ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 916/1373/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2015

та на рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2015

у справі № 916/1373/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 52 675,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 30 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 13 767,31 грн. боргу по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 2 295,02 грн. боргу по оплаті комісії за користування кредитними коштами, 6 613,42 грн. пені за несвоєчасне виконання договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2015 (суддя Власова С.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 (колегія суддів у складі: суддя Шевченко В.В. - головуючий, судді Гладишева Т.Я., Діброва Г.І.), позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 30 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 12 090,64 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 2 295,02 грн. боргу по комісії за користування кредитними коштами, 6 613,42 грн. пені за несвоєчасне виконання договору. В решті позову відмовлено. Приймаючи вказані рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи доведений факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення як основної суми боргу так і штрафних санкцій є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення боргу по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, господарські суди обраховували її виходячи з процентної ставки 48%, а не 56% як зазначалося у позовній заяві, оскільки позивачем не доведено, що ним було повідомлено відповідача про зміну (збільшення) відсоткової ставки до 56% у встановленому договором порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2015, а справу передати на новий розгляд. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 42, 43, 47, 22, 41, 43, 64, 82 ГПК України, ст. 129 Конституції України, ст. 1054 ЦК України. Так, на думку відповідача, у матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення його про порушення провадження у справі, а також деяких інших засідань суду; господарські суди допустили неповноту розгляду справи; місцевий суд необґрунтовано відмовив у задоволені клопотання про залучення додаткових доказів, що підтверджують наявність у ФОП групи інвалідності; господарський суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі; в протоколах судових засідань від 09.06.2015 та від 16.06.2015 містяться відомості, які не відповідають правовій позиції відповідача та реальним обставинам справи. Крім того, місцевим судом неправильно здійснено висновок про те, що за своєю правовою природою спірний договір є договором кредитування та, як наслідок, неправильно застосовані ст. 1054 ЦК України.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 24.05.2011 відповідач звернувся до позивача в електронному вигляді через встановлені засоби зв'язку банку і клієнта із заявою про відкриття рахунку НОМЕР_1, на підстав якої погодився на те, що порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується "Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку", розміщеними в мережі Інтернет на сайті www/privatbank.ua та які регламентують взаємовідносини сторін за таким видом кредитування і, які разом з заявою позивача складають договір банківського рахунка;

- відповідно до умов заяви відповідача від 24.05.2011 про відкриття рахунка та приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг та тарифами банку" банком було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і відповідача (системи клієнт-Банк, Інтернет клієнт банк, смс-повідомлення або ін.);

- згідно з п. 3.2.1.1.16 "Умов та правил надання банківських послуг" вчинені дії свідчать про приєднання відповідача до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або у будь-який інший формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюються до укладання договорів та угод в письмовій формі;

- відповідно до п. 3.2.1.1.1. "Умов та правил надання банківських послуг" кредитний ліміт надається банком на поточний рахунок відповідача для поповнення оборотних коштів останнього та здійснення поточних платежів клієнту в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановленні засоби електронного зв'язку банка та клієнта;

- банк виконав свої зобов'язання за вказаним договором та надав відповідачу в період з 24.05.2011 по 12.03.2015 кредитні кошти у розмірах встановлених кредитним лімітом по рахунку НОМЕР_1, а саме: 24.05.2011 у розмірі 12 200,00 грн., 17.09.2012 у розмірі 33 000,00 грн., 04.02.2013 у розмірі 41 300,00 грн., 04.03.2013 у розмірі 43 300,00 грн., 19.06.2013 у розмірі 53 000,00 грн., 20.09.2013 у розмірі 56 000,00 грн., 12.11.2013 у розмірі 57 000,00 грн., 01.03.2014 у розмірі 57 000,00 грн., 24.04.2014 у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою банку, а також банківською випискою по рахунку відповідача НОМЕР_1, який за класом рахунків класифікується, як рахунок класу 2600;

- у Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління НБУ України від 17.06.2004 № 280 визначено, що призначення класу 2600 є відображенням наданих кредитів овердрафт. За дебетом цього рахунку проводяться надані кредити овердрафт, а за кредитом цього рахунку проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків, а також відображаються залишки кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості;

