ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 910/23520/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Гоголь Т.Г.за участю представників:позивачаРодіна Т.М. - довіреність від 07.01.2016 року, Храпаль М.В. - довіреність від 05.01.2016 рокувідповідачаПисьменна Н.В. - довіреність від 31.12.2015 рокутретьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Мрія"на ухвалувід 28.10.2015 р. Київського апеляційного господарського судуу справі № 910/23520/13 господарського суду м. Києваза позовомФермерського господарства "Мрія"до- Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Аквахвиля" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Кабінет міністрів України; - Компанія "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD) провизнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2013 р. ФГ "Мрія" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області та ТОВ "Зелена Аквахвиля" про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження голови Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 15.04.2013 р. № 288 про передачу в оренду водного об'єкту;

- визнання недійсним договору оренди водного об'єкту загальнодержавного значення від 16.04.2013 р. № 105, укладеного між Києво - Святошинською райдержадміністрацією Київської області та ТОВ "Зелена Аквахвиля".

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.08.2014 р. (судді: Босий В.П., Бойко Р.В., Літвінова М.Є.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (судді: Станік С.Р., Власов Ю.Л., Самсін Р.І.) від 03.12.2014 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

10.02.2015 р. постановою Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 р. та рішення господарського суду м. Києва від 06.08.2014 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва, касаційну скаргу задоволено частково.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду м. Києва від 06.04.2015 р. позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано розпорядження № 288 від 15.04.2013 р. "Про передачу в довгострокову оренду водного об'єкту ТОВ "Зелена Аквахвиля" на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області" Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікаційний код 23570148). Визнано недійсним договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення від 16.04.2013 р. № 105, укладеного між Києво-Святошинською райдержадміністрацією Київської області та ТОВ "Зелена Аквахвиля". Стягнуто з Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 126, ідентифікаційний код 23570148) в доход Державного бюджету України судові витрати 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Аквахвиля" (03062, м. Київ, вул. Кулібіна, 3/8, ідентифікаційний код 34807155) в доход Державного бюджету України судові витрати 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням ТОВ "Зелена Аквахвиля" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Під час апеляційного розгляду справи ТОВ "Зелена Аквахвиля" 28.10.2015 року подало клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Компанії "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD), оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки останньої, як учасника договору про спільну діяльність.

Також, 28.10.2015 року клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору подала й Компанія "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року (судді О.В. Тищенко, І.А. Іоннікова, К.В. Тарасенко):

- залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Компанію "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD) (м. Лондон, W4 3HR, Саттн Корт Роуд, буд.188-192, Гров Парк Студіос, Студія G3) (Studio G3, Grove Park Studios, 188-192 Sutton Court Road, London W4 3HR);

- розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Аквахвиля" у справі №910/23520/13 призначено на 18.05.2016 р. о 10 год. 00 хв.;

- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелена Аквахвиля" надіслати копію апеляційної скарги Компанії "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD), докази чого надати суду;

- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелена Аквахвиля" здійснити переклад позовної заяви Фермерського господарства "Мрія" до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Аквахвиля" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 р. у справі №910/23520/13, ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 р. у справі №910/23520/13 про прийняття апеляційної скарги до провадження, короткий виклад документу, що підлягає врученню, а також даної ухвали на англійську мову, нотаріально посвідчити вірність перекладу, та надати їх в трьох примірниках до загального відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду в строк до 10.11.2015 р.;

- зобов'язано Компанію "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD) надати через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду до 18.04.2016 р.: належним чином засвідчену копію Свідоцтва про реєстрацію Компанії "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD) та переклад вказаного документу на українську мову (нотаріально посвідчити вірність перекладу); належним чином засвідчену копію Установчого меморандуму Компанії "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD) та переклад вказаного документу на українську мову (нотаріально посвідчити вірність перекладу);належним чином засвідчену копію Статуту Компанії "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD) та переклад вказаного документу на українську мову (нотаріально посвідчити вірність перекладу); належним чином засвідчену копію Протоколу перших зборів директорів від 12.09.2013 р. Компанії "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD) та переклад вказаного документу на українську мову (нотаріально посвідчити вірність перекладу); належним чином засвідчену копію довіреності (доручення) на представництво інтересів Компанії "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD) на ім'я ОСОБА_11 (особи, яка підписала апеляційну скаргу) та переклад вказаного документу на українську мову (нотаріально посвідчити вірність перекладу);

- апеляційне провадження у справі №910/23520/13 зупинено.

