ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 911/2601/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейний відпочинок"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2015 року

у справі № 911/2601/15

господарського суду Київської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейний відпочинок"

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки

за участю представників

позивачів Горбенко К.О.

відповідача Луцький М.І.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 25 червня 2015 року (суддя Бацуца В.М.) позовну заяву з Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕЙНИЙ ВІДПОЧИНОК" звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки та додані до неї матеріали передано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2015 року (судді Іоннікова І.А., Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) ухвалу господарського суду Київської області від 25 червня 2015 року у справі №911/2601/15 скасовано. Матеріали справи №911/2601/15 передано на розгляд до господарського суду Київської області.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімейний відпочинок" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2015 року скасувати залишити в силі ухвалу господарського суду Київської області від 25 червня 2015 року матеріали справи направити до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕЙНИЙ ВІДПОЧИНОК" про звернення стягнення на предмет іпотеки:

- Земельну ділянку, кадастровий номер 3221081000:02:003:0058, площею 34, 1434 га, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Дружнянська сільська рада, цільове призначення - для садівництва;

- Земельну ділянку, кадастровий номер 3221081000:02:003:0399, площею 4, 7291 га, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Дружнянська сільська рада, цільове призначення - для садівництва;

- Земельну ділянку, кадастровий номер 3221081000:03:003:0415, площею 4, 1630 га, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Дружнянська сільська рада, цільове призначення - для садівництва;

- Земельну ділянку, кадастровий номер 3221081000:03:003:0410, площею 3, 4141 га, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Дружнянська сільська рада, цільове призначення - для садівництва; шляхом визнання за ПАТ „Банк Камбіо" права власності на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „КДС Груп", що виникла на підставі кредитного договору № 029/1-2011/978 від 07.09.2011 р.) і становить 1345991,53 євро.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

Статтями 15 та 16 ГПК України передбачено територіальну та виключну підсудність справ господарському суду.

Відповідно до ст.16 ГПК України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Доводи заявника касаційної скарги про віднесення справи до територіальної підсудності згідно із ст.15 ГПК України за місцезнаходженням відповідача є необґрунтованими, оскільки при встановленні підсудності господарської справи, у даному випадку, визначальним є предмет позову, який фактично є визнання права власності на майно, що згідно із ст.16 ГПК України передбачає виключну підсудність справи.

Оскільки майно - земельні ділянки, про звернення стягнення на яке, як предмет іпотеки, шляхом визнання права власності, пред'явлено позов, знаходиться у Київській області, Бородянського району, Дружнянській сільській раді, то відповідно до правил виключної підсудності справ, справа № 911/2601/15 відноситься до підсудності господарського суду Київської області, за місцезнаходженням майна, відповідно до ст.16 ГПК України.

В Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин із змінами і доповненнями, внесеними повідомленням Верховного Суду України від 01 грудня 2011 року, роз'яснено, якщо предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки (статті 33, 39 Закону № 898-IV) тощо, то суд застосовує положення про виключну підсудність.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що згідно ч. 2 ст. 16 ГПК України справа має розглядатись господарським судом в порядку виключної підсудності за місцезнаходженням цього майна, і не може розглядатися за загальними правилами підсудності, визначеними у ч. 2 ст. 15 ГПК України, навіть, незважаючи на те, що спір про право власності на майно виник при виконанні кредитного та іпотечного договорів, оскільки предметом позову у справі є зокрема вимоги про визнання права власності на іпотечне майно.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейний відпочинок" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2015 року зі справи № 911/2601/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков