Постанова ВГСУ від 12.01.2017 року у справі №910/6783/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року Справа № 910/6783/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.10.2016у справі№ 910/6783/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Гранат-С"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина"простягнення 127 089,70 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Гарант-С" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина", в якому просило стягнути з відповідача 89 600 грн. основного боргу, 10 205,06 грн. інфляційних втрат, 2 332,44 грн. 3% річних та 24 952,20 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №02/12-13 ПО від 02.12.2013 про охорону об'єкта в частині повної та своєчасної оплати послуг з охорони об'єктів. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 173, 174 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2016, ухваленим суддею Пригуновою А.Б., позов задоволено частково, стягнуто з позивача на користь відповідача 84 000 грн. основного боргу, 10 205,06 грн. інфляційних втрат та 2 045,33 грн. 3 % річних. В решті позовних вимог відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності обставин порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з охорони об'єкта. Водночас часткова відмова у стягненні основного боргу та 3% річних вмотивована судом обставинами припинення договору у зв'язку із його одностороннім розірванням, а відтак і помилковим розрахунком 3% річних. Відмова у стягненні пені вмотивована відсутністю погодження сторонами такої у договорі. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 625, 626, 629, 651, 902, 903 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Чорної Л.В. - головуючого, Дідиченко М.А., Смірнової Л.Г., постановою від 26.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на не з'ясування судами обставин направлення позивачем актів виконаних робіт за послуги з охорони за квітень-травень 2015 року у строки, які визначені договором. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 33, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 19.12.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.01.2017. Також вказаною ухвалою зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 у справі № 910/6783/16 до закінчення перегляду даної справи в порядку касації.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.12.2013 між Приватним підприємством "Гранат-С" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" укладено договір №02/12-13 ПО про охорону об'єкта, за умовами якого відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання організувати та забезпечити охорону майна відповідача та третіх осіб (будівля паркінгу та її територія, транспортні засоби та інше майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 14-а/паркінг на території ЖК "Паркові озера"), здійснення цілодобового контрольно-перепускного режиму автомобілів та їх власників на територію, що охороняється згідно перепусток та за вказівками відповідальних осіб від відповідача, запобігати проникнення сторонніх осіб на об'єкт, що охороняється; здійснювати перепустковий режим на об'єкті відповідно до Інструкції, яка узгоджується із відповідачем. Відповідно до пункту 4.1. договору вартість надання послуг охорони позивачем за цим договором становить 21 000 грн. (в тому числі ПДВ 3 500 грн.) на місяць та здійснюється в порядку, визначеному цим договором. Згідно з пунктом 4.2. договору у випадку ненадходження оплати у встановлений умовами договору строк, виконавець направляє замовнику письмове повідомлення з вимогою оплатити заборгованість не пізніше 10 діб з дня отримання повідомлення та попередження про припинення надання послуг у випадку нездійснення оплати у визначений строк. При несплаті заборгованості замовником у зазначений у повідомленні строк, виконавець має право в односторонньому порядку припинити надання послуг замовнику через 5 діб після закінчення строку на оплату заборгованості та розірвати договір. Відповідно до пункту 4.4. договору до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акту виконаних робіт, який останній зобов'язаний протягом п'яти днів місяця підписати і один примірник підписаного акту повернути виконавцю та до 10 (десятого) числа наступного місяця здійснити оплату наданих послуг. Згідно з пунктом 4.5. договору за умови неповернення замовником підписаного акта виконаних робіт чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, у визначений даним договором строк, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень. Пунктом 6.1. договору сторони передбачили, що при умові, якщо сторони не належним чином виконують свої обов'язки у відповідності до даного договору, кожна із сторін має право розірвати дію договору в односторонньому порядку, повідомивши останнього за 30 календарних днів до розірвання договору. Даний договір, згідно з пунктами 7.1-7.2. вступає в силу з моменту його підписання і діє до 30 листопада 2014 року. Даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не виявить бажання про його розірвання. Відповідно до пункту 7.3. цей договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї із сторін із попередженням про це за місяць до розірвання, протягом якого здійснюються повні остаточні фінансові взаєморозрахунки. Судами установлено, що як доказ виконання умов договору позивачем були надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000018 від 28.02.2015, №ОУ-0000025 від 31.03.2015, №ОУ-0000037 від 30.04.2015, №ОУ-0000048 від 31.05.2015, №ОУ-0000055 від 08.06.2016, з яких три останні не підписані представником відповідача. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Гарант-С" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" 89 600 грн. основного боргу, 10 205,06 грн. інфляційних втрат, 2 332,44 грн. 3% річних та 24 952,20 грн. пені. Підставою позову визначено порушення відповідачем зобов'язань з вчасної оплати в повному обсязі наданих позивачем послуг з охорони. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України одною з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Отже, зобов'язання має бути виконане належним чином, тобто в такому вигляді, як це випливає з договору. Відповідно до статті 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 978 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг. Згідно зі статтею 901 названого Кодексу одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з приписами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Таким чином, до предмета доказування при вирішенні даного спору входило, зокрема установлення обставин щодо фактичного надання позивачем охоронних послуг за договором, оцінка документів, поданих на підтвердження надання цих послуг, невиконання відповідачем зобов'язань з прийняття і оплати наданих позивачем послуг, у разі встановлення факту їх надання, умови проведення розрахунків. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини справи та оцінивши зібрані у справі документи, зокрема, вищезазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), суди попередніх інстанцій установили, що позивачем на виконання умов договору у період з лютого по травень 2015 року надано відповідачеві послуги з охорони на суму 84 000 грн. Водночас судами установлено, що термін дії договору №02/12-13 ПО від 02.12.2013 закінчився 30.05.2015, у зв'язку із одностороннім розірванням договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина", в той час як позивачем в межах даної справи заявлено вимоги про стягнення заборгованості також і за послуги за період з 01.06.2015 до 08.06.2015 у сумі 5 600 грн. Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відносини сторін щодо надання позивачем у вказаний період послуг нормами вказаного договору не регулюються, а заявлена на підставі договору вимога про стягнення 5 600 грн. за цей період задоволенню не підлягає. Окрім цього, звертаючись до суду з даним позовом позивач також просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 24 952,20 грн. Разом з тим, зважаючи на те, що умовами укладеного між сторонами договору відповідальність відповідача за прострочення виконання зобов'язання у вигляді нарахування пені не передбачена, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вимога відносно її стягнення є безпідставною і задоволенню не підлягає. Виходячи з того, що судами установлений факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, яке полягає в несвоєчасній сплаті за отримані послуги згідно з договором, висновок судів про наявність підстав для часткового задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 84 000 грн. основного боргу, 10 205,06 грн. інфляційних втрат та 2 045,33 грн. 3 % річних, з урахуванням здійсненого судами їх перерахунку визнається правомірним. Довід скаржника про не з'ясування судами обставин направлення позивачем актів виконаних робіт за послуги з охорони за квітень-травень 2015 року у строки, які визначені договором, був предметом розгляду судом апеляційної інстанції та мотивовано відхилений ним. Судами попередніх інстанцій установлений факт направлення позивачем на адресу відповідача відповідних актів надання послуг за цей період. Водночас інший довід скаржника про порушення позивачем визначених договором строків направлення таких актів, не спростовує установленого судами факту надання позивачем послуг з охорони у спірний період та наявності у відповідача обов'язку з оплати цих послуг після отримання актів у строки визначені договором. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.