ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 910/3527/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участі представників сторін І. Шегери (дов. від 26.12.2014), О. Дороніної (дов. від 18.09.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 21 травня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2015 року у справі № 910/3527/15-г за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 6 134 грн 36 коп.,

УСТАНОВИВ: У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 3 735 грн 18 коп. основного боргу, 1 101 грн 88 коп. індексу інфляції, 363 грн 49 коп. річних, 672 грн 34 коп. пені та 261 грн 47 коп. штрафу з підстав неналежного виконання умов договору від 30 листопада 2011 року № 369/11-К/301-К.

Відповідач позов не визнав і подав заяву про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 травня 2015 року (судді В. Босий, Я. Карабань, Л. Пукшин), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2015 року, позов задоволено в частині стягнення 3 735 грн 18 коп. боргу, 815 грн 41 коп. індексу інфляції і 336 грн 78 коп. річних; у решті позову відмовлено.

Дочірнє підприємство "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 256-258 264 266 267 526 629 692 Цивільного кодексу України, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 30 листопада 2011 року сторони уклали договір купівлі-продажу № 369/11-К/301-К (далі - договір), на умовах якого позивач (продавець) зобов'язався продати, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити стільці та сидіння, визначені сторонами у специфікації до договору. Загальна сума договору становить 3 735 грн 18 коп.

Умовами договору сторони погодили, що продавець після поставки продукції, та підписання сторонами відповідної видаткової накладної, виписує рахунок-фактуру, у якому зазначається ціна та вартість поставленої продукції згідно зі специфікації до цього договору; покупець здійснює 100 відсоткову оплату вартості продукції протягом 5 днів після отримання рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначеного в розділі 10 договору; факт поставки продукції підтверджується видатковою накладною, яка підписується повноваженими представниками сторін у день отримання продукції; договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2011 року (пункти 3.4, 3.5, 4.2, 9.1 договору).

На виконання умов договору позивач 9 грудня 2011 року поставив товар на суму 3 735 грн 18 коп., проте відповідач зобов'язання з оплати вартості товару не виконав, що спричинило спір.

Відповідач подав господарському суду заяву про застосування позовної давності, стверджуючи, що її строк сплинув 15 грудня 2014 року.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За правилами статті 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається, зокрема, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У межах загальної позовної давності, 14 жовтня 2013 року сторони склали акт звірки взаємних розрахунків станом на 30 вересня 2013 року на загальну суму 1 091 584 грн 19 коп., яка включає борг за договором у сумі 3 735 грн 18 коп. Такі дії боржника свідчать про визнання боргу і в силу правила частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України переривають перебіг загальної позовної давності. Відповідно до частини 3 цієї статті Кодексу після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Ураховуючи дату подання публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" позову до господарського суду - 13 лютого 2015 року - господарські суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов у частині стягнення суми основного боргу.

Згідно пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

За правилами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

Господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення індексу інфляції і річних, здійснивши їх перерахунок, оскільки переривання позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу не свідчить про переривання її за вимогами про стягнення річних та інфляційних втрат.

Водночас господарські суди дійшли правомірного висновку про відмову в позові в частині стягнення господарських санкцій, оскільки договором не передбачена відповідальність покупця за невиконання зобов'язання у вигляді пені та штрафу, а правила частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, на які посилається позивач як на підставу позову в цій частині, застосовуються у разі порушення не грошових зобов'язань.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду міста Києва від 21 травня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2015 року у справі № 910/3527/15-г залишити без змін, а касаційну скаргу дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець