ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2015 року Справа № 910/13970/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Владимиренко С.В.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2015 року у справі № 910/13970/14 Господарського суду міста Києва за заявою Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про розстрочку виконання рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ, до: 1) Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс", м. Київ; 2) Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод № 1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс", Волинська область; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Індустрія", м. Київ; про стягнення 2 027 860,70 грн.,
за участю представників:
позивача - Іванченко О.В. (дов. № 010-01/5347 від 06.08.13);
відповідача-1 - Безсмертний О.М. (дов. б/н від 19.05.15);
відповідача-2 - не з'явився;
відповідача-3 - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2015 року заявник ПАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" звернувся до господарського суду з заявою про надання розстрочки у виконанні рішення господарського суду.
Вказував, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.14 у справі № 910/13970/14 за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до: 1) ПАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс", 2) ДП "Автоскладальний завод № 1" ПАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс", 3) ТОВ "Богдан-Індустрія" про стягнення 2 027 860,70 грн., позов задоволено та постановлено стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 2 027 860,70 грн. боргу та 40 558,07 грн. судового збору.
Зазначав, що 27.10.14 Господарським судом міста Києва видано накази про примусове виконання вказаного рішення суду від 30.09.14.
Посилаючись на скрутне фінансове становище, заявник просив надати розстрочку на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.14 у справі № 910/13970/14 строком на 10 років з наступним графіком сплати боргу:
Дата або період часу Погашення заборгованості за відсотками та комісією Погашення заборгованості за пенею, інфляційними витратами та 3 % річних, судовим збором 01.01.15-31.12.15 01.01.16-31.12.16 01.01.17-31.12.17 01.01.18-31.12.18 01.01.19-31.12.19 01.01.20-31.12.20 01.01.21-31.12.21 01.01.22-31.12.22 01.01.23-31.12.23 01.01.24-31.12.2430 000 50 000 188 000 198 000 207 000 215 000 224 000 229 000 237 000 143 368,391 000 2 000 36 750,66 41 865,05 43 768,01 45 459,53 47 362,48 48 419,68 50 111,20 30 313,76 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 серпня 2015 року (суддя Чебикіна С.О.) заяву задоволено.
Ухвалено розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.14 у справі № 910/13970/14 строком на 10 років згідно наданого заявником графіку сплати боргу.
Ухвала мотивована посиланнями на те, що наведені заявником обставини свідчать про ускладнення виконання рішення суду, що відповідно до ст. 121 ГПК України є підставою для розстрочки виконання рішення суду строком на десять років.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2015 року (колегія суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючого, Рябухи В.І., Калатай Н.Ф.), ухвалу скасовано, постановлено нове рішення про розстрочення виконання рішення суду на п'ять років зі сплатою боргу рівними частинами протягом 01.01.15-31.12.15, 01.01.16-31.12.16, 01.01.17-31.12.17, 01.01.18-31.12.18 по 344 273,60 грн. погашення заборгованості за відсотками та комісією та по 69 410 грн. погашення заборгованості за пенею, інфляційними втратами, 3 % річних та судовим збором, а протягом 01.01.19-31.12.19 - 344 273,99 грн. та 69 410,38 грн. відповідно.
Постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що місцевий суд дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для розстрочки виконання рішення суду, проте без врахування інтересів іншої сторони спору, що є підставою для часткового задоволення заяви боржника та розстрочки виконання рішення суду рівними частинами строком на п'ять років.
У касаційній скарзі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43, 121 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Обґрунтовуючи неможливість виконання рішення суду у даній справі, заявник посилається на тяжке фінансове становище, що виникло внаслідок втрати єдиного джерела прибутку підприємства (продажу транспортних засобів), у зв'язку з військовою агресією іншої держави на території України та захопленням озброєними незаконними формуваннями автосалонів разом із усіма товарними запасами, що розташовані в м. Сімферополі та в м. Горлівка. Автосалони боржника в м. Донецьк, Донецькій області, в м. Луганськ, Луганській області не працюють, тому відповідач змушений вивозити власні товарні запаси із автосалонів та зупиняти діяльність до стабілізації ситуації.
Апеляційним судом встановлено, що згідно наданих відповідачем відомостей з мережі "Інтернет", 18.03.14 відбулося озброєне захоплення автосалону "Богдан-Авто" в м. Сімферополі, а 03.05.14 було здійснено викрадення 20-ти машин із автосалону в м. Горлівка.
Згідно із довідкою відповідача від 14.07.15 за період з 2011 року по 2013 рік прослідковується тенденція зниження виробництва ПАТ АК "Богдан Моторс" у загальній кількості легкових, вантажних автомобілів, автобусів, в тому числі тролейбусів.
Відповідно до актів за 2014 рік у квітні-жовтні 2014 року ДП "Автоскладальний завод № 2 "Богдан Моторс" простоювало, у зв'язку із відсутністю обсягів виробництва (т. 2, а.с.18-24).
У період простою червень-липень 2013 року, березень-вересень 2014 року проведено оплату працівників підприємства згідно із ст. 113 КЗпП України (накази по підприємству за №№ 262, 284, 296, 64, 94, 109, 127, 137, 148 (т. 2, а.с. 25-33).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що із наданих консолідованого балансу (звіт про фінансовий стан) на 30.06.15 форма №1-к, консолідованого звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2015 року форма № 2, консолідованого звіту про власний капітал за 1 півріччя 2015 року форма № 4-к, консолідованого звіту про рух грошових коштів (за прямим методом) за 1 півріччя 2015 року форма № 3-к спостерігається зменшення активів відповідача, суттєве зниження чистого доходу від реалізації у порівнянні із аналогічним періодом попереднього року та загалом скрутний фінансовий стан підприємства.
Згідно постанови ВП 42735900 від 31.03.14 накладено арешт на все рухове та нерухоме майно, що належить на праві власності боржнику ПАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" у межах суми звернення стягнення - 81 637 691,48 грн.
Відповідно до довідки "Банк Петрокоммерц" № 15.1.16/321 від 24.07.15 станом на 23.07.15 на рахунку відповідача залишок грошових коштів складає 343,67 грн.
Проаналізувавши надані відповідачем прогнозні показники результатів господарської діяльності, показники економічної ефективності діяльності підприємства на період з 2015 року по 2024 рік, апеляційним судом встановлено, що розмір активів поступово збільшиться, а довгострокові зобов'язання зменшаться. Згідно із довідкою "Кредитний портфель Богдан Моторс" передбачено можливість погашення заборгованості по кредиту та відсотках за кредитом у період з 2015 року по 2024 рік.
Положеннями ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Надавши належну правову оцінку вказаним заявником обставинам та наданим на їх підтвердження доказам, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що зазначені обставини ускладнюють виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.14 у справі № 910/13970/14, що відповідно до ст. 121 ГПК України є підставою для розстрочки виконання даного рішення суду строком на п'ять років.
Натомість суд першої інстанції, дійшовши правильних висновків про наявність підстав для розстрочки виконання рішення суду, не зважив на необхідність дотримання балансу інтересів сторін та необґрунтовано надав розстрочку на виконання рішення суду строком на десять років.
З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не дотримано балансу інтересів сторін та неправомірно розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.14 у справі № 910/13970/14 строком на п'ять років.
За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113, 121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2015 року у справі № 910/13970/14 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: С.В. Владимиренко
Н.І. Мележик