ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2016 року Справа № 906/1126/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргуПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року у справі Господарського суду№ 906/1126/13 Житомирської областіза заявоюУправління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської областідо ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод"про визнання банкрутомрозпорядник майна Зух С.І.в судовому засіданні взяли участь представники:
ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод": Неділько І.І., генеральний директор,Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз": Капустін А.Б. (довіреність від 04.01.2016 року),Генеральної прокуратури України:Томчук М.О., посвідчення №000606 від 01.08.2012 року.ВСТАНОВИВ :
ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.09.2014 року порушено провадження у справі №906/1126/13 про банкрутство ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (далі - боржника) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство); визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на загальну суму 1 814 259, 51 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Зуха С.І. (том 2, а.с. 253 - 257).
Оголошення про порушення справи про банкрутство боржника оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 10.09.2014 року за №8670 (том 2, а.с. 263).
24.09.2014 року шляхом направлення поштового відправлення Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" звернулася до господарського суду зі заявою про визнання кредитором боржника з вимогами на загальну суму 6 911 110, 96 грн., з яких 5 200 000 грн. попередньої оплати за контрактом №101/03 на поставку комплексу обладнання для організації формувальної ділянки виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування (ВПФ) від 29.10.2010 року, 1 210 300 грн. неустойки, нарахованої в розмірі 0,1% від вартості обладнання, непоставленого боржником у визначений договором строк, за кожен день прострочення поставки в період з 05.04.2011 року по 03.10.2011 року, а також 500 810, 96 грн. - 3% річних, з яких 421 495, 89 грн. - на суму попередньої оплати в розмірі 4 200 000 грн. та 79 315, 07 грн. - на суму попередньої оплати в розмірі 1 000 000 грн. за період прострочення відповідно з 05.04.2011 року (17.12.2011 року) по 07.08.2014 року (вх. №02-20/879/14 від 30.09.2014 року) (том 3, а.с. 24 - 60).
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року (суддя Гнисюк С.Д.), поряд з іншим, розглянуто по суті заявлені Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" кредиторські вимоги на загальну суму 6 911 110, 96 грн., визнано їх в частині заборгованості боржника з повернення попередньої оплати за договором поставки в розмірі 1 000 000 грн. та нарахованих на її суму 3% річних за весь час прострочення виконання основного зобов'язання в розмірі 79 315, 07 грн., а також 1 218 грн. судового збору, сплаченого кредитором за подання заяви з грошовими вимогами до боржника, в решті кредиторські вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" відхилено як такі, що їх подано після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено боржником, за відсутності поважних причин її пропуску; затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, в тому числі з грошовими вимогами Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на загальну суму 1 080 533, 07 грн., з яких 1 079 315, 07 грн. основного боргу у четверту чергу задоволення та 1 218 грн. судового збору у першу чергу задоволення (том 10, а.с. 53, том 12, а.с. 75 - 96).
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді: Коломис В.В., Демидюк О.О.), поряд з іншим, апеляційну скаргу Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" задоволено (пункт 2 постанови); ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року скасовано в частині відхилення вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" та прийнято у справі нове рішення про визнання грошових вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6 911 110, 96 грн., з яких 5 200 000 грн. основний борг, 1 210 300 грн. неустойка та 500 810, 96 грн. - 3% річних (пункт 3 постанови) (том 12, а.с. 268 - 272).
Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2015 року касаційну скаргу боржника задоволено частково, пункти 2, 3 Постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року скасовано, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року в частині розгляду кредиторських вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду з огляду на недослідження судами спірного контракту на предмет його правової природи, як змішаного договору, що містить не тільки умови договору поставки, але й умови договору підряду, у зв'язку з чим судами невірно застосовано норми цивільного права, які регулюють спірні правовідносини, та передчасно, без повної оцінки всіх обставин справи (обставин фактичного часткового виконання зобов'язань підрядника та неможливості подальшого монтажу обладнання, доставленого на тимчасово окуповану територію Криму, в місто Керч) зроблено висновки про стягнення спірних сум як передоплати за чинним контрактом, не виконаним постачальником в частині монтажу обладнання на території АРК Крим (том 13, а.с. 26 - 33).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.08.2015 року за наслідком повторного автоматизованого розподілу справу №906/1126/13 в частині розгляду кредиторських вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" прийнято до розгляду суддею Омельяном О.С. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.09.2015 року, яке неодноразово відкладалося ухвалами місцевого господарського суду (том 15, а.с. 7 - 8, 94 - 98, 151 - 154, 181 - 184, 194 - 196).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 року (суддя Омельян О.С.), поряд з іншим, розглянуто по суті та відхилено вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6 911 110, 96 грн. (том 15, а.с. 209 - 218).
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 23.11.2015 року в частині відхилення її грошових вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" до боржника на суму 6 911 110, 96 грн., з яких 5 200 000 грн. основного боргу, 1 210 300 грн. неустойки та 500 810, 96 грн. - 3% річних, мотивуючи порушенням місцевим господарським судом положень цивільного законодавства про представництво та виконання зобов'язань за змішаним договором, який містить елементи договору поставки та договору підряду, а також неналежною оцінкою доказів, наданих спірним кредитором на підтвердження конкурсної правової природи його грошових вимог до боржника.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Демянчук Ю.Г., судді: Юрчук М.І., Крейбух О.Г.) апеляційну скаргу Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" задоволено частково, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 року скасовано в частині відхилення вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6 911 110, 96 грн. та прийнято в цій частині нове рішення про визнання грошових вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6 410 300 грн., з яких 5 200 000 грн. основний борг (четверта черга), 1 210 300 грн. неустойка (шоста черга) та 2 485, 33 грн. судові витрати (перша черга), грошові вимоги в частині стягнення 500 810, 96 грн. - 3% річних відхилено (том 18, а.с. 83 - 90).
Не погоджуючись з результатом розгляду апеляційним судом кредиторських вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 28.01.2016 року та прийняти нове рішення про відхилення грошових вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" в повному обсязі, обґрунтовуючи порушенням апеляційним судом положень статей 256 - 258 261 264 267 546 626 - 628 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 193 199 Господарського кодексу України та статті 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник доводить помилковість висновків апеляційного суду про переривання перебігу позовної давності за спірними кредиторськими вимогами та зазначає, що зі змісту листів та претензії, на які кредитор посилається як на докази визнання боржником свого боргу на суму 4 200 000 грн., вбачається намагання сторін врегулювати подальший порядок виконання умов контракту та надання боржником згоди на повернення суми передоплати за поставку обладнання лише у випадку вчинення кредитором-замовником певних дій. Відтак, на думку заявника касаційної скарги, матеріалами справи не підтверджуються обставини безумовного визнання боржником заборгованості перед спірним кредитором щодо повернення 4 200 000 грн. попередньої оплати за договором поставки, що мало б наслідком переривання перебігу позовної давності відповідно до частини 2 статті 264 ЦК України. Також, скаржник зазначив про недослідження апеляційним судом виконання боржником спірного контракту на суму здійсненої кредитом передоплати шляхом поставки за вказівкою замовника третій особі частини передбаченого контрактом обладнання, передання замовнику технічної документації, направлення представника боржника до кредитора для шефмонтажу обладнання та обставин невжиття кредитором заходів щодо підписання актів приймання-передачі та проведення остаточних розрахунків з боржником.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши генерального директора ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" Неділька І.І., представника Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" - Капустіна А.Б. та прокурора Генеральної прокуратури України Томчук М.О., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частинами 1, 2, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.
Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.
Згідно з частиною 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, звертаючись зі заявою про визнання кредитором боржника з вимогами на загальну суму 6 911 110, 96 грн., з яких 5 200 000 грн. попередньої оплати за контрактом №101/03 від 29.10.2010 року, 1 210 300 грн. неустойки, нарахованої в розмірі 0,1% від вартості обладнання, непоставленого боржником у визначений договором строк, за кожен день прострочення поставки в період з 05.04.2011 року по 03.10.2011 року, а також 500 810, 96 грн. - 3% річних, з яких 421 495, 89 грн. - на суму попередньої оплати в розмірі 4 200 000 грн. та 79 315, 07 грн. - на суму попередньої оплати в розмірі 1 000 000 грн. за період прострочення відповідно з 05.04.2011 року (17.12.2011 року) по 07.08.2014 року, Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" обґрунтовувала порушенням боржником виконання майнового зобов'язання щодо поставки товару у встановлені контрактом строки та її право, як замовника за спірним договором, вимагати повернення боржником попередньої оплати в порядку частини 2 статті 693 ЦК України та нарахованих на її суму 3% річних, а також сплати неустойки, як штрафної санації за прострочення боржником (том 3, а.с. 24 - 60).
Скасовуючи результат розгляду судами попередніх інстанцій кредиторських вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" з переданням справи в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду, Вищий господарський суд України у Постанові від 23.06.2015 року зазначив про те, що суди не дослідили правової природи спірного контракту, яким передбачено як умови виготовлення певної продукції, її монтування, так умови постачання адресату (третій особі) за вказівкою замовника; не дослідили наявних у матеріалах справи документів, наданих учасниками провадження на підтвердження обставин реального виконання боржником умов контракту, виготовлення ним частини обумовленого договором обладнання та його постачання для встановлення за місцезнаходженням одержувача цього обладнання; не звернули увагу на те, що кредитор не відмовився від виконання спірного контракту, не надав доказів прийняття рішення про його розірвання в судовому порядку, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку про застосування до спірних правовідносин виключно положень частини 2 статті 693 ЦК України (том 13, а.с. 26 - 32).
Повторно розглядаючи вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" до боржника у засіданні від 23.11.2015 року, місцевий господарський суд встановив обставини виникнення грошових вимог кредитора за контрактом №101/03 на поставку боржником комплексу обладнання для організації формувальної ділянки виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування (ВПФ) від 29.10.2010 року, який за своєю правовою природою є змішаним та містить ознаки договорів поставки та підряду; за умовами контракту, боржник, як виконавець, взяв на себе зобов'язання з виготовлення, постачання, виконання шефмонтажних та пусконалагоджувальних робіт комплексу обладнання для виробництва виливків методом вакуумно-плівкового формування (ВПФ) у складі, визначеному у специфікації №1 від 29.10.2010 року, яка є невід'ємною частиною цього контракту (додаток №1); виконання робіт передбачено у три етапи: розробка технічної документації вартістю 1 350 000 грн., виготовлення обладнання ділянок ВПФ вартістю 6 650 000 грн. з його відвантаженням на умовах СРТ - місто Керч, вул. Віри Білик, 12, територія ТОВ "Керченський стрілочний завод" відповідно до Міжнародних правил "Інкотермс-2000", та авторський нагляд, пусконалагоджувальні роботи вартістю 400 000 грн.; загальна сума контракту складає 8 400 000 грн. (пункти 1.1., 2.4., 3.2. контракту) (том 3, а.с. 42 - 48).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання пункту 3.5. контракту, Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз", як замовник, перерахувала на користь підприємства-боржника 4 200 000 грн. попередньої оплати, що становить 50% від загальної суми контракту, що підтверджується платіжним дорученням №1114 від 04.11.2010 року (том 3, а.с. 50).
Місцевий господарський суд встановив, що пунктом 4.3.1. контракту сторони визначили обов'язок боржника виконати зобов'язання з поставки обладнання та передачі технічної документації, що передбачені пунктом 1.1. контракту, з урахуванням монтажних та пусконалагоджувальних робіт з отриманням тестових виливків, у строк не пізніше п'яти календарних місяців з дати здійснення кредитором попередньої оплати згідно пункту 3.5. контракту, тобто в строк до 05.04.2011 року.
На виконання вимог статті 11112 ГПК України, судом першої інстанції досліджено надані учасниками провадження у справі документи на підтвердження обставин реального виконання боржником умов спірного контракту, виготовлення ним частини обумовленого договором обладнання та його постачання для встановлення за місцезнаходженням третьої особи-одержувача цього обладнання та встановлено фактичне часткове виконання боржником зобов'язань перед кредитором-замовником за контрактом №101/03 від 29.10.2010 року.
Так, місцевим господарським судом встановлено, що виготовивши частину обумовленого спірним контрактом обладнання, 05.05.2011 року боржник надіслав на адресу ТОВ "Керченський стрілочний завод" лист з проханням направити фахівців для проведення тестування цього обладнання для прийняття рішення про його поставку; 03.06.2011 року боржником надіслано на адресу кредитора лист за вих. №5/486 з проханням погодити можливість відвантаження готових вузлів лінії ВПФ на умовах самовивозу зі складу боржника на ТОВ "Керченський стрілочний завод"; 14.06.2011 року виготовлене обладнання відвантажено боржником кредитору через ТОВ "Керченський стрілочний завод", що підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.06.2011 року (том 7, а.с. 168, 170, 172).
Матеріалами справи підтверджується та судом першої інстанції встановлено, що листом за вих. №5/545 від 05.07.2011 року боржник повідомив генерального директора кредитора та головного інженера ТОВ "Керченський стрілочний завод" про готовність до відвантаження вузлів ділянок ВПФ та необхідність направлення на завод боржника транспорту, у відповідь на що листом за вих. №01/863 від 07.07.2011 року генеральний директор ТОВ "Керченський стрілочний завод" повідомив боржника про прибуття 08.07.2011 року автотранспорту; в цей же день виготовлене обладнання відвантажено боржником кредитору через ТОВ "Керченський стрілочний завод", що підтверджується товарно-транспортною накладною від 08.07.2011 року; також, з накладних №118-119 від 08.07.2011 року вбачається направлення боржником частини виготовленого обладнання безпосередньо Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", як вантажоодержувачу, та його одержання представником цього кредитора (том 7, а.с. 173- 174, 176, 179- 180).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, листом №348 від 15.07.2011 року кредитор-замовник повідомив боржника про некомплектність обладнання, поставленого на ТОВ "Керченський стрілочний завод", відповідно до специфікації №1 спірного контракту (том 15, а.с. 202). Зазначені обставини місцевий господарський суд оцінив як такі, що свідчать про обізнаність спірного кредитора про кількість виготовленого та поставленого боржником обладнання третій особі-вантажоодержувачу.
Матеріалами справи підтверджується та місцевим господарським судом встановлено, що 18.08.2011 року виготовлене боржником обладнання обстежено комісією у складі представників боржника та ТОВ "Керченський стрілочний завод", про що складено протокол готовності обладнання двох ділянок ВПФ по контракту від №101/03 від 29.10.2010 року з визначенням ступеня його готовності; 01.09.2011 року представниками третьої особи-одержувача та боржника також обстежувалась частина обладнання, що підтверджується актом обстеження та протоколом готовності обладнання двох ділянок ВПФ по спірному контракту із визначенням ступеня його готовності (том 7 а.с. 183 - 184, 186 - 188).
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено обставини направлення спірним кредитором на адресу боржника листа №414 від 19.10.2011 року, за змістом якого кредитор відмовляється від виконання контракту №101/03 від 29.10.2010 року та вимагає у строк до 25.10.2011 року повернути перераховану попередню оплату в розмірі 4 200 000 грн.; як відповідь, листом за вих. №5/790 від 24.10.2011 року боржник повідомив кредитора, що станом на 24.10.2011 року ним передано ТОВ "Керченський стрілочний завод" технічну документацію та проведено 7 поставок вузлів обладнання ділянок ВПФ, що підготовлені до збирання і комплектації, за винятком імпортних складових, закупка яких очікується відповідно до укладених договорів; при цьому, боржник зазначив, що поверне кредитору-замовнику попередню оплату за контрактом в розмірі 4 200 000 грн. після повернення технічної документації та всіх вузлів ділянок ВПФ, які були поставлені на ТОВ "Керченський стрілочний завод" (том 7, а.с. 198, 199).
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що незважаючи на відмову кредитора від контракту №101/03 від 29.10.2010 року та пред'явлення боржнику вимоги щодо повернення суми попередньої оплати, сторонами продовжували вчинятися дії на виконання умов спірного контракту, що свідчить про продовження його дії.
Так, місцевим господарським судом встановлено, що листом за вих. №5/886 від 12.12.2011 року боржник повідомив кредитора про те, що на територію ТОВ "Керченський стрілочний завод" поставлено основні вузли обладнання ділянок ВПФ разом з технічною документацією, крім частини комплектуючих та електрообладнання, для закупки яких потрібне додаткове фінансування, та висловив прохання щоб кредитор додатково перерахував йому 1 200 000 грн.; 16.12.2011 року кредитор сплатив на користь боржника 1 000 000 грн. відповідно до платіжного доручення №84145 з призначенням платежу "оплата за комплекс обладнання" (том 7, а.с. 202, том 15, а.с. 66).
Також, судом першої інстанції встановлено обставини складення 16.12.2011 року представниками ТОВ "Керченський стрілочний завод" та боржником акта прийому-передачі технічної документації згідно договору №101/03 від 29.10.2010 року, укладеного між боржником та кредитором-замовником (том 7, а.с. 190).
З огляду на вчинення кредитором-замовником дій щодо перерахування грошових коштів на суму 1 000 000 грн. в рахунок оплати за виготовлений боржником комплекс обладнання та прийняття третьою особою, на користь якої фактично укладено спірний договір, технічної документації на обумовлене контрактом обладнання як результату першого етапу підрядних робіт боржника у грудні 2011 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову кредитора від викладених у листі №414 від 19.10.2011 року намірів щодо припинення зобов'язань за спірним договором та продовження його дії.
Відхиляючи кредиторські вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на загальну суму 6 911 110, 96 грн., заявлені у дану справу про банкрутство як такі, що обґрунтовані поверненням передоплати за контрактом №101/03 від 29.10.2010 року на суму 5 200 000 грн., з нарахуванням боржнику неустойки як санкції за несвоєчасну поставку обладнання на суму 1 210 300 грн. та 3% річних на суму 500 810, 96 грн., місцевий господарський суд виходив із встановлених обставин часткового виконання боржником зобов'язань за спірним контрактом, здійснення кредитором оплати поставленого боржником обладнання та документації, що в цілому виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 693 ЦК України, що визначають право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати у випадку, якщо продавцем (постачальником) взагалі не вживались заходи щодо передання товару.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що право кредитора-замовника на відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням боржником спірного контракту, що містить елементи договору підряду, в порядку статті 849 ЦК України може бути реалізоване шляхом пред'явлення кредитором позову до боржника та його розгляду судом в окремому позовному провадженні, оскільки в межах справи про банкрутство господарський суд не вирішує спори по суті заявлених до боржника кредиторських вимог, а лише встановлює дійсність грошового зобов'язання боржника на підставі поданих кредитором первинних документів та (або) рішення суду.
Апеляційний суд, повторно розглядаючи грошові вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", прийняв до уваги лист боржника за вих. №5/790 від 24.10.2011 року, надісланий на адресу замовника, оцінив його як належний доказ визнання боржником свого боргу перед кредитором на суму 4 200 000 грн., та дійшов висновку про те, що перебіг позовної давності для звернення замовника з вимогою про повернення боржником спірної суми передоплати перервався з 24.10.2011 року та закінчувався 24.10.2014 року, тоді як заява про визнання кредитором боржника була направлена до господарського суду 24.09.2014 року, дійшов висновку про її подання в межах строку позовної давності (том 7, а.с. 199, том 3, а.с. 24-60, том 18, а.с. 83 - 90).
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що боржником не виконано зобов'язань з поставки обумовленого спірним контрактом обладнання, у зв'язку з чим у кредитора-замовника виникло право на пред'явлення вимоги про повернення боржником суми передоплати за непоставлений товар на підставі частини 2 статті 693 ЦК України.
Отже, здійснивши власну оцінку доказів у справі, апеляційний суд прийняв за результатами розгляду вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" нове рішення про визнання його кредитором з грошовими вимогами на суму 6 410 300 грн., з яких 5 200 000 грн. основного боргу по передоплаті у четверту чергу, 1 210 300 грн. неустойки у вигляді штрафу у шосту чергу та 2 485, 33 грн. понесених кредитором судових витрат у першу чергу; вимоги в частині стягнення 3% річних на суму 500 810, 96 грн. відхилено як такі, що їх нараховано на суму простроченого негрошового зобов'язання, що не узгоджується з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій за результатами розгляду кредиторських вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", вважає їх такими, що зроблені за умов неповноти дослідження обставин справи на предмет фактичного часткового виконання боржником зобов'язань за спірним контрактом та вжиття ним заходів щодо виготовлення та постачання обладнання за вказівкою замовника за місцезнаходженням його одержувача, а також помилкового застосування до спірних правовідносин положень цивільного законодавства щодо права покупця на повернення суми попередньої оплати.
Положеннями статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Виходячи з положень статті 849 ЦК України, право замовника відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків залежить від встановлення обставин того, що підрядні роботи не були розпочаті своєчасно або їх ведення було настільки повільним, що закінчення у строк стає явно неможливим, а реалізація такого права пов'язується з обов'язком замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору.
Положеннями статей 611, 615, 651, 653 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється, а договір є відповідно зміненим або розірваним; при цьому, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Визнаючи кредиторські вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", заявлені до боржника як такі, що обґрунтовані поверненням внесеної кредитором суми попередньої оплати за контрактом №101/03 від 29.10.2010 року, апеляційний суд виходив з того, що боржником взагалі не вживались заходи, спрямовані на виготовлення та передання обладнання у встановлений договором строк, а надіславши на адресу замовника лист за вих. №5/790 від 24.10.2011 року, боржник визнав свій борг перед кредитором на суму 4 200 000 грн. попередньої оплати, що надає кредитору-замовнику право на її повернення в порядку частини 2 статті 693 ЦК України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам того, що з моменту укладення контракту №101/03 від 29.10.2010 року боржником вживались заходи щодо його виконання, а саме в повному обсязі завершено перший етап роботи з переданням її результату (технічної документації) третій особі, а також частково виготовлено та поставлено обумовлене договором обладнання безпосередньо замовнику та третій особі-одержувачу за вказівкою замовника; при цьому, після надіслання спірним кредитором на адресу боржника у жовтні 2011 року листа з вимогою повернути суму передоплати в розмірі 4 200 000 грн., у грудні 2011 року сторонами вчинялись дії, які фактично були направлені на подальше виконання спірного контракту шляхом перерахування 1 млн. грн., що свідчить про дійсність договірних зобов'язань між кредитором-замовником та боржником та помилковість висновків апеляційного суду про можливість стягнення з боржника суми попередньої оплати за спірним договором.
З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини фактичного часткового виконання боржником зобов'язань за спірним договором, відмови кредитора-замовника від наміру припинити зобов'язання за спірним контрактом та продовження оплати виконання ним робіт, які не були спростовані апеляційним судом, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого господарського суду про відхилення кредиторських вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6 911 110, 96 грн. та вважає їх такими, що узгоджуються з положеннями статей 611 615 651 653 693 849 ЦК України.
З огляду на таке, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, помилкове скасування законного рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній заявником апеляційної скарги частині, у зв'язку з чим постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року у справі №906/1126/13 підлягає скасуванню, а ухвала Господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 року в частині відхилення вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" (пункт 3 резолютивної частини ухвали) - залишенню в силі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" задовольнити частково.
2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року у справі №906/1126/13 скасувати.
3. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 року в частині відхилення вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" (пункт 3 резолютивної частини ухвали) у справі №906/1126/13 залишити в силі.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді С.В. Куровський
Н.Г. Ткаченко