Постанова ВГСУ від 12.04.2016 року у справі №903/1217/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 903/1217/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д.Кривди, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агас" на ухвалувід 24.02.2016Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 903/1217/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агас" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пакко-Холдинг" пророзірвання договору оренди у судове засідання прибув представникпозивачаМаркович В.О. (дов. від 06.08.2015),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агас" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" про розірвання договору оренди від 23.09.2010 № 3912.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.02.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване наступним.

23.09.2010 між ТОВ "Агас" (орендодавець) та ТОВ "Пакко Холдинг" (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна (далі - Договір), а саме нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Хмельницький , вул. Гастело, 6/1, загальною площею 875,7 кв.м та нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Довженка,12, загальною площею 987,0 кв.м.

Згідно з п.5.1 Договору, строк оренди починає свій перебіг з 01.10.2010 та закінчується 23.09.2017.

Відповідно до п.7.1.4 орендар має право здавати об'єкти оренди у суборенду лише після отримання попередньої письмової згоди на це орендодавця.

Підставами позову орендодавець визначає погіршення стану об'єктів оренди, з посиланням на акти перевірки та звіт про оцінку, який проведений підприємством "Декро Експерт", а також на здачу частини орендованих приміщень в суборенду без згоди орендодавця.

Однак, у акті передачі-приймання від 01.10.2010 зазначено, що стан об'єктів оренди на момент передачі задовільний.

Зазначений технічний стан підвального приміщення підтверджено і у звіті про оцінку №01/05/2015, яка проводилась підприємством "Декро Експерт".

Водночас, відповідачем здійснений ремонт приміщення по вул.Гастелло, 6/1 на суму 331127,21 грн, та по вул. Довженка,12 на суму 185 254,74 грн, всього на 516 381,95 грн.

Умовами договору не передбачено дострокового розірвання договору оренди з підстав погіршення технічного стану орендованих приміщень, а надані позивачем акти перевірки складено без врахування п.13.4 договору, яким передбачено, що кожна із сторін зобов'язана один раз в рік в строк з 1 по 31 січня складати та направляти іншій стороні перелік у кількості трьох осіб, які будуть вважатися згідно з п.6.1.1 Договору уповноваженими представниками сторін. Крім того, з акту приймання-передачі від 01.10.2010 вбачається, що об'єкти оренди передані у задовільному стані.

Враховуючи вказане, відсутні підстави для розірвання договору оренди відповідно до п.3 ч.1 ст.783 ЦК України.

Щодо передачі орендарем приміщення у суборенду, то з матеріалів доданих відповідачем до пояснення від 18.12.2015 №3898 вбачається, що відповідачем передано в суборенду лише частину орендованого об'єкта оренди за адресою м. Хмельницький, вул.Гастелло, 6/1, а з умов Договору (пп.7.1.4, п.7.1), а письмова згода орендодавця необхідна лише при здачі в суборенду об'єктів оренди.

Тобто, за умовами договору оренди не передбачено обов'язкової письмової згоди орендодавця на здачу орендарем в суборенду частини орендованих об'єктів оренди.

За даних обставин відсутні правові підстави для розірвання договору оренди згідно з п.2 ч.1 ст.783 ЦК України.

З посиланням на вказане, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у позові.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 (колегія суддів: А.Василишин, Т. Філіпова, Г. Бучинська) апеляційна скарга повернута без розгляду з посиланням на таке.

Згідно з частиною 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України, обов'язком апелянта визначено додання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору і доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Як вбачається із статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2016 року становить 1 378,00 грн.

Позивач, як доказ сплати судового збору, долучив до апеляційної скарги платіжне доручення № 15683 від 15.02.2016 про сплату судового збору в розмірі 1339,80 грн.

У відповідності до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду позовної заяви немайнового характеру заявник повинен сплати 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674 - VI від 8 липня 2011 року, при подачі апеляційної скарги на рішення суду необхідно сплатити судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Виходячи з вищенаведеного, при поданні апеляційної скарги, позивач мав би подати документ, що підтверджує сплату судового збору до Державного бюджету України в розмірі 1515,80 грн.

З посиланням на вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги без розгляду.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, просить ухвалу скасувати, а справу передати до апеляційного господарського суду на розгляд.

Перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674 - VI від 8 липня 2011 року, при подачі апеляційної скарги на рішення суду необхідно сплатити судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Позивач звернувся із позовом про розірвання договору оренди 19.11.2015, з огляду на що, відповідно до п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні позовної заяви, ставка судового збору становила 1 розмір мінімальної заробітної плати - 1218 грн.

Отже, враховуючи зазначене вище, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, позивач мав сплатити ставку судового збору у розмірі 110 % від 1218 грн, що становить 1339,80 грн.

Враховуючи вказане, ухвала апеляційного господарського суду підлягає до скасування, а справу слід направити до апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України