ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 54/129

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Абразив-Центр", смт Рокитне Київської області,

на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.01.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016

за заявою приватного підприємства "Абразив-Центр"

про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 за нововиявленими обставинами

зі справи № 54/129

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Абразив-Центр" (далі - Товариство), м. Київ,

до Державної служби інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі - Служба), м. Київ,

приватного підприємства "Абразив-Центр" (далі - Підприємство)

про визнання свідоцтва України на знак для товарів і послуг недійсним та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представників сторін:

Товариства - не з'явився,

Служби - Костенко К.О.,

Підприємства - Качури О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2013, яке набрало законної сили, позовні вимоги Товариства задоволено: визнано недійсним свідоцтво України № 105468 на знак для товарів і послуг (комбіноване позначення "АБРАЗИВ-ЦЕНТР"); зобов'язано Службу внести відповідні зміни до Державного реєстру знаків для товарів і послуг та здійснити необхідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

04.12.2015 Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про перегляд названого рішення місцевого господарського суду від 06.08.2013 за нововиявленими обставинами. При цьому заявник нововиявленими обставинами, які, на його думку, є істотними для справи та не були і не могли бути йому відомі на час розгляду справи, вважає те, що "знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 105468 є таким, що не може ввести в оману щодо особи виробника ТОВ "АБРАЗИВ-ЦЕНТР", про що йому стало відомо із складеного на його замовлення висновку експерта від 30.04.2015 № 013/15.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2016 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 (колегія суддів у складі: Остапенко О.М. - головуючий суддя, судді Сотніков С.В., Верховець А.А.), відмовлено в задоволенні заяви Підприємства про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 зі справи та назване рішення місцевого суду залишено без змін.

Прийняті судові рішення мотивовано відсутністю в даному випадку нововиявлених обставин у розумінні статті 112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить зазначені ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Служби та Підприємства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Згідно з статтею 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК України.

Такі правові позиції викладено і в пунктах 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами".

З огляду на наведене місцевий та апеляційний господарські суди, беручи до уваги фактичний зміст обставин, які заявник визначив як нововиявлені, а також те, що у справі призначалася судова експертиза та додаткова експертиза, результати яких оцінені судом, а за клопотанням Підприємства - і повторна судова експертиза, проведення якої ним не було оплачене, а тому ухвала місцевого суду від 20.11.2012 про її проведення залишилася без виконання, враховуючи, що Підприємство не було позбавлено права і можливості самостійно звернутися до експертної установи за висновком спеціаліста під час первісного розгляду справи по суті та подати такий висновок до суду як письмовий доказ, вірно встановивши, що згаданий висновок експерта від 30.04.2015 № 013/15 за результатами проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності, складений за ініціативою Підприємства поза межами судового розгляду даної справи, є саме новим доказом, дійшли обґрунтованих висновків стосовно відсутності в даному випадку нововиявлених обставин у розумінні статті 112 ГПК України, а тому й правомірно відмовили в задоволенні заяви Підприємства про перегляд за нововиявленими обставинами рішення місцевого господарського суду від 06.08.2013 зі справи, залишивши його без змін.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведеного в оскаржуваних судових рішеннях щодо відсутності нововиявлених обставин.

Отже, ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1117, 1119-11111, 112-114 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 12.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 зі справи № 54/129 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства "Абразив-Центр" - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій

Суддя В.Селіваненко