ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2015 року Справа № 910/5808/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - ОСОБА_4; відповідача - Курильченко К.О.розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від01.09.2015у справі № 910/5808/15-гза позовом доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 Товариства з обмеженою відповідальністю "УКОІНВЕСТ"простягнення 200 000,00 грн.
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6.) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою діяльністю "УКОІНВЕСТ" (далі - ТОВ "УКОІНВЕСТ") про стягнення 200 000, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.03.2015 порушено провадження у справі № 910/5808/15-г за позовом ФОП ОСОБА_6 до ТОВ "УКОІНВЕСТ" про стягнення 200 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.05.2015 (суддя Трофименко Т.Ю.) позов задоволено повністю. Суд стягнув з ТОВ "УКОІНВЕСТ" на користь ФОП ОСОБА_6 200 000,00 грн. штрафу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коршун Н.М., Алданової С.О., Ткаченка Б.О.) апеляційну скаргу ТОВ "УКОІНВЕСТ" задоволено. Суд скасував рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2015 та прийняв нове, яким у позові відмовив повністю.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 ФОП ОСОБА_6 подала касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2015.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.10.2015 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 11.11.2015.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Господарськими судами встановлено, що 01.12.2014 між ТОВ "УКОІНВЕСТ" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_6 (орендар) було укладено договір оренди № 01/12/14-А, за умовами якого, орендодавець зобов'язується передати в оренду, а орендар зобов'язується прийняти, згідно умов цього договору, нежитлове приміщення загальною площею 200 кв.м., з яких 160 кв.м. (торгівельна площа) - 1-й поверх, 40 кв.м. - підвал, (далі - приміщення), план якого наведений у додатку №1 до цього договору. Приміщення розташоване в будівлі за адресою: місто Київ, АДРЕСА_1
Відповідно до п. 1.2 договору приміщення передається в користування та володіння орендаря на строк (період) з "1" грудня 2014 року по " 1" листопада 2017 року.
Згідно з п. 2.1. договору приміщення, що передається орендарю, буде використовуватися для здійснення господарської діяльності, розміщення магазину продовольчих та непродовольчих товарів.
Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що протягом усього строку оренди орендар, має право цілодобового доступу до приміщення.
Як передбачено п. 8.2. договору орендар зобов'язується надавати можливість відвідувати приміщення в присутності уповноваженої особи орендаря орендодавцю чи власнику приміщення (їх представникам), для: перевірки стану приміщення та умов його використання; показу приміщення потенційним покупцям чи кредиторам, або в останні шість місяців оренди потенційним суборендарям (орендарям); оцінки приміщення; перевірки комунікацій (каналізації, дренажних труб, водопроводу, кабелів, мереж тощо), що обслуговують приміщення або будь-які інші приміщення, будівлі, споруди тощо; усунення наслідків впливу надзвичайної ситуації або стихійного лиха, при умові, якщо такі наслідки реально загрожують власності орендаря або орендодавця (цілодобово).
У п. 8.3. договору сторони передбачили, що умови пункту 8.2. цього договору виконуються при попередньому повідомленні орендаря за 14 (чотирнадцять) днів про наміри орендодавця відвідати приміщення в робочий час орендаря.
Відповідно до п. 8.4. договору у випадку прострочення сплати орендної плати понад 90 (дев'яносто) банківських днів, орендодавець має право обмежити доступ орендаря до приміщення (обмеження доступу включає заборону його працівникам, представникам, відвідувачам або іншим особам, що діють від імені або в інтересах орендаря входити або іншим способом проникати в приміщення) та/або відключити орендаря від систем електро- та/або водопостачання до моменту повного погашення заборгованості, включаючи штрафні санкції.
Пунктом 8.5. договору сторони передбачили, що орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря не менш ніж за 30 (тридцять) робочих днів до запланованого орендодавцем обмеження доступу орендаря до приміщення про застосування орендодавцем такого права та роз'яснити в повідомленні причини та обставини обмеження доступу орендаря до приміщення.
Згідно з п. 10.4 договору у випадку обмеження доступу орендаря до приміщення, без письмового повідомлення орендодавцем не менш ніж за 30 (тридцять) робочих днів до запланованого орендодавцем обмеження доступу орендаря до приміщення, орендодавець повинен сплатити орендарю штраф у розмірі 100 000 (сто тисяч гривень) грн. 00 коп.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ФОП ОСОБА_6 до ТОВ "УКОІНВЕСТ" про стягнення 200 000,00 грн. штрафу з підстав порушення відповідачем п.10.4 договору.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що матеріалами справи підтверджуються викладені позивачем обставини, а саме: копія висновку від 07.02.2015; копія пояснення ОСОБА_7 від 04.02.2015; копія пояснення ОСОБА_8 (учасник ТОВ "УКОІНВЕСТ") від 04.02.2015; копія пояснення Тесленко О.В. (директор ТОВ "УКОІНВЕСТ") від 04.02.2015; копія пояснення Онопченко О.М. (товарознавець ТОВ "УКОІНВЕСТ" від 04.02.2015; копія пояснення ОСОБА_11 від 04.02.2015; копія висновку від 05.0.2015; копія протоколу прийняття заяви від 28.02.2015; копія повідомлення від 28.02.2015; копія протоколу допиту від 28.02.2015; копія пояснення від 28.02.215; копія рапорту Ферапонтова Р.П.; копія повідомлення ОСОБА_4, що підтверджують вчинення відповідачем дій, які порушують норму диспозиції пункту 10.4. договору.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказав, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено такого джерела доказування, як пояснення свідків. Тому належними доказами можуть вважатися тільки висновки відповідних повноважних органів, а саме Шевченківського РУ ГУ МВС України від 07.02.2015 та від 05.03.2015, які не містять зазначення обставин, які б вказували на спосіб перешкоджання відповідачем позивачу веденню його господарської діяльності, та які саме дії відповідач вчиняв, перешкоджаючи веденню господарської діяльності, адже п. 10.4 договору передбачає сплату штрафу за обмеження доступу до орендованого приміщення, а не за перешкоджання веденню господарської діяльності.
Разом з тим, висновок суду апеляційної інстанції колегія суддів вважає передчасним виходячи з такого.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Отже, виходячи із змісту ч. 2 ст. 32 ГПК України відповідні дані встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Окрім того, ст. 30 ГПК України передбачено, що в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.
Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.
При цьому, відповідна норма застосовується в тому разі, коли згадані підприємства (установи, організації, органи) не є сторонами або третіми особами у справі, що розглядається господарським судом.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що хоча чинний Господарський процесуальний кодекс України не передбачає такого джерела доказування, як показання свідків, однак це не означає неможливості використання як засобів установлення фактичних даних (обставин) у справі письмових та усних пояснень фізичних осіб, яким відомі відповідні дані (обставини) .
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).
Оскільки апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції та передання справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Під час нового розгляду господарському суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 910/5808/15-г скасувати, а справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Головуючий - суддя Кузьменко М.В.
Судді: Васищак І.М.
Студенець В.І.