ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 904/5297/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В., Рогач Л.І.за участю представників:позивачаПедорич С.І. - довіреність від 15.06.2015 рокувідповідачівНакорякова Ю.В. - довіреність від 17.09.2015 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги - Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ - інвест"; - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" на постановувід 09.02.2016 р. Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/5297/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест"до - Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ - інвест"; - Дніпропетровської міської ради провизнання права користування частиною земельної ділянки та про усунення перешкод у здійсненні права користування частиною земельної ділянки В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "АТБ - інвест" та Дніпропетровської міської ради про:

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" права користування частиною земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1, в частині земельної ділянки, на якій фактично розташоване набуте позивачем у власність нерухоме майно та ділянкою, необхідною для його обслуговування загальною площею 2761 кв.м.;

- усунення перешкод у здійсненні права користування частиною земельної ділянки що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1, шляхом покладення на ТОВ "АТБ - інвест" (код ЄДРПОУ 30691543) обов'язку відмовитись від частини земельної ділянки, на якій фактично розташоване набуте позивачем у власність нерухоме майно та ділянкою для його обслуговування загальною площею 2761 кв.м.;

- усунення перешкоди у здійсненні права користування частиною земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1, шляхом покладення на Дніпропетровську міську раду обов'язку розглянути питання щодо укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" договору оренди земельної ділянки, на якій фактично розташоване набуте позивачем у власність нерухоме майно та ділянкою, необхідною для його обслуговування, на підставі статей 16, 319, 321, 377, 391 Цивільного кодексу України та статей 93, 120 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Дніпропетровська міська рада, як власник земельної ділянки, на якого в силу статті 12 Земельного кодексу України покладається обов'язок з розпорядження землями територіальних громад та здійсненню контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, повинна вирішувати питання щодо укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки, на якій фактично розташоване набуте позивачем у власність нерухоме майно та ділянкою, необхідною для його обслуговування, але не здійснює жодних дій, віднесених до її компетенції щодо врегулювання цього питання.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "АТБ - інвест" просило у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, з підстав викладених у позові.

У відзиві на позовну заяву Дніпропетровської міської ради просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку із переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (частина 6 статті 120 Цивільного кодексу України). Позивачем не доведено знаходження нерухомого майна на земельній ділянці яка знаходиться у користуванні ТОВ "АТБ - інвест".

На думку ради, позивач передчасно звернувшись з даним позовом до суду, намагається порушити виключне право Дніпропетровської міської ради, як органу місцевого самоврядування на розпорядження землями територіальної громади м. Дніпропетровська. Питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради (пункт 34 статі 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), отже суду необхідно встановити чи розглядалося питання щодо спірного договору оренди земельної ділянки на сесії Дніпропетровської міської ради, і чи прийняте Дніпропетровською міською радою у встановленому законом порядку позитивне рішення щодо цього питання або рішення про відмову у їх позитивному вирішенні.

ТОВ "АТБ - інвест" щодо розірвання договору оренди земельної ділянки до міської ради не звертався. Міською радою рішення щодо припинення договору оренди земельної ділянки не приймалось. Набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці є підставою для припинення договору оренди землі, згідно з пунктом "є" статті 141 Земельного кодексу України, а не його дострокового розірвання в односторонньому порядку.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2015 року (судді С.Г. Юзіков, Н.Б. Кеся, Я.С. Золотарьова) у позові відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: О.М. Виноградник, О.В. Джихур, Г.К. Дмитренко), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 09.02.2016 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2015 року - змінив в частині визнання за позивачем права користування земельною ділянкою; позов задовольнити частково; визнав за Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НЗ-інвест», смт. Ювілейне Дніпропетровської області право користування частиною земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером НОМЕР_1, в частині земельної ділянки, на якій фактично розташоване набуте позивачем у власність нерухоме майно площею 1356,8 кв.м.; в решті позову - відмовив та в решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2015р. по справі № 904/5297/15 - залишив без змін.

ТОВ "АТБ - інвест" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року в частині зміни рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2015 року та часткового задоволення позову та залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2015 року, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що ним ще в 2002 році були придбані об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, та згідно вимог законодавства оформлене право користування земельною ділянкою під цією нерухомістю; згодом, у 2005 році, після реконструкції об`єктів нерухомості, їх частина була відчужена громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які не оформили належним чином право користування земельною ділянкою та в подальшому в 2007 році продали нерухоме майно позивачу - ТОВ з ІІ «НЗ-інвест», тому право користування земельною ділянкою, на думку скаржника, не перейшло до позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" також подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що визнавши за останнім право користування частиною земельної ділянки лише в межах площі під будівлями та спорудами, власником яких є позивач, апеляційний господарський суд порушив норми статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, не визнавши за позивачем право користування земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування будівель та споруд.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ "АТБ - інвест" підлягає задоволенню, а касаційна скарга ТОВ з ІІ "НЗ-інвест" залишенню без задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, ТОВ "АТБ-інвест" відповідно до договору купівлі-продажу від 08.01.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чижиком А.С. придбало об'єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на нерухоме майно було зареєстровано Дніпропетровським БТІ згідно з реєстраційним посвідченням від 07.05.2002 року.

29.12.2003 року між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "АТб-інвест" (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,7010 га під вказаними будівлями, цей договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. за реєстровим за № 9790 (зареєстрований в ДП "Дніпропетровський міський центр ДЗК" за №4652 від 09.01.04р.).

В подальшому, ТОВ "АТБ-інвест" провело реконструкцію зазначених вище об'єктів нерухомості в магазин продовольчих товарів та здав об'єкт в експлуатацію, що підтверджується актом державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію магазину продовольчих товарів, затвердженого рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 04.12.06р. № 4490.

На будівлю магазину продовольчих товарів за ТОВ "АТБ-інвест" було оформлене свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31.07.2008 року, право власності на нерухоме майно зареєстровано КП "Дніпропетровське МБТІ" Дніпропетровської обласної ради згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.09.2008 р.

Також в подальшому, ТОВ "АТБ-інвест" частину нерухомого майна було продано громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу від 12.01.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Косовою Н.Є.). Зазначені громадяни, в свою чергу, продали частину нерухомого майна ТОВ "НЗ-інвест" (Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.08.07р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шрамко О.Ю.). Наведене майно також розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, до матеріалів справи не надано доказів оформлення вказаними фізичними особами права користування земельною ділянкою під відчуженим майном.

Також судами під час розгляду справи було встановлено, що 21.02.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровського міського голови із заявою № 79 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2761 кв.м за фактичною адресою будівель та споруд: АДРЕСА_1.

09.09.2013 року позивач в управлінні Держземагенства у Дніпропетровській області отримав графічні та семантичні дані на вказану земельну ділянку, з яких вбачається, що станом на 01.01.2013 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) знаходиться в оренді у ТОВ "АТБ-інвест" на підставі договору оренди земельної ділянки з терміном дії до 19.11.2018 року.

20.09.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровської міської ради та Міського голови м. Дніпропетровська з листом № 295 від 16.09.2013 року, у якому просив розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "АТБ-інвест" та внести відповідні зміни до державного земельного кадастру.

Також 20.09.2013 року подав Дніпропетровській міській раді та Міському голові м. Дніпропетровська звернення № 296 від 16.09.13р., у якому просив повідомити про результати розгляду клопотання від 21.02.2013 р. № 79 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою або надати мотивовану відмову в його наданні.

16.10.2013 р. позивач звернувся з листами № 330 та № 331 до Дніпропетровської міської ради та міського голови м. Дніпропетровська стосовно розірвання з ТОВ "АТБ-інвест" договору оренди земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.

Дніпропетровська міська рада, листом № 7/22-2114 від 14.11.2013 року повідомила позивачеві, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, унеможливлює наявність чинного договору оренди зазначеної земельної ділянки, який укладений міською радою з ТОВ "АТБ-інвест" і має термін дії до 19.11.2018 р.

В 2015 році позивач отримав "Розрахунок нормативної території для існуючих будівель та споруд по АДРЕСА_1". Розрахунок виконано ТОВ "Ареала-Будінвест", яке має ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, зокрема, на розроблення містобудівної документації. За Розрахунком нормативної території для обслуговування та функціонування будівель та споруд "Будівлі ринку" по АДРЕСА_1, за нормами необхідна земельна ділянка площею від 0,71232 до 1,42464 га. З урахуванням містобудівної ситуації, розміщенням на існуючій території ділянок інших землевласників та землекористувачів і неможливістю виділення ділянки більшої площі для розміщення та обслуговування будівель та споруд по АДРЕСА_1, найбільш оптимальною площею є площа 0,3150 га, з якої 0,2761 га знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, який знаходиться в оренді у ТОВ "АТБ-інвест" та 0,0389 га знаходиться на міській землі, право користування на яку не оформлено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" про:

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" права користування частиною земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1, в частині земельної ділянки, на якій фактично розташоване набуте позивачем у власність нерухоме майно та ділянкою, необхідною для його обслуговування загальною площею 2761 кв.м.;

- усунення перешкод у здійсненні права користування частиною земельної ділянки що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1, шляхом покладення на ТОВ "АТБ - інвест" (код ЄДРПОУ 30691543) обов'язку відмовитись від частини земельної ділянки, на якій фактично розташоване набуте позивачем у власність нерухоме майно та ділянкою для його обслуговування загальною площею 2761 кв.м.;

- усунення перешкоди у здійсненні права користування частиною земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1, шляхом покладення на Дніпропетровську міську раду обов'язку розглянути питання щодо укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" договору оренди земельної ділянки, на якій фактично розташоване набуте позивачем у власність нерухоме майно та ділянкою, необхідною для його обслуговування, на підставі статей 16, 319, 321, 377, 391 Цивільного кодексу України та статей 93, 120 Земельного кодексу України, оскільки в момент укладення договору купівлі-продажу, до ТОВ з ІІ «НЗ-інвест» перейшло не тільки право власності на нерухоме майно, але й право користування земельною ділянкою під об'єктами нерухомості та необхідної для її обслуговування.

За приписами пункту 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільного права та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

З приписів статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 Господарського кодексу України, ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

За приписами статті 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на 17.08.2007 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції чинній на 17.08.2007 року) визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог статей 124, 125 Земельного кодексу України і статті 16 Закону України "Про оренду землі".

Способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 Земельного кодексу України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України (в редакції чинній на 17.08.2007 року) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За приписами статті 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на 17.08.2007 року) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Статтею 377 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на 17.08.2007 року). передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

З аналізу положень зазначених норм, в редакції чинній на час укладення договору купівлі - продажу нерухомого майна від 17.08.2007 р. вбачалось, що вони диспозитивно унормовували перехід при відчуженні нерухомості до її набувача права користування землею, яке виникло у продавця нерухомого майна на підставі договору оренди землі з її власником і не встановлювали автоматичного переходу права на оренду, адже, таке право, на відміну від права власності або постійного користування, не могло бути передане за цивільно-правовими угодами одночасно з об'єктом нерухомості, а було можливе лише за рішенням власника землі. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 14.11.2011 р. у справі №12-22/382-07-8932).

З приводу касаційної скарги ТОВ з ІІ "НЗ-інвест" судова колегія вважає її необґрунтованою, а доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи, виходячи із помилково обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Пунктом 6 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, зробленому виходячи з встановлених обставин справи у їх сукупності, що подаючи позов, Позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

За таких фактичних обставин місцевий господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права і відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

З викладених вище мотивів постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишеним без змін.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі №904/5297/15 скасувати, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2015 року залишити без змін.

Касаційну скаргу задовольнити ТОВ "АТБ-інвест" задовольнити.

Касаційну скаргу ТОВ з ІІ "НЗ-інвест" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І.Алєєва

Л. Рогач