутності вини перевізника (приватного підприємця ОСОБА_6) чи його водія у втраті вантажу (його частини), прийнятого до перевезення, суди не дослідили.

В матеріалах справи наявна постанова Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01.07.2014, якою визнано ОСОБА_10 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 139 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водночас зазначену постанову, яку позивачем було дано до позовної заяви в підтвердження викладених в ній доводів, та встановлені в цій постанові обставини суди належним чином не досліджували і правової оцінки не надали. Також суди не встановили, в яких правовідносинах перебували ФОП ОСОБА_6 (перевізник) та ОСОБА_10, який керував автомобілем в момент ДТП та якого визнано винним постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01.07.2014.

Також суди належним чином не з'ясували обставини, пов'язані з моментом пошкодження вантажу, від з'ясування яких залежить вирішення питань щодо того, чи мав місце страховий випадок, передбачений укладеним між позивачем та ТОВ "Рост Капітал Актив" договором добровільного страхування відповідальності експедитора №241-0402-13-00002, та чи має відповідач нести відповідальність за пошкодження вантажу.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з частиною 2 статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст.133 Статуту Автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою ради Міністрів УРСР № 401 від 27.06.1969, автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало.

Таким чином, як слідує з наведених вище норм чинного законодавства, збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту видачі одержувачеві є обов'язком перевізника, за порушення якого останній має нести передбачену законом відповідальність.

Однак, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином умови укладеного між ТОВ "Рост Капітал Актив" та відповідачем договору перевезення в частині обов'язків перевізника та його відповідальності за збереження вантажу, прийнятого до перевезення, зокрема пункти 2.3. та 5.4. договору. У зв'язку з цим суди не перевірили доводи позивача щодо прийняття перевізником вантажу до перевезення в належному стані, без пошкоджень, як і не вбачається з встановлених судами обставин доведення відповідачем передачі вантажу його одержувачу.

Таким чином, розглядаючи справу, суди обох інстанцій всупереч вимогам статей 43, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, всебічно, повно і об'єктивно не дослідили всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина 2 статті 1115 ГПК України).

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, ухвалені по справі судові акти підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального й процесуального права, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при цьому надавши належну оцінку всім доводам сторін та перевіривши обґрунтованість розміру страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 10.12.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 у справі №906/1281/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Д. Кривда

Судді Є. Борденюк

С. Могил