ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 910/11432/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід25.08.2015у справі№910/11432/15Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Седна С"до1. Відокремленого підрозділу "Дирекція з будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві" 2. Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"простягнення сумиза участю

- відповідача-2:Гиря Н.Ф. (довіреність від 12.05.2015),В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна С" (далі - позивач) просило стягнути солідарно з Відокремленого підрозділу "Дирекція з будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві" (далі - відповідач-1) та Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - відповідач-2) 132 346,18 грн., з яких 95 541,69 грн. сума основного боргу, 3 078,27 грн. три відсотки річних, 33 726,22 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідач-1 є відокремленим підрозділом відповідача-2, а відповідач-1 в порушення умов укладеного з позивачем договору не повністю оплатив виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, на суму якої позивач нарахував три відсотки річних та інфляційні втрати за період з 17.02.2014 по 16.03.2015, вимоги до обох відповідачів про стягнення заборгованості є солідарними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 (суддя Ломака В.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді Гончаров С.А., Сітайло Л.Г.), позов задоволено частково, провадження в частині розгляду позовних вимог до відповідача-1 припинено, стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 95 541,69 грн. основного боргу, 3 023,31 грн. три відсотки річних, 33 726,22 грн. інфляційних втрат. В задоволенні інших вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між відповідач-2 (генпідрядник) та позивачем (підрядник) 30.09.2013 укладено Договір №ПЗ/ДН-6-1333, відповідно до п. 1.1. якого генпідрядник доручив, а підрядник зобов'язався на свій ризик виконати власними силами і засобами відповідно до умов цього Договору будівельно-монтажні роботи по виносу та перевлаштуванню ліній зв'язку Укрзалізниці та перевлаштуванню перетинів через залізницю кабельних ліній зв'язку інших операторів на дільниці ст. ім. Г. Кірпи-ПК-194 (підготовчий період) по об'єкту: "Організація залізничного пасажирського сполучення м. Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль", де замовником виступає Державне підприємство "Дирекція з будівництва та управління національного проекту "Повітряний експрес" та інших інфраструктурних об'єктів Київського регіону", згідно з проектно-кошторисною документацією, узгодженим сторонами Графіком виконання робіт, а генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що оплата вартості фактично виконаних робіт, при умові розрахунку замовника з генпідрядником, проводиться генпідрядником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника у строк 16 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), які підтверджують виконання підрядником усіх робіт згідно затвердженого замовником кошторису, або іншим чином згідно з письмовою домовленістю між сторонами.

Згідно з п.2.6 договору остаточний розрахунок за виконані роботи за цим Договором здійснюється на підставі документів, наведених у п. 2.5. після надання підрядником генпідряднику документації на виконані роботи відповідно до вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (постанова КМУ від 13.04.2011 №461).

Позивачем виконано будівельно-монтажних робіт за договором на загальну суму 4 105 921,46 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами приймання виконаних будівельних робіт, а також Довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

Відповідачем-2 зазначені роботи були оплачені частково на суму 3 988 030,36 грн.

З урахуванням зазначених оплат заборгованість відповідача-2 перед позивачем станом на 31.03.2014 складала 117 891,10 грн.

Відповідачем-2 зазначена сума заборгованості була визнана, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками Актом звірки взаємних розрахунків за договором № ПЗ/ДН-6-1333 від 30.09.2013.

Згодом, а саме 30.04.2014, між сторонами проведено залік взаємних вимог на суму 22 349,41 грн., що підтверджується Протоколом №1.

Так, сторони дійшли згоди про припинення зобов'язань шляхом заліку взаємних вимог на суму 22 349,41 грн.

Згідно п.6 зазначеного Протоколу зобов'язання відповідача-2 за договором №ПЗ/ДН-6-1333 від 30.09.2013 припиняється частково на суму 22 349,41 грн. та станом на 30.04.2014 його борг становить 95 541,69 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що сума заборгованості відповідача-2 перед позивачем підтверджена; виходячи з умов п.2.6 Договору та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою КМУ від 13.04.2011 №461, не вбачається, що позивач повинен надати відповідачу-2 конкретні додаткові документи для того щоб відповідач-2 розрахувався за виконані роботи; три відсотки річних та інфляційні втрати суд перевірив і з'ясував, що позивачем вказані суми були визначені невірно, а повинні складати 3 023,31 грн. - три відсотки річних та 46 815,43 грн. інфляційні втрати з 25.02.2014 по 16.03.2015; оскільки позивачем про стягнення інфляційних втрат заявлено в меншому розмірі, суд задовольнив вимоги про стягнення саме заявленої позивачем суми інфляційних втрат; провадження щодо вимог до відповідача-1 суд припинив, оскільки він не є стороною Договору, його директор діяв від імені відповдача-2 на підставі довіреності, крім того, відповідач-1 не має статусу юридичної особи.

Апеляційний суд в рішенні зазначив, що суд першої інстанції неправильно припинив провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог, а належною підставою є та, що вказана в п.1 ч.1 ст.80 названого кодексу - спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У касаційній скарзі висновки суду апеляційної інстанції щодо підстав припинення провадження у частині спору не оспорюються, а доводи, викладені у ній стосуються незаконності рішення місцевого господарського суду у цій частині.

Крім того, у касаційній скарзі відповідач-2 посилається на те, що розрахунок трьох відсотків річних судами було здійснено невірно, оскільки його треба було робити з 30.04.2014 після підписання вказаного Протоколу №1.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи з наступного.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що відповідач-2 має перед позивачем заборгованість в розмірі 95 541,69 грн., що також підтверджено відповідачем-2 при підписанні актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та Протоколу №1 про залік взаємних вимог.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами також встановлено, що заборгованість у відповідача виникла з 25.02.2014 і саме з цього моменту позивач отримав право нараховувати три відсотки річних та інфляційні втрати. Визнання відповідачем-2 свого боргу не звільняє його від необхідності відшкодувати позивачу три відсотки річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, які за своєю природою являють собою плату за користування чужими грошовими коштами. При цьому, як правильно зазначив апеляційний суд, судом стягнуто три відсотки річних з 25.02.2014 по 16.03.2015 на суму 95 541,69 грн. заборгованості, що виникла після 30.04.2014 - підписання Протоколу №1 про залік взаємних вимог, тобто до 30.04.2014 відповідачу-2 нараховано три відсотки річних на меншу суму, ніж у нього була заборгованість.

Отже судами наведені норми матеріального права не було порушено.

Посилання відповідача-2 в касаційній скарзі на те, що наказом Укрзалізниці №069-Ц від 28.02.2012 визначено порядок здійснення перерахування коштів залізницями контрагентам згідно зобов'язань, тому залізниця здійснює перерахування коштів виключно у встановленому цим наказом порядку, не можуть бут підставою для скасування судових рішень виходячи із наступного.

Так, відповідач зазначає, що згідно п. 6.3 наказу № 069-Ц кожного банківського дня з урахуванням надходжень на централізований розподільчий рахунок Укрзалізниці та згідно із затвердженим оперативним планом надходження коштів та їх використання в цілому по Укрзалізниці, Головне фінансово-економічне управління до 9 години формує проект "Вказівки (реєстр планових перерахувань) на перерахування коштів з централізованого розподільчого рахунку Укрзалізниці", яка затверджується генеральним директором Укрзалізниці або його заступником, та "Вказівку на перерахування коштів з розподільчого рахунку залізниць, підприємств".

Залізниці, підприємства на підставі своїх платіжних доручень здійснюють перерахування з розподільчого рахунку тільки у відповідності до "Вказівки на перерахування коштів з розподільчого рахунку залізниць, підприємств", затвердженої генеральним директором Укрзалізниці або його першим заступником.

На підставі затвердженої "Вказівки (реєстр планових перерахувань) на перерахування коштів з централізованого розподільного рахунку Укрзалізниці", листів (заявок) залізниць Головне фінансово-економічне управління Укрзалізниці негайно проводить централізоване фінансування залізниць та здійснює оперативний контроль за проходженням платежів.

Відповідно до п. 6.5 наказу № 069-Ц до 14 години кожного банківського дня залізниці надають до Головного фінансово-економічного управління інформацію про надходження виручки на розподільчий та поточні рахунки за попередній банківський день та її фактичне використання в межах затвердженого Укрзалізницею оперативного плану надходження коштів та їх використання по залізниці із розшифровкою планових перерахувань з розподільчого рахунку залізниці, напрямки використання централізованого фінансування, тощо.

Разом з тим, із викладеного не вбачається наявність обставин, що унеможливлювали для відповідача здійснювати вчасні розрахунки з позивачем. При цьому доказів, на підтвердження того, що відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, як це обумовлено приписами ч.1 статті 614 Цивільного кодексу України, а отже і про відсутність його вини, відповідач судам попередніх інстанцій не надав.

За вказаних обставин підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі Господарського суду міста Києва №910/11432/15, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський