ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 910/16296/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 21.07.2015 Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 у справі№ 910/16296/15 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"доДержавного підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"простягнення 5 940,20 грн.,за участю представників: від позивачаПетровська А.М.від відповідачаРябченко В.О., Попічко Р.Р.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі - Державна компанія "Укрспецекспорт") про стягнення заборгованості за договором № 224/Г/USE-12.2-59-Д/Г-10 про забезпечення надання гарантії від 18.03.2010 у розмірі 5 940,20 грн., з яких: 3 743,68 грн. - комісія за обслуговування покритої коштами клієнта гарантії; 834,12 грн. - пеня за несплату комісійної винагороди; 49,42 грн. - 3% річних; 1 312,98 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення комісій.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2015 у справі № 910/16296/15 (суддя Чинчин О.В.) позов ПАТ "ВіЕйБі Банк" задоволено частково. Стягнуто з Державної компанії "Укрспецекспорт" на користь позивача заборгованість у розмірі 3 743,68 грн., 3% річних у розмірі 49,42 грн., інфляційні у розмірі 1 277,10 грн., пеню у розмірі 822,70 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 (колегія суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючого, Рябухи В.І., Калатай Н.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2015 у справі № 910/16296/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 у справі № 910/16296/15, Державна компанія "Укрспецекспорт" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову ПАТ "ВіЕйБі Банк".

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.12.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу Державної компанії "Укрспецекспорт" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.01.2016 о 10 год. 40 хв.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, 18.03.2010 Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (Гарант), та відповідач (Принципал) уклали договір про забезпечення надання гарантії № 224/Г/USE-12.2-59-Д/Г-10 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач за дорученням відповідача забезпечує випуск банком Arab African International Bank гарантії виконання зобов'язань на суму 6 019,09 дол. США на користь Управління озброєнь Міністерства оборони Уряду Арабської Республіки Єгипет згідно із контрактом № CAIRO/N/LP/UKRSPETSEXPORT/2009/24/USE-17.1-99-К/КЕ-09 від 03.05.2009.

Згідно з п. 1.2 Договору для забезпечення випуску гарантії банком Arab African International Bank позивач випускає контргарантію на користь банку Arab African International Bank для подальшого випуску гарантії банком Arab African International Bank на користь Управління озброєнь Міністерства оборони Уряду Арабської Республіки Єгипет.

У пункті 1.3 Договору сторони погодили, що контргарантія надається на строк до 03.12.2011 і набуває чинності з дати випуску. Гарантія надається на строк 20 місяців. Строк дії Договору - до 19.12.2011, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором.

Сторонами неодноразово вносились зміни до Договору.

Так, згідно з п. 1.3 Договору в редакції договору про внесення змін № 7 від 28.08.2014, контргарантія надається на строк до 15.01.2015. Гарантія надається на строк до 31.12.2014. Строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за Договором - 30.01.2015, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором.

Згідно з п. 1.6 Договору відповідач сплачує позивачу:

- комісію за надання та обслуговування контргарантії згідно з діючими тарифами позивача, зокрема: за підготовку надання контргарантії - 100,00 дол. США, за обслуговування покритої грошовими коштами клієнта контргарантії - 0,3% від суми контргарантії за квартал або його частину, мін. 200,00 дол. США, інші комісії згідно з тарифами позивача;

- комісію за взяття зобов'язань по контргарантії у розмірі 2,5% річних від суми наданої контргарантії, яка сплачується за період з дати випуску контргарантії і до дня виконання позивачем зобов'язань перед банком Arab African International Bank за наданою контргарантією або до закінчення строку дії контргарантії;

- комісійні банку Arab African International Bank та інших банків (у разі виникнення).

За умовами п. 2.1.1 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати на рахунок № 29093262410120 у позивача:

- комісію за підготовку надання контргарантії (п. 1.6.1 Договору) протягом 15-ти днів з дати надання контргарантії (одноразово). Комісія сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату надання контргарантії;

- комісію за обслуговування контргарантії (п. 1.6.1 Договору) протягом 15-ти днів з дати надання контргарантії і далі не пізніше 15-ти днів з початку наступного розрахункового кварталу дії контргарантії (щоквартально). Комісія сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на перший робочий день дії розрахункового кварталу;

- комісію за прийняття зобов'язань (п. 1.6.2 Договору) не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за розрахунковий місяць (щомісячно). Комісія сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на останній робочий день дії розрахункового місяця.

Як було встановлено судами, матеріалами даної справи підтверджується факт випуску позивачу на виконання Договору контргарантії № 027/2010/ARAI від 18.03.2010 на суму 6 019,09 дол. США.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "ВіЕйБі Банк" посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за Договором зобов'язань зі сплати позивачу комісії за обслуговування гарантії, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати вказаної комісії у розмірі 3 743,68 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що умовами укладених між сторонами Договору, договору застави майнових прав № 224/Г-З/USE-12.2-60-Д/Г-10 від 18.03.2010, договору відступлення права вимоги з відкладальною обставиною № 224/Г-У/USE-12.2-61-Д/Г-10 від 18.03.2010 та договору строкового банківського вкладу "Комфорт" № 265-ІВ / USE-12.2-58-Д/Г-10 від 18.03.2010 сторони встановили всі необхідні та достатні правові підстави для реалізації позивачем його права на самостійне договірне списання грошових коштів з рахунків відповідача у разі непроведення останнім оплати комісії за Договором, проте позивач вказаним правом не скористався, а відтак, відповідач не може нести відповідальність за бездіяльність позивача як кредитора, який не приступив до виконання зобов'язання, суди попередніх інстанцій зазначили таке. Умови вказаних договорів дійсно надають позивачу право проводити самостійне договірне списання грошових коштів з рахунків відповідача у разі непроведення останнім оплати комісії за Договором, проте вказане є правом позивача, яке він реалізує за власним бажанням, а не його обов'язком. Тобто у випадку невиконання відповідачем обов'язку зі сплати комісії право позивача на отримання від відповідача коштів не вичерпується лише списанням таких коштів з рахунку відповідача. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача такої комісії не є ані порушенням умов укладених між сторонами договорів, ані приписів чинного законодавства.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій вірно враховано, що позивач перебуває в процедурі ліквідації, у зв'язку з чим, відповідно до приписів чинного законодавства, здійснення будь-яких фінансових операцій можливе виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З урахуванням викладеного, встановивши, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати позивачу комісії за обслуговування гарантії в сумі 3 743,68 грн., місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача боргу у розмірі 3 743,68 грн.

Крім основного боргу, позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені у розмірі 834,12 грн., трьох процентів річних у розмірі 49,42 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 312,98 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, п. 4.1 Договору передбачено, що за невиконання або несвоєчасне виконання умов п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.7, 2.1.8, 2.1.9, 2.1.10 цього Договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці здійснених позивачем розрахунків пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, встановлено наявність помилок у розрахунках пені та інфляційних втрат та здійснено власні розрахунки.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій, розглянувши вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення пені у розмірі 822,70 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 277,10 грн. та трьох процентів річних у розмірі 49,42 грн.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2015 у справі № 910/16296/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук