ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 908/4602/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановувід 05.10.2015 Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 908/4602/14господарського суду Запорізької областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доДержавного підприємства "Дослідне господарство "Якимівське" Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства"провідшкодування збитків в сумі 21 000,00 грн

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Серкіз В.Г.) від 07.07.2015 у справі № 908/4602/14 позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Якимівське" Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 збитки в сумі 21 000,00 грн та судовий збір в сумі 1 827,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя М'ясищев А.М., судді - Сгара Е.В., Склярук О.І.) від 05.10.2015 рішення Господарського суду Запорізької області від 07.07.2015 у справі № 908/4602/14 скасовано; в позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державного підприємства "Дослідне господарство "Якимівське" Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" про стягнення збитків в сумі 21 000,00 грн та судового збору в сумі 1 827,00 грн відмовлено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Якимівське" Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" судовий збір у сумі 913,50 грн за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2015 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.11 ЦК України, ст.105 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Якимівське" Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" про відшкодування збитків в сумі 21 000,00 грн. Позовні вимоги вмотивовані посиланням на обставини, відповідно до яких позивачем за договором купівлі-продажу №4 від 15.09.2011 поставлено відповідачу міндобрива на суму 21 000,00 грн, проте останній не здійснив розрахунок за поставлений товар, чим завдав позивачу збитки, які дорівнюють вартості поставленого товару.

Судами встановлено таке.

Між Південним науково-дослідним центром ННЦ "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (постачальник) укладений договір купівлі-продажу №4 від 15.09.2011, за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і сплатити його вартість відповідно до умов даного договору (п.1.2. договору).

Відповідно до п.1.1. договору, його предметом є поставка добрива (нитроаммофоска) в кількості 5 (п'ять) тон за ціною 4 200,00 грн за 1 тону на загальну суму 21 000,00 грн.

ФОП ОСОБА_4 поставлено на адресу підприємства 5 тонн добрива (нитроаммофоска) на загальну суму 21 000,00 грн, що підтверджується накладною від 15.09.2011.

Згідно із п.3.2. договору, оплата за товар здійснюється після збору врожаю масляних культур в строк не пізніше 01.11.2011.

Оскільки Південним науково-дослідним центром ННЦ "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" не проведена оплата за поставлений товар позивачем, на загальну суму 21 000,00 грн, що свідчить про неналежне виконання покупцем зобов'язань за договором купівлі-продажу №4 від 15.09.2011 щодо оплати поставленого товару, судом першої інстанції задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача завданих невиконанням зобов'язання збитків.

Апеляційним судом судове рішення скасоване і у позові відмовлено, оскільки позивачем не доведено відповідними доказами факту витрат та втрати або пошкодження майна, а також не одержаних доходів (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною, що виникли у зв'язку з несплатою боргу та додаткових витрат (штрафних санкцій), сплачених іншим суб'єктам. Отже господарський суд в порушення приписів ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України та ст.623 Цивільного кодексу України стягнув з відповідача збитки в сумі 21 000,00 грн.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.

За приписами ст. 224 Господарського кодексу України: учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків, завданих порушенням правил здійснення господарської діяльності, є мірою господарсько-правової відповідальності. Підставою господарсько-правової відповідальності є правопорушення. Склад правопорушення включає: 1) протиправна поведінка суб'єкта господарювання; 2) наявність негативних наслідків-збитків; 3) причинний зв'язок між ними; 4) вина правопорушника. Відсутність хоча б однієї з перелічених складових звільняє особу від відповідальності у формі збитків.

Протиправною поведінкою в розумінні ч.1 ст.224 Господарського кодексу України є поведінка особи, яка суперечить правовим нормам та встановленим вимогам щодо здійснення господарської діяльності.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачений склад та розмір відшкодування збитків. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

В порушення ст.43 ГПК України суди припустилися неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме не встановили зміст п.3.2. договору в повному обсязі, відповідно до якого оплата за товар проводиться після збору врожаю олійних культур в строк не пізніше 01.11.2011 сільськогосподарською продукцією по цінах, що існують на момент розрахунків. Отже позивач звернувся до суду з позовом не про стягнення заборгованості за договором у зв'язку із порушенням зобов'язання з оплати поставленого товару, а з вимогою про відшкодування збитків в розмірі вартості поставленого добрива, оскільки з ним не розрахувались сільськогосподарською продукцією до 01.11.2011, що залишено поза увагою судами обох інстанцій.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, невірно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, п.3 ч.2 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2015 та рішення Господарського суду Запорізької області від 07.07.2015 у справі №908/4602/14 скасувати.

Справу № 908/4602/14 направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк