Постанова ВГСУ від 12.01.2017 року у справі №910/11663/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року Справа № 910/11663/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Торгово-промислової палати Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.11.2016у справі№910/11663/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Міжнародна енергетична компанія"доТоргово-промислової палати Українипровизнання недійсним рішенняза участю представників:від позивача:Гавриленко Р.М.,від відповідача:Ципін Д.Л., Кравченко І.В.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Міжнародна енергетична компанія" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Торгово-промислової палати України про визнання недійсним рішення, оформленого протоколом засідання Президії Торгово-промислової палати України №12(1) від 18.05.2016 "Про виключення з членів ТПП України", а також про відновлення становища, що існувало до винесення оскаржуваного рішення, шляхом відновлення відомостей ПрАТ "Міжнародна енергетична компанія" в офіційному реєстрі членів Торгово-промислової палати України - інформаційно-пошуковій системі (ІС) "Виробники товарів та послуг - члени ТПП України".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2016 припинено провадження у справі № 910/11663/16 (суддя Зеленіна Н.І.).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі № 910/11663/16 (колегія суддів у складі: Алданова С.О., Мартюк А.І., Зубець Л.П.) вказану ухвалу місцевого господарського суду скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

Не погодившись з постановою апеляційного господарського суду, Торгово-промислова палата України звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому акті, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Припиняючи провадження у справі місцевий господарський суд виходив з того, що склад учасників даного спору не відповідає приписам ГПК України, а тому не підлягає вирішенню у господарських судах.

Не погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вказав, що за суб'єктним складом та матеріальним правом, що застосовується до спірних правовідносин між сторонами даний спір підлягає розгляду в господарських судах.

Вищий господарський суд України вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання. Торгово-промислова палата може займатися підприємницькою діяльністю лише в тому обсязі, в якому це необхідно для виконання її статутних завдань. Одержаний нею прибуток не розподіляється між членами торгово-промислової палати, а спрямовується на виконання її статутних завдань. Торгово-промислова палата є юридичною особою.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" членами торгово-промислової палати можуть бути лише юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадяни України, зареєстровані як підприємці, та їх об'єднання.

У відповідності до ст. 8 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" умови та порядок прийняття до складу членів торгово-промислової палати та виходу з нього встановлюються статутом Торгово-промислової палати.

Предметом даного спору є відносини між позивачем, як членом Торгово-промислової палати України, та відповідачем - Торгово-промисловою палатою України, щодо членства в неприбутковій організації, яка згідно з преамбулою Статуту, зареєстрована на підставі гарантованого Конституцією України права на свободу об'єднання для спільних дій, спрямованих на задоволення інтересів підприємців.

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" № 10 від 24.10.2011 роз'яснено, що підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст. 12 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Приписами статей 1, 21, 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі: - справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів); - справи про банкрутство; - справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; - справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; - справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); - справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; - справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; - справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; - справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Статтею 1 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації"), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам"№ 10 від 24.10.2011).

Згідно зі ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

З наведених норм матеріального і процесуального права випливає, що право звернення до господарського суду з позовом мають юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність пов'язану із отриманням прибутку, в той час як Торгово-промислова палата України не є прибутковою організацією, оскільки не здійснює комерційну діяльність, крім того між сторонами відсутні господарські правовідносини.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що вказаний спір підпадає під ознаки корпоративного спору є помилковими.

Так, у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 роз'яснено, що при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що членство позивача в Торгово-промисловій палаті України не має ознак корпоративних правовідносин.

За змістом ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У ч. 1 ст. 1 та ст. 2 ЦК України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, наведеного не врахував, з огляду на що дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для припинення провадження у справі № 910/11663/16.

Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі № 910/11663/16 підлягає скасуванню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України