- згідно з п.п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.4. "Умов та правил надання банківських послуг" при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у відсотках річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом;

- згідно з п. 3.2.1.4.1.3. "Умов та правил надання банківських послуг" у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними;

- відповідно до п.п. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2. "Умов та правил надання банківських послуг" за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процента ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25 числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 48% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню;

- позивачем з 01.07.2014 було внесено зміни до "Умов та правил надання банківських послуг", зокрема, змінено відсоткову ставку за користування кредитом понад 90 днів з 48% до 56%;

- відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. "Умов та правил надання банківських послуг" при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення;

- згідно з п. 3.2.1.5.7. "Умов та правил надання банківських послуг" сторонами обумовлено п'ятирічний строк нарахування пені за кожен день прострочки;

- пунктом 3.18.4.4 "Умов та правил надання банківських послуг" передбачено, що клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту у відповідності до п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального розміру сальдо кредиту, який є на кінець банківського дня за минулий місяць, в порядку передбаченому "Умовами і правилами надання банківських послуг". Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди із своїх рахунків. Виплата винагороди здійснюється в гривнях;

- відповідач отримані кредитні кошти у розмірах встановлених кредитним лімітом по рахунку НОМЕР_1 банку повернув частково, у зв'язку з чим за ним залишилась заборгованість у сумі 30 000,00 грн., про що свідчать банківські виписки із особового рахунку, які є первинним бухгалтерським документом.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач просив стягнути з відповідача 30 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 13 767,31 грн. боргу по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 2 295,02 грн. боргу по оплаті комісії за користування кредитними коштами, 6 613,42 грн. пені за несвоєчасне виконання договору за період з 02.07.2014 по 12.03.2015 на суму простроченої суми кредитних коштів. При цьому, позивачем проведено нарахування підвищеної процентної ставки у розмірі 56% за користування кредитом відповідачем, оскільки останнім допущено прострочення сплати відсотків понад 90 днів за період з 02.07.2014 по 12.03.2015.

Сукупності встановлених обставин справи господарські суди дали належну оцінку і з урахуванням вимог ЦК України і ГК України дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості, пені та комісії за користування кредитом, оскільки заборгованість відповідача за кредитом підтверджується матеріалами справи, зокрема виписками з банківського рахунку.

Враховуючи, що заява відповідача про відкриття рахунку та приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг та тарифами банку" підписано ним особисто, це підтверджує той факт, що відповідач був ознайомлений з "Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку", підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між сторонами у справі договір про надання банківських послуг.

Отже, укладання договору між сторонами відбулося на підставі ст. 634 ЦК України шляхом приєднання відповідачем до запропонованих банком умов та тарифів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Господарські суди врахували вказані вимоги закону і правомірно зазначили про те, що укладений сторонами договір не суперечить нормам чинного законодавства України, так як сторонами були здійсненні всі необхідні дії, які спрямованні на придбання, припинення або зміну цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього договору, складовими якого виступають заява про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг та тарифами банку" з якими відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис на відповідній заяві.

Відповідно до положень п. 3.18.2.3.1 "Умов та правил надання банківських послуг" сторони в порядку ч. 1 ст. 212 ЦК дійшли взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена банком, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та/або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та/або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 та/або більше відсотків, сторони погодилися, що збільшена процентна ставка починає діяти після того, як банк повідомить клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а клієнт не сплатить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені "Умовами та правилами надання банківських послуг". Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення чи інших).

Отже, підставою застосування збільшеної процентної ставки є настання подій, визначених зазначеним пунктом Умов та правил надання банківських послуг або кожної окремо, або разом в сукупності, та обов'язкове повідомлення про настання цієї події (цих подій) позичальника за умови наявності у останнього простроченого боргу.

Відповідно до ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Разом з тим, договором банківського обслуговування не визначено максимальний розмір збільшення процентної ставки в розмірі 56%.

Крім того, як встановлено господарськими судами, доказів, які б свідчили про те, що банк повідомив відповідача про зміну (збільшення) відсоткової ставки до 56% у встановленому Умовами та правилами порядку матеріали справи не містять та таких доказів, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, позивачем суду не надано.

