ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 925/1067/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Б.Грека, Д.Кривди розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуОСОБА_4на постановувід 10.11.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 925/1067/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ім. Г.І. ПетровськогодоКорсунської сільської ради Тальнівського району Черкаської областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_4 провизнання недійсним рішенняу судове засідання прибули представники:позивачаБілик О.А. (дов. від 11.01.2016),третьої особиОСОБА_6 (дов. від 12.06.2015), ОСОБА_4,заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Г.І. Петровського звернулося до господарського суду з позовом до Корсунської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання недійсним рішення відповідача від 16.09.2005 № 24/6 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості ОСОБА_4".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.09.2015 (суддя М.Дорошенко) у позові відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване наступним.

20.10.1996 між КСП ім. Петровського, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Петровського, і ПП "Скіф" укладений договір купівлі-продажу млина №95, за яким КСП ім. Петровського продало належний йому на праві власності млин, розташований по АДРЕСА_1 на території Корсунської сільської ради, приватному підприємству "Скіф".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2004 у справі 02/2344 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Петровського до Приватного підприємства "Скіф" про визнання договору недійсним, договір купівлі-продажу млина від 20.10.1996 № 95 визнаний недійсним.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.12.2004 у справі № 16/2060 за позовом ТОВ ім. Петровського до Корсунської сільської ради про скасування свідоцтва про право власності та спонукання відповідача до вчинення дій позов задоволено повністю, визнане недійсним і скасоване свідоцтво від 10.04.2000 про право власності Приватного підприємства "Скіф" на млин, розташований по АДРЕСА_1, видане на підставі рішення виконкому Корсунської сільської ради від 18.03.1999 №6/6 і зобов'язано Корсунську сільську раду видати Товариству з обмеженою відповідальністю ім. Петровського свідоцтво на право власності на приміщення млина у складі дво- та чотириповерхової будівель загальною площею 3200 кв.м., трьох складських приміщень загальною площею 2000 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, Господарський суд Черкаської області вказаним рішенням встановив, що, оскільки договір купівлі-продажу млина від 20.10.1996 №95 визнаний постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2004 у справі 02/2344 недійсним, то цей договір не створив для приватного підприємства "Скіф" правовідносин з переходу до нього права власності на приміщення млина і право власності на ці приміщення залишилося за позивачем, тобто за ТОВ ім. Петровського.

Після визнання постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2004 у справі 02/2344 недійсним договору купівлі-продажу млина від 20.10.1996 № 95 та прийняття Господарським судом Черкаської області рішенням від 30.12.2004 у справі №16/2060 ТОВ ім. Петровського належний йому на праві власності млин по АДРЕСА_1 нікому не відчужувало.

16.09.2005 Корсунська сільська рада, не зважаючи на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2004 у справі 02/2344 та рішення Господарського суду Черкаської області від 30.12.2004 у справі №16/2060, які набрали законної сили, прийняла спірне рішення №24/6 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості ОСОБА_4", яким вирішила оформити право власності на комплекс будівель у складі: (млин двох та чотирьох поверховий, три складських приміщення, приміщення вагової, перший поверх профілакторію, трансформаторна, норія), розташованих по АДРЕСА_1, ОСОБА_4, як такому, що набув це право від приватного підприємства "Скіф", з видачею йому свідоцтва про право власності.

Зазначене рішення є предметом оскарження у даній справі.

Оскаржене рішення від 16.09.2005 №24/6 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості ОСОБА_4" є незаконним, оскільки прийняте Корсунською сільською радою всупереч обов'язковому до виконання нею рішення Господарського суду Черкаської області від 30.12.2004 у справі №16/2060, щодо зобов'язання видати Товариству з обмеженою відповідальністю ім. Петровського свідоцтво на право власності на відповідні приміщення млина, розташовані по АДРЕСА_1, та з порушенням вимог ст. 321 Цивільного кодексу України щодо непорушності встановленого вказаними вище судовими рішеннями права власності ТОВ ім. Петровського на приміщення млина.

Відтак, спірне рішення Корсунської сільської ради від 16.09.2005 №24/6 є таким, що не відповідає вимогам закону і порушує право власності Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Петровського на млин, тому в силу ст. 393 Цивільного кодексу України таке рішення підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

28.07.2012 ТОВ ім. Петровського звернулося до Тальнівського районного суду Черкаської області із адміністративним позовом до Корсунської сільської ради Тальнівського району Черкаської області з вимогами, у тому числі і про визнання незаконним та скасування рішення Корсунської сільської ради від 16.09.2005 № 24/6 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості ОСОБА_4"

З 28.07.2012 по 16.06.2015 адміністративна справа №2-а-411/12, яка була відкрита Тальнівським районним судом Черкаської області за вказаним вище адміністративним позовом розглядалася адміністративними судами різних інстанцій.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 у адміністративній справі №2-а-411/12 позов ТОВ ім. Петровського до Корсунської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 16.09.2005 № 24/6 залишено без розгляду з підстав подання позивачем позовної заяви подано з пропущенням встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до адміністративного суду і відсутністю підстав для визнання судом причин пропуску вказаного строку поважними.

24.06.2015 ТОВ ім. Петровського звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом у даній справі.

Прийняття Корсунською сільською радою спірного рішення не є здійсненням цією радою владних повноважень у сфері реалізації її управлінських функцій, тому даний спір не є публічно-правовим. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Петровського спрямований на захист свого порушеного права власності на об'єкт нерухомого майна і не пов'язаний із захистом його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади і місцевого самоврядування.

Отже, даний спір має розглядатися господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, відповідно до частин 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пункт 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України до його виключення із ч. 1 ст. 268 цього Кодексу передбачав, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Законом України від 20.12.2011 №4176-VІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" п. 4 із ч. 1 ст. 268 виключений, а пунктом 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" названого Закону було встановлено, що з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу місцевого самоврядування, яким порушені право власності або інше речове право особи, остання має право звернутися до протягом трьох років у період з 15.01.2012 по 14.01.2015.

ТОВ ім. Г.І. Петровського згідно з його ж твердженнями знало про наявність спірного рішення задовго до 15.01.2012, але фактично звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про визнання його недійсним лише 24.06.2015, тобто після спливу встановленого Законом України від 20.12.2011 №4176-VІ строку на звернення до суду з такими позовами.

Причиною пропуску встановленого Законом України від 20.12.2011 №4176-VІ трирічного строку на звернення до господарського суду з позовом товариство з обмеженою відповідальністю ім. Г.І. Петровського пояснило тривалим розглядом адміністративної справи №2-а-411/12 в судах адміністративної юрисдикції.

Однак, зазначена причина пропуску встановленого Законом України від 20.12.2011 №4176-VІ трирічного строку на звернення з позовом до суду не є поважною, оскільки розгляд адміністративними судами адміністративної справи №2-а-411/12 ніяким чином не перешкоджав позивачу вчасно звернутися з відповідним позовом до господарського суду.

З посиланням на вказане, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у позові на підставі пропуску строку позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 (колегія суддів: С. Дикунська, Н. Коршун, С. Алданової), рішення Господарського суду Черкаської області скасоване, прийняте нове рішення, яким позов задоволений.

Постанова мотивована наступним.

Висновок місцевого господарського суду щодо неправомірності оскарженого рішення та необхідності його скасування є обґрунтованим.

Водночас, відповідно до положень ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою, крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

Згідно матеріалів справи, заяву про сплив позовної давності у справі подано ОСОБА_4, третьою особою, відтак за вищенаведених нормативних положень не є підставою для застосування судом позовної давності.

Разом з тим, з позовом у даній справі позивач звернувся 25.06.2015, після того, як йому стало відомо, що справа за його адміністративним позовом не підлягає розгляду адміністративним судом. Відтак причини пропуску строку позовної давності ТОВ ім. Г.І. Петровського є поважними, а порушене право позивача таким, що підлягає захисту.

З посиланням на вказане, апеляційний господарський прийняв рішення про задоволення позовних вимог.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статус позивача, як власника спірного об'єкту нерухомості, визнаний у судовому порядку (справа № 16/2060).

Доказів втрати або відчуження позивачем права власності у подальшому, матеріали даної справи не містять.

При цьому, не є підставою втрати позивачем права власності і прийняття Корсунською сільською радою рішення від 16.09.2005 №24/6, оскільки оформлене відповідним рішенням свідоцтво про право власності не є безумовним та самостійним підтвердженням наявності у ОСОБА_4 права власності, так як свідоцтво про право власності лише фіксує відповідне право, яке має бути набутим на одній із визначених законодавством підстав.

Вимога про скасування свідоцтва про право власності за ОСОБА_4 нерозривно пов'язана з правом власності позивача, оскільки є способом захисту такого права.

Водночас, право на захист права власності належить особі протягом усього часу наявності у такої особи статусу власника.

За таких обставин, посилання місцевого господарського суду на пропуск строку позовної давності, як і висновок суду апеляційної інстанції про поважність причин пропуску строку позовної давності, є помилковим.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність рішення Корсунської сільської ради від 16.09.2005 №24/6 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості ОСОБА_4" з огляду на визнання у судовому порядку права власності на спірний об'єкт нерухомості за позивачем.

Враховуючи вказане, незалежно від мотивів, викладених у постанові апеляційного господарського суду, відповідне судове рішення слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 925/1067/15 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Б. Грек

Д. Кривда