ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 922/3801/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Б.Грека, Д.Кривди,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 25.11.2015Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/3801/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"простягнення 36 852 095,03 грну судове засідання прибув представникпозивачаМельник В.В. (дов. від 18.04.2014 № 24-93),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення пені в розмірі 10 177 766,90 грн, 3% річних у розмірі 3 060 627,87 грн та інфляційних втрат у розмірі 23 613 700,26 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.09.2015 (суддя Т.Пономаренко), залишеним без зміни постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 (колегія суддів: М.Слободін, Т.Гончар, Н. Гребенюк), у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

Згідно з договором купівлі-продажу природного газу № 13/2990-ТЕ-32 від 28.12.2012 (далі - Договір) та додаткової угоди №1 до нього, позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем, а відповідач (покупець) зобов'язувався прийняти, використати виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) та оплачувати газ на умовах даного договору.

Відповідно до підпункту 2.1 Договору, позивач передає відповідачеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 682 950 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Згідно з пп. 3.3 п. 3 Договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Підпунктом 6.1 пункту 6 даного договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору та додаткової угоди №1 до нього позивач поставив з січня по грудень 2013 року природний газ на загальну суму 792 079 792,43 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу.

Згідно з актом звіряння розрахунків, підписаних позивачем та відповідачем, заборгованість у сумі 187 393 549,34 грн - це заборгованість, що виникла на 01.09.2014 та не погашена станом на 25.09.2014 за Договором.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації та сторонами по справі укладений договір №426/30 від 26.09.2014 про організацію взаєморозрахунків на суму 187 393 549,34 грн.

Предметом договору №426/30 від 26.09.2014 є організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

За умовами вказаного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за спожитий газ у 2013 році перед позивачем за Договором шляхом перерахування коштів на суму 187 393 549,34 грн (п. 7 договору №426/30 від 26.09.2014).

Відповідно до п. 9 договору №426/30 від 26.09.2014, сторони у графі платіжного доручення "Призначення платежу" додатково зазначають "пункт 24 ст. 14 та пункт 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", а також дату і номер договору.

За змістом п.п. 2, 3 пункту 10 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Пунктом 13 договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання усіма сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до пункту 14 договору взаєморозрахунків, договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

В п. 15 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

На виконання умов п.7 договору про організацію взаєморозрахунків відповідачем перераховано на рахунок НАК "Нафтогаз України" заборгованість за спожитий у 2013 році природний газ в сумі 187 393 549,34 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 26 від 13.10.2014.

Отже, станом на момент розгляду справи, відповідач у повному обсязі погасив заборгованість за укладеним Договором, що не заперечується позивачем.

Встановивши наведені вище обставини, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Статтею 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для проведення розрахунків за природний газ з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та компенсації різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення на теплогенеруючих установках з використанням будь-яких видів палива та енергії за виключенням природного газу здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з відповідним коригуванням показників фінансування і видатків державного бюджету та граничного обсягу державного боргу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 №30 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 4 цього Порядку, підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Умовами договору № 426/30 від 26.09.2014 про організацію взаєморозрахунків передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу.

За змістом підпункту 2 пункту 10 договору взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу.

Отже, уклавши договір взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

За таких обставин, для застосування санкцій, визначених умовами договору купівлі-продажу, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором взаєморозрахунків.

Отже, оскільки розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі взаєморозрахунків, а сторони у справі у пункті 15 цього договору засвідчили, що після виконання договору вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 09.09.2014 у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 30.09.2014 у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 16.09.2015 у справі № 917/2520/14.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у позові.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у позові з посиланням на те, що пеня, 3 % річних та інфляційні втрати нараховані на заборгованість у сумі 187 393 549,34 грн, що є різницею в тарифах, яка має бути компенсована з Державного бюджету України (акт звіряння від 25.09.2014) та щодо порядку сплати якої сторони уклали договір про організацію взаєморозрахунків № 426/30 від 26.09.2014, чим змінили строки оплати відповідної заборгованості.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість у сумі 187 393 549,34 грн оплачена 13.10.2014, з огляду на що відповідач розрахувався з позивачем за поставлений відповідно до Договору газ у повному обсязі.

Згідно зі ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, Верховним Судом України висловлена позиція у аналогічних правовідносинах, зокрема у постанові від 11.11.2015 у справі № 927/1733/14, про те, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до основного договору, та відмовились від застосування штрафних та інших фінансових санкцій за основним договором

Враховуючи вказане вище, підстав для зміни або скасування оскаржених судових рішень, якими відмовлено у задоволені позовних вимог, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 922/3801/15 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Б. Грек

Д. Кривда