У зв'язку з викладеним, господарські суди попередніх інстанцій, здійснивши власний розрахунок процентної ставки, правомірно стягнули з відповідача 12 090,64 грн. з урахуванням процентної ставки в розмірі 48%, а не 56% як заявлялося позивачем у позовній заяві.

Посилання скаржника на те, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволені його клопотання про залучення додаткових доказів є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи. Так, з супровідного листа відповідача вбачається, що останній просив суд долучити до матеріалів справи додаткові документи, а саме: довідку про взяття на облік платника податків, свідоцтво про державну реєстрацію ФОП, копію паспорту, свідоцтво платника єдиного податку. Вказані документи залучені місцевим судом до матеріалів справи.

Доводам скаржника про те, що протоколи судових засідань від 09.06.2015 та від 16.06.2015 не відповідають правовій позиції останнього було надано оцінку господарським судом апеляційної інстанції і відхилено з огляду на те, що скаржником не вносилися відповідні зауваження до цих протоколів на підставі ст. 811 ГПК України.

Твердження скаржника про те, що господарський суд безпідставно не призначив у справі судову експертизу, були предметом дослідження господарським судом апеляційної інстанції і відхилено з огляду на те, що згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань, в той час як в клопотанні відповідного обґрунтування не наведено.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи, що вирішення питання щодо наявності або відсутності в матеріалах справи доказів заборгованості позичальника перед банком за укладеним між сторонами договором належить до виключної компетенції суду в провадженні якого знаходиться ця справа, то покладення таких питань на експерта є неприпустимим. Також не потребує спеціальних знань і перевірка правильності здійснених позивачем розрахунків заявлених до стягнення сум загальної заборгованості, процентної ставки, комісії та пені по спірному договору, так як така перевірка здійснюється безпосередньо господарським судом в процесі розгляду справи по суті з застосуванням звичайних засобів доказування. Враховуючи викладене, підстави для призначення у справі судової експертизи відсутні, а доводи скаржника щодо цих питань є безпідставними.

Посиланням скаржника на те, що він не отримував ухвалу про порушення провадження по даній справі, ані інших ухвал суду, господарський суд дав належну оцінку в правомірно зазначив про те, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження відповідача є адреса: АДРЕСА_1.

Ухвалою місцевого суду від 01.04.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 16.04.2015. Вказана ухвала була направлена відповідачу за названою адресою, але остання повернута органами зв'язку до суду за закінченням терміну зберігання.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2015 розгляд справи відкладений на 12.05.2015. Ця ухвала направлена відповідачу на його юридичну адресу, але повернута органами зв'язку до суду за закінченням терміну зберігання.

Ухвалою господарського суду від 12.05.2015 розгляд справи відкладений на 16.06.2015. Зазначена ухвала суду була направлена відповідачу на його юридичну адресу, але повернута органами зв'язку до суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до вимог ст. 64 ГПК України судові ухвали надсилаються за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що судова ухвала вручена їм належним чином, у зв'язку з чим Вищий господарський суд України вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи, а тому доводи скаржника про те, що його не було належним чином повідомлено про розгляду справи у суді першої інстанції відхиляються у зв'язку з безпідставністю. Крім того, відповідно до змісту протоколів судових засідань від 12.05.2015 та від 16.06.2015 відповідач був присутній у судових засіданнях та приймав участь у розгляді справи, зокрема і в день прийняття оскарженого судового рішення.

Щодо доводів скаржника про те, що господарським судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено його клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Одеської області позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до банку про визнання недійсним договору банківського обслуговування б/н від 24.05.2011, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що вирішення вказаного спору не може бути перешкодою для встановлення всіх істотних обставин у даній справі у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України. В той же час необґрунтоване зупинення провадження у справі порушує право сторін на розгляд справи упродовж розумного строку. Крім того, у разі визнання судом недійсним договору банківського обслуговування від 24.05.2011 відповідач не позбавлений права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів шляхом звернення до суду з заявою про перегляд рішення у справі № 916/1373/15-г за нововиявленими обставинами.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2015 у справі № 916/1373/15-г залишити без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2015.

Головуючий суддя:Н. ГубенкоСудді: Т. Барицька В. Картере