ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 902/536/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю., суддів -Білошкап О.В., Жукової Л.В.,за участю представників сторін:

ПАТ "ВіЕйБі Банк" - Петровської А.М.,

ПАТ "Компанія "Райз"- Фурман В.В.,

ПАТ "Універсал Банк" - Луговика Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 та ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.06.2015 у справі № 902/536/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" про визнання банкрутом Публічного акціонерного товариства "Браїлівське", -

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.06.2015 року (суддя Тісецький С.С.) відмовлено повністю у задоволенні задоволення заяви Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання грошових вимог до боржника в загальній сумі 328 572 038, 13 грн та включення до складу кредиторів у справі №902/536/15.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 (колегія суддів: головуючий - Демянчук Ю.Г., судді Юрчук М.І., Крейбух О.Г.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.06.2015 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 та ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.06.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" до боржника Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" в сумі 328 572 038,13 грн та включити до реєстру кредиторів, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.04.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Браїлівське"; визнано вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" в сумі 44904944,20 грн.; введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну.

04.06.2015 року ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до господарського суду Вінницької області із заявою № 31/1-13484 від 29.05.2015 року про визнання грошових вимог до боржника та включення до складу кредиторів.

Відмовляючи ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в задоволенні заяви, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ослався на те, що заявник належними та допустимими доказами не довів перерахування коштів згідно кредитного договору № 35-2014 від 16.04.2014 року.

Однак, з такими висновками судів погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, звертаючись із заявою про визнання кредитором, ПАТ "ВіЕйБі Банк" послалось на те, що між публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та публічним акціонерним товариством "Браїлівське" 16.04.2014 року було укладено кредитний договір №35-2014 з подальшими змінами та доповненнями, що підтверджується копією меморіального ордеру № 766278 від 16.04.2014 року.

Так, за умовами кредитного договору банк надав позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 315 292 145,41 гривень, а останній зобов'язався повернути кредит у строк до 15.10.2015 року та сплатити проценти за користування кредитом за ставкою 25,0 % річних.

Договором про внесення змін від 30.04.2014 року до кредитного договору змінено термін остаточного повернення кредиту - до 15.10.2020 року.

Договором про внесення змін від 12.08.2014 року до кредитного договору встановлено процентну ставку в розмірі 16,10 % річних з 01.09.2014 року.

За умовами кредитного договору банком виконані свої зобов'язання в повному обсязі та надано позичальнику у користування кредитні кошти у розмірі 315 292 145,41 грн.

Станом на 27.04.2015 року загальна заборгованість ПАТ "Браїлівське" перед ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" за кредитним договором № 35-2014 від 16.04.2014 року становить 328 572 038,13 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 315 292 145,41 грн.; заборгованість по процентам 11 203 668,83 грн.; пеня за несвочасну сплату процентів 652 168,75 грн.; 3 % річних - 35 594,36 грн.; інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів - 1 388 460,78 грн. Зобов'язання за даним кредитним договором не забезпечені заставою майна боржника.

При цьому, судами встановлено, що згідно повідомлення арбітражного керуючого № 02-03/186 від 04.06.2015 року про результати розгляду вказаної заяви, розпорядником майна не визнано грошові вимоги в загальній сумі 328 572 038,13 грн. та не включені до реєстру вимог кредиторів у зв'язку з відсутністю доказів отримання ПАТ "Браїлівське" від ПАТ "ВіЕйБі Банк" кредитних коштів в сумі 315 292 145,41 грн.

Розглянувши заяву ПАТ "ВіЕйБі Банк" та додані до заяви документи, суд першої інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо перерахування коштів згідно кредитного договору № 35-2014 від 16.04.2014 року.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошень про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже, грошові вимоги, що заявляються до боржника, мають бути підтверджені відповідними та належними доказами та такими, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в підтвердження надання кредитних коштів до заяви банку додано копію меморіального ордеру №766278 від 16.04.2014 року на суму 315 292 145,41 грн., в якому вказані слідуючи відомості: платник - ПАТ "Браїлівське"; отримувач - ПАТ "Компанія Райз"; банк платника та банк отримувача - ПАТ "ВіЕйБі Банк"; призначення платежу - попередня оплата згідно договору № 42/045 від 15.02.2011 року без ПДВ.