Мотивуючи вказану ухвалу суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Компанію "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD), оскільки рішення по даній справі може вплинути на права та обов'язки останньої.

Також, посилаючись на приписи частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність призначення дати судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги на строк не менше шести місяців та зупинення апеляційного провадження.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ТОВ "Мрія" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до Київського апеляційного господарського суду для продовження її розгляду, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

ФГ "Мрія" вважає спірну ухвалу незаконною та такою, яка спрямована на затягування строків розгляду справи та порушує конституційні права позивача на судовий захист.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано зупинив провадження у справі, значно затягуючи строки, встановленні Господарським процесуальним кодексом України.

Заявник касаційної скарги звертає увагу на те, що слухання справи на 28.10.2015 року було призначене на 12 год. 50 хв., а заява про залучення третьої особи Компанії "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD) була подана через канцелярію апеляційного суду 28.10.2015 року о 14 год. 35 хв. Представника Компанії "Сіті Ф Енд П Лтд" в судовому засіданні не було, в засіданні зазначена заява не подавалася.

Крім того, скаржник посилаючись на приписи статті 27 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що заява Компанія "Сіті Ф Енд П Лтд" була подана не про вступ, як вимагає кодекс, а про залучення.

Також, заявник касаційної скарги зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства, при вирішенні клопотання про залучення третьої особи, суд апеляційної інстанції не з'ясував відповідні питання, а саме: чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи Компанію "Сіті Ф Енд П Лтд" наділено новими правами, чи покладено на неї нові обв'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Крім цього, скаржник вказує на те, що Компанія "Сіті Ф Енд П Лтд" доручила ТОВ "Зелена Аквахвиля" здійснювати всю необхідну діяльність щодо предмета договору про спільну діяльність, що вбачається з тексту договору та свідчить про те, що ТОВ "Зелена Аквахвиля" зобов'язана самостійно здійснювати захист інтересів простого товариства, створеного у зв'язку з укладанням договору про спільну діяльність, в якому передбачено об'єднання своїх вкладів та ведення спільної діяльності з метою одержання прибутку та досягнення іншої мети, в тому числі в судових справах.

На думку скаржника, ТОВ "Зелена Аквахвиля" відповідно до положень договору про спільну діяльність є уповноваженою стороною для представництва інтересів простого товариства, створеного на основі договору про спільну діяльність від 16.02.2015 року між ТОВ "Зелена Аквахвиля" та Компанією "Сіті Ф Енд П Лтд", суд повідомивши ТОВ "Зелена Аквахвиля" про дату і місце проведення слухання справи, належним чином повідомив і Компанію "Сіті Ф Енд П Лтд", що є учасником договору про спільну діяльність.

Також, скаржник звертав увагу, що суд апеляційної інстанції залучивши у справу Компанію "Сіті Ф Енд П Лтд" у якості третьої особи, не пересвідчився у її правосуб'єктності та не встановив чи впливатиме рішення господарського суду на її права і обов'язки.

Крім того, скаржник звертає увагу, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" від 17.10.2014 року, перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 року).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу в частині зупинення провадження у справі та призначення наступного судового засідання у справі на 18.05.2015 року дійшов висновку, що для забезпечення повідомлення Компанії "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD) про розгляд справи у встановленому порядку слід зобов'язати ТОВ "Зелена Аквахвиля" як зацікавлену особу, надати суду нотаріально засвідченні переклади на англійську мову відповідних судових документів, а також надіслати копію апеляційної скарги Компанії "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD), докази чого надати суду.

Тобто, провадження у справі було фактично зупинено до вручення перекладу Компанії "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD) апеляційної скарги, рішення та ухвал суду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Так, зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції Компанія "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD) - особа, яку залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - є іноземним суб'єктом господарювання та знаходиться в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії (Studio G3, Grove Park Studios, 188-192 Sutton Court Road, London W4 3HR) та не має свого представництва на території України.

За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховної Радою України.

Відповідно до положень статті 125 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародним договором, яким регулюється питання вчинення певних процесуальних дій на території іншої держави, є Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (надалі - Конвенція), до якої Україна приєдналась 19.10.2000.

Держава Україна приєдналася до Конвенції 19.10.2000 відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 19.10.2000.

Кіпр приєднався до Конвенції 26.10.1982, ратифікація (приєднання) відбулася 15.05.1983, набрання чинності - 01.06.1983.

Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії підписало Конвенцію 10.12.1965, ратифікація (приєднання) була здійснена 17.11.1967, набрання чинності - 10.02.1969.

Відповідно до частини 1 статті 1 Конвенції ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Згідно з частиною 1 статті 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6.

Відповідно до статті 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Відповідно до статті 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави. Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом.

В той же час, згідно із статтею 10 Конвенції якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

Як вбачається з інформації у мережі Інтернет (https://www.hcch.net/index_en.php?act=status.comment&csid=29&disp=resdn), Нотою, датованою 05.01.1984, уряд Кіпру заявив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених статтею 10 Конвенції.

Відповідно до інформації, яка міститься на інтернет-сторінці https://www.hcch.net/index_en.php?act=authorities.details&aid=278, Великобританія (до складу якої входять Британські Віргінські острови) також не заперечує проти застосування ст.10(а) Конвенції.

Таким чином, апеляційний господарський суд при розгляді даної справи не обмежений у можливості надсилати судові документи третій особі (Компанія "Сіті Ф Енд П Лтд" (Company City F and P LTD) - нерезиденту, у порядку, визначеному у пункті «а» статті 10 Конвенції, а саме надсилати судові документи безпосередньо поштою на адресу третьої особи, а не зобов'язувати сторін у справі.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 15 Конвенції якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту. Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави. Незважаючи на положення попередніх частин, суддя може в термінових випадках прийняти рішення про застосування будь-яких тимчасових чи охоронних заходів.

Разом з тим, пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вруення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах" встановлено, що якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 названої Конвенції, суддя, незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції, може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Таким чином, у випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи.

При цьому, беручи до уваги рекомендації Практичного керівництва по застосуванню Гаагської конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів до статті 15 Конвенції, розробленого Постійним бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права, і яке по суті є узагальненням практики застосування зазначеної Конвенції судами держав - учасниць, у випадку, якщо на момент розгляду справи, призначеної в межах процесуальних строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, сторона-нерезидент не з'явилась у судове засідання і не отримано жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів, суд, з огляду на приписи частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Закону України "Про міжнародне приватне право", продовжує строк вирішення спору з одночасним відкладенням розгляду справи (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України) в межах строків, передбачених частиною 2 статті 15 Конвенції.

Отже, для вирішення питання про необхідність зупинення провадження у справі у зв'язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги положення статті 15 Конвенції не мають безпосереднього істотного значення, оскільки мають інший предмет правового регулювання, що поряд з встановленим вище свідчить про помилкове застосування судом апеляційної інстанції деяких норм Гаазької конвенції 1965 на даному етапі розгляду господарської справи.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (&66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Як вбачається з матеріалів справи апеляційна скарга по суті заявлених вимог судом апеляційної інстанції не розглянута, необґрунтоване зупинення провадження у даній справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що судове рішення у формі висновку про звернення із судовим дорученням до компетентного органу іноземної держави в оскаржуваній ухвалі відсутнє. Більш того мотивувальна частина оскаржуваної ухвали не визначає саму обставину (факт) звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги, а також компетентний орган іноземної держави, до якої звертається господарський суд із судовим дорученням.

Враховуючи викладене, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року в частині зупинення провадження у справі №910/23520/13 є необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, і тому підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11113 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього кодексу

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

За приписами статті 106 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, перелік яких визначений частино першою вказаної статті, зокрема, про зупинення провадження у справі (пункт 6 частини 1 зазначеної статті).

Тому, інші доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, стосовно оскарження ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року в іншій частині залишаються без розгляду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року у справі № 910/23520/13 в частині зупинення провадження у справі прийнята в порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає в цій частині скасуванню, а справа направленню до апеляційного суду для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 р. у справі № 910/23520/13 господарського суду м. Києва скасувати в частині зупинення провадження у справі.

Решту ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 р. залишити без змін.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Т. Гоголь