ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 911/1360/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Б.Грека, Д.Кривдирозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКиївської регіональної спілки споживчої коопераціїна постановувід 28.09.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/1360/15за позовомКиївської регіональної спілки споживчої коопераціїдоДочірнього підприємства Вишгородського РАЙСТ "Сузір'я" проусунення перешкод у користуванні майному судове засідання прибув представникпозивачаМальчик Т.Ю. заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Київська регіональна спілка споживчої кооперації звернулась до господарського суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства Вишгородського РАЙСТ "Сузір'я" про усунення перешкод у користуванні нежитловою будівлею, площею 1379,4 кв.м. за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 15, шляхом виселення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.06.2015 (суддя А. Лопатін), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 (колегія суддів: С. Алданова, Н. Коршун, С. Дикунська), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані наступним.

02.01.2013 державним реєстратором реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області внесений запис про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю ринку, площею 1379,4 кв.м., який знаходиться за адресою Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Шолуденка, будинок 15 (далі - спірний об'єкт нерухомості), за Київською регіональною спілкою споживчої кооперації, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.01.2013 № 2159 та від 28.09.2015 № 44607783.

За твердженням позивача, вказане нерухоме майно використовується Дочірнім підприємством Вишгородського РАЙСТ "Сузір'я", на підставі постанови Вишгородського районного споживчого товариства № 8 від 16.04.2003 та акта приймання-передачі від 30.04.2003 основних засобів як довгострокових інвестицій Вишгородським районним споживчим товариством до статутного капіталу ДП Вишгородського РАЙСТ без передачі права власності.

Частиною 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.

Негаторний позов пред'являється власником за відсутності спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому майновому праві.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Київської області від 10.04.2013 у справі №911/649/13-г, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013, позов Вишгородського районного споживчого товариства та Дочірнього підприємства Вишгородського РАЙСТ "Сузір'я" до Київської регіональної спілки споживчої кооперації та Виконавчого комітету Вишгородської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального підприємства "Вишгородське бюро технічної інвентаризації", про визнання недійсним п. 36 рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 311 від 20.12.2012 про оформлення Київській регіональній спілці споживчої кооперації (Регіонспоживспілка) права власності на цілісний майновий комплекс Вишгородського ринку та визнання права власності на майновий комплекс Вишгородського ринку за Вишгородським районним споживчим товариством, а саме: літера А - нежитлова будівля (ринок), Літера Б - туалет, № 1,2 - бетоновані та асфальтовані торгові площадки, № 3-7 - огорожа, № 8-9 - водопровід та каналізація, залишено без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас, позивачем не надано суду належних доказів здійснення відповідачем перешкод у користуванні Київською регіональною спілкою споживчої кооперації вказаним вище нерухомим майном, яке належить останньому на праві власності.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій відмовили у позові.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові засноване на відсутності доказів на підтвердження здійснення відповідачем перешкод у користуванні спірним об'єктом нерухомості.

Однак, з огляду на підтвердження відповідачем володіння та користування спірним об'єктом нерухомості (а.с. 68 абз. 3), відмова у позові із вказаної судами підстави, не є обґрунтованою.

Позивачем заявлений позов про усунення перешкод у користуванні майном.

Судами попередніх інстанцій у мотивувальних частинах рішень правильно вказано на те, що негаторний спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням права володіння майном; у разі порушення прав власника щодо його правомочності з володіння належним йому майном цивільне законодавство передбачає інші способи захисту шляхом подання віндикаційного позову.

При цьому, навівши зазначену вище правову позицію, суди попередніх інстанцій помилково не вказали на те, що володіння відповідачем спірним об'єктом нерухомості (яке підтверджується як позивачем так і відповідачем) є підставою для захисту позивачем права власності шляхом звернення до суду із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України), а не про усунення перешкод у користуванні майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Обрання позивачем неправильного способу захисту права власності є підставою для відмови у позові. Водночас, позивач не позбавлений права звернутись до суду із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння із обґрунтуванням наявності у останнього статусу власника та обставин володіння спірним об'єктом нерухомості особою, визначеною відповідачем, без достатніх правових підстав.

За таких обставин, оскаржені судові рішення про відмову у позові, незалежно від викладених у них мотивів, слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської регіональної спілки споживчої кооперації залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 у справі № 911/1360/15 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Б. Грек

Д. Кривда