Відповідно до п. 5.1 договору № 35-2014 від 16.04.2014 року кошти по кредиту надаються за заявками позичальника на одержання коштів (за формою, що викладена в додатку 1 до цього договору), після їхнього акцепту банком. Зобов'язання банку по кредитуванню в рамках даного договору визначаються сумою акцептованої заявки і виникають у момент акцепту заявки. Сума зобов'язань позичальника по кредиту може збільшуватися при акцепті банком наступних заявок, не перевищуючи при цьому максимальної суми ліміту, що передбачена в п.1.1 та у відповідності до п.6.1.

При цьому, судами встановлено, що меморіальний ордер № 766278 від 16.04.2014 року не містить підписів посадових осіб, відповідальних за проведення та правильність оформлення даної фінансової операції та не містить штампу банку.

Тому наданий меморіальний ордер не являється належним та допустимим доказом щодо перерахування коштів, а витребувані судом документи, зокрема, заявки позичальника на одержання коштів, передбачені п. 5.1 договору № 35-2014 від 16.04.2014р., додаток № 1 до вищезазначеного договору ПАТ "ВіЕйБі Банк" не надано.

Окрім того, ПАТ "ВіЕйБі Банк" не обґрунтовано в заяві та не надано відповідних доказів щодо відношення ПАТ "Компанія Райз" до вказаного кредитного договору та стосовно перерахування ПАТ "Браїлівське" коштів даному підприємству, пояснення ПАТ "Браїлівське" щодо заявлених кредиторських вимог банку не прийнято до уваги, оскільки суду не подано належних доказів в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України на підтвердження викладених в них обставин.

Таким чином, суди дійшли висновку про відсутність належних доказів в підтвердження надання ПАТ "Браїлівське" кредитних коштів в сумі 315 292 145,41 грн. згідно кредитного договору № 35-2014 від 16.04.2014 року, що є підставою для відмови в задоволенні заяви ПАТ "ВіЕйБі Банк" про визнання грошових вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Отже, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу поданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог покладений на господарський суд.

Незважаючи на визнання чи невизнання боржником грошових вимог кредиторів, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Однак, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином докази та документи, на які посилався банк,

Однак, суд першої інстанції не дослідив та не надав відповідного правового обґрунтування доказам та документам, які були надані банком на підтвердження своїх вимог, зокрема, договорам про внесення змін до кредитного договору № 35-2014 від 16.04.2014 року, в яких йдеться про перегляд умов кредитування та погодження суми нарахованих відсотків, заяві (клопотанню) ПАТ "Браїлівське" на отримання кредитних коштів, випискам з особових рахунків боржника тощо.

Суд апеляційної інстанції на вказані порушення судом першої інстанції норм процесуального права уваги не звернув та не виправив недоліки та неповноту розгляду справи в суді першої інстанції, а також, в порушення ст.ст. 43, 101 ГПК України, не надав у повному обсязі оцінки доводам, які були викладені в апеляційній скарзі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права, що мають значення для правильного вирішення питання щодо правомірності визнання заявлених кредиторських вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість та недоведеність кредиторських вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" до боржника є передчасним та таким, що зроблений без надання належного правового аналізу поданим доказам та підставам виникнення кредиторських вимог, тому оскаржувані рішення прийняті при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники провадження у справі.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 та ухвала господарського суду Вінницької області від 30.06.2015 прийняті з порушенням норм ст.43 ГПК України та законодавства про банкрутство, тому підлягають скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

При новому розгляді кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" суду першої інстанції належить дослідити та надати правовий аналіз поданим кредиторами на підтвердження заявлених вимог письмовим доказам та підставам виникнення їх грошових вимог до боржника, і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 та ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.06.2015 у справі № 902/536/15 скасувати.

Справу № 902/536/15 передати на новий розгляд до господарського суду Вінницької області .

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Жукова Л.В.