ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 909/255/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Б. Грека, Д. Кривди, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Електро" в особі відокремленого підрозділу Івано-Франківського управління Публічного акціонерного товариства "Електро"на постановувід 27.10.2015Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 909/255/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Арні-Енерго"доПублічного акціонерного товариства "Електро" в особі відокремленого підрозділу Івано-Франківського управління Публічного акціонерного товариства "Електро"простягнення 49 156,36 грну судове засідання представники сторін не з'явилисьзаслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арні-Енерго" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Електро" в особі відокремленого підрозділу Івано-Франківського управління публічного акціонерного товариства "Електро" про стягнення 36 601,59 грн основного боргу, 3 559, 99 грн 3% річних, 8 994, 78 грн пені.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2014 (суддя І. Скапровська), залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 (колегія суддів Я. Юрченко, Л. Давид, О. Зварич), позовні вимоги задоволені частково шляхом присудження до стягнення 36 601,59 грн основного боргу, 3 559, 99 грн 3 % річних, 899,48 грн пені. У частині вимог про стягнення 8 095,30 грн пені відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

15.02.2012 ТОВ "Арні-Енерго" (постачальник) та ЗАТ "Електро" ІФУ ЗАТ "Електро" (замовник) укладений договір поставки № 6 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується продати, а замовник оплатити та прийняти ізолятори та арматуру для ЛЕП (продукція) згідно з специфікацією (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.2 Договору встановлений порядок розрахунків за поставку товарів, а саме - 50 % передоплати та 50 % протягом 3 - х банківських днів після поставки товару на склад покупця.

На виконання умов Договору, позивачем здійснена поставка товару відповідачу на загальну суму 292713,59 грн, відповідно до видаткових накладних № РН-0000052 від 19.06.2012 на суму 24 643,42 грн, № РН-0000061 від 27.06.2012 на суму 10425,60 грн, № РН-0000085 від 27.09.2012 на суму 246 953,77 грн, № РН-0000086 від 27.09.2012 на суму 10690,80 грн, який прийнятий відповідачем, що підтверджується скріпленими у двохсторонньому порядку підписами на накладних.

Однак, відповідач в порушення умов договору, здійснив оплату частково, а саме, у розмірі 256 112,00 грн.

25.02.2014 позивач направляв на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості, однак відповідач відповіді на претензію не надіслав, зобов'язання по оплаті товару в повному обсязі не виконав.

Як документами наявними в матеріалах справи, так і самим відповідачем факт поставки позивачем товару підтверджено, водночас відповідачем не спростовано факту часткового невиконання зобов'язання по оплаті поставленого товару.

З посиланням на вказане, місцевий господарський суд з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що вимога позивача в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованою.

Разом з тим, щодо заявлений 3 % річних та пені, судами зазначено наступне.

Розмір 3 % річних та пені є правомірним.

Водночас, з урахуванням наявності в матеріалах справи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, врахуванням матеріального становища відповідача, що відображене в його балансі за останнє півріччя, ступінь виконання боржником зобов'язань, а також співвідношення сум невиконаного зобов'язання і пені, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, розмір пені слід зменшити до 899, 48 грн, що становить 10 % від заявленої суми.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати в частині задоволення позову та прийняти у цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арні-Енерго" (позивача) є Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пров. Київський, 3.

У процесі розгляду спору, позивач зазначає про те, що останній є юридичною особою, яка зареєстрована та діє за законодавством України, з посиланням на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.07.2015 № 20814312 (т.2 а.с. 63).

Відповідач стверджує, що позивач зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб Російської федерації, з посиланням на роздруківку з сайту Федеральної податкової служби Російської федерації.

Зазначена обставина підтверджена позивачем у наданих до суду поясненнях (т.2 а.с.61 абз.8).

Законом України 12.08.2014 № 1636-VII, який набрав чинності 27.09.2014, створена вільна економічна зона "Крим".

Відповідно до підпункту б пункту 12.11 статті 12 Закону суперечки між суб'єктами господарської діяльності з місцезнаходженням (місцем проживання) на території ВЕЗ "Крим" та суб'єктами господарської діяльності з місцезнаходженням (місцем проживання) на іншій території України, не врегульовані шляхом переговорів, підсудні судам України.

Водночас, відповідно до пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ "Крим", прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента.

Згідно з підпунктом 3 пункту 12.3 статті 12 Закону з 1 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31 травня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя. Така податкова реєстрація може бути відновленою після евакуації особи на іншу територію України згідно із статтею 15 цього Закону у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань оподаткування, або внаслідок завершення строку тимчасової окупації.

Місцевий господарський суд, наводячи код ЄДРПОУ позивача у резолютивній частині судового рішення та у наказі на виконання відповідного рішення від 05.11.2015, суд апеляційної інстанції, не надали належної правової оцінки обставинам анулювання податкової реєстрації та встановлення на законодавчому рівні статусу нерезидента (для цілей оподаткування) для осіб з місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим", та, відповідно, не дослідили можливості виконання прийнятих ними судових рішень, зокрема переведення коштів на рахунки позивача, з урахуванням наведених вище обставин.

Враховуючи вказане вище, оскаржені судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електро" в особі відокремленого підрозділу Івано-Франківського управління Публічного акціонерного товариства "Електро" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 у справі №909/255/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Судді: Є. Борденюк

Б. Грек

Д. Кривда