ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 910/11336/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представника від позивачаГетікова В.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління освіти Дніпровської районної державної адміністраціїна постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 рокуу справі№ 910/11336/15 Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи"доУправління освіти Дніпровської районної державної адміністраціїпростягнення 67833,66 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Державне підприємство "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (надалі - ДП "Укрдержбудекспертиза", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Дніпровської районної державної адміністрації (надалі - Управління освіти Дніпровської РДА, позивач), в якому посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язання за договором № 00-2016-13/ЦБ від 02.12.2013 року щодо оплати виконаних робіт, просило стягнути з відповідача 50000,00 грн основного боргу, а також пеню в розмірі 7224,66 грн, 3% річних - 10144,62 грн та інфляційні нарахування - 2954,44 грн, нарахованих за період прострочення з 07.01.2015 року по 29.04.2015 року.

Управління освіти Дніпровської РДА проти позову заперечувало, посилаючись на те, що акт приймання-передачі виконаних робіт від 02.12.2013 року підписаний лише позивачем, і відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) відповідач має право відмовитися від зобов'язання, оскільки позивач прострочив тридцятиденний строк проведення експертизи, встановлений у п. 4.1 договору, та передання результатів робіт шляхом надсилання письмового звіту, як це передбачено у п. 15 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи (надалі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року N 560 (надалі - Порядок).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Баранця О.М. (доповідач), суддів: Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.), позов задоволено повністю, стягнуто з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Спеціалізованої державної експертної організації - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" 50 000,00 грн основного боргу, 7224,66 грн пені, 464,38 грн 3 % річних, 10144,62 грн інфляційних втрат та 1 827,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з ухваленою у справі постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 року, Управління освіти Дніпровської РДА звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог п. 15 Порядку, ст. 615 ЦК України та ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення - без змін з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 02.12.2013 року між сторонами був укладений договір на виконання експертизи проекту будівництва № 00-2016-13/ЦБ (надалі - договір), за умовами якого Управління освіти Дніпровської РДА (замовник експертизи) доручило експертній організації - ДП "Укрдержбудекспертиза" (виконавець) провести експертизу проекту будівництва щодо дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, пожежної безпеки, енергозбереження, охорони праці, а також кошторисної частини (п. 1.1 договору), і зобов'язувалось прийняти та оплатити виконану роботу у строк не більше 5 календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт у розмірі 100 % вартості виконаних робіт за договором (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору сторони погодили, що якщо замовник протягом семи календарних днів, з моменту отримання акту приймання-передачі виконаних робіт, без надання відповідних обґрунтованих письмових пояснень відмовляється чи будь-яким іншим чином (дія, бездіяльність) ухиляється від прийняття виконаної роботи, то вважається, що замовник прийняв результат роботи і в подальшому позбавляється права посилатися на недоліки виконаної роботи, які могли бути встановлені при належному способі її прийняття.

Суди встановили, що на виконання договору експертна організація провела експертизу проекту будівництва і за результатами її проведення супровідним листом від 19.12.2014 року № 2050 надіслала замовникові письмовий експертний звіт від 16.05.2014 року № 00-2016-13/ЦБ та два примірники акту приймання-передачі виконаних робіт на суму 50000,00 грн.

Відповідач звіт та акти приймання-передачі виконаних робіт отримав 24.12.2014 року, проте його не підписав, про причини відмови від підписання акта позивача не повідомляв.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що замовник відповідно до ст.ст. 509, 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язаний сплатити виконавцеві обумовлену у договорі ціну за проведену експертизу в сумі 50000,00 грн, результати якої викладені у письмовому звіті від 16.05.2014 року № 00-2016-13/ЦБ, оскільки протягом семи календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі виконаних робіт, як це передбачено у п. 5.3 договору, письмово не повідомив виконавця про причини і мотиви відмови від підписання акта, а тому роботи вважаються прийнятими. Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання замовником зобов'язання з оплати виконаних робіт, суд дійшов висновку, що останній відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язаний також сплатити пеню, інфляційні, а також три проценти річних від простроченої суми за період прострочення з 07.01.2015 року по 29.04.2015 року.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки суду є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Твердження заявника касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм ст. 615 ЦК України, яке надає право стороні відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, у разі порушення зобов'язання іншою стороною, та п. 15 Порядку, яким на експертну організацію покладається надіслати замовникові письмовий звіт, з огляду на неврахування судом тієї обставини, що позивач прострочив надіслання звіту, Вищий господарський суд України відхиляє з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 615 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона дійсно має право відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Зокрема, ч. 2 ст. 849 ЦК України надає право замовнику відмовитися від договору підряду, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Одночасно, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі, замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Згідно абз. 1 ч. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У п. 5.4 договору сторони погодили, що якщо відповідач протягом семи календарних днів, з моменту отримання акту приймання-передачі виконаних робіт, без надання відповідних обґрунтованих письмових пояснень відмовляється чи будь-яким іншим чином (дія, бездіяльність) ухиляється від прийняття виконаної роботи, то вважається, що відповідач прийняв результат роботи і в подальшому позбавляється права посилатися на недоліки виконаної роботи, які могли бути встановлені при належному способі її прийняття.

Отже, замовник може бути звільнений від виконання зобов'язання сплатити обумовлену ціну за договором підряду за умови, якщо він у порядку та в погоджений договором строк повідомив підрядника про відмову від прийняття робіт та підписання акту й відмови від договору підряду у зв'язку з порушенням підрядником строків виконання роботи.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановили суди попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від договору у зв'язку з простроченням позивача, а також докази надсилання замовником письмової відмови від прийняття робіт та підписання акта з цих причин протягом семи календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі виконаних робіт, як це передбачено у п. 5.3 договору. Відтак, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в такому випадку роботи вважаються прийнятими, оскільки підрядник не дотримався порядку повідомлення іншої сторони про неприйняття результатів робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління освіти Дніпровської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 року у справі № 910/11336/15 - без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.