ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 904/8974/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Раритет"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2015у справі№ 904/8974/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Раритет"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Оскар"простягнення 165 000, 00 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаЄременко В.Б.- - відповідачаСтифурак С.В., Кислов М.В.- - третьої особине з'явився В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Раритет", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 165 000,00 грн. заборгованості по орендній платі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 (суддя Колісник І.І.) у даній справі позов задоволено повністю. Судове рішення мотивоване неналежним виконанням умов договору оренди відповідачем, як орендарем, в частині сплати орендної плати.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "Оскар".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 (головуючий Дармін М.О., судді: Березкіна О.В., Чус О.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 у даній справі залишено без змін з тих же підстав. Судом додатково встановлено факт припинення електропостачання орендованого майна з 25.10.2014.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Раритет" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. В обґрунтування своєї касаційної скарги касатор послався на те, що він, як орендар, звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Ці обставини зумовлені відключенням орендованого приміщення від електропостачання, що унеможливило його використання за цільовим призначенням.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "Оскар" не реалізувало процесуальне право на участь у судових засіданнях суду касаційної інстанції 21.10.2015, 04.11.2015, 11.11.2015 хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "РАРИТЕТ", як орендарем, укладено договір оренди нежитлових приміщень № 1041/09-12, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення трубоволочильного цеху № 5 загальною площею 8 181,8 кв. м., що розташоване за адресою: м. Нікополь, пр. Трубників, 56 (додаток № 1 до договору - план - схема приміщення).

Додатковим договором № 4 від 31.12.2013 до зазначеного договору сторони погодили строк оренди, який складає 13 календарних місяців, з 01.01.2013 по 31.01.2014.

В пунктах 2.1., 2.3., 2.4., 6.1. договору сторони узгодили, що передача об'єкту оренди здійснюється за актом прийому-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди. З дати передачі об'єкту оренди орендареві в орендне користування по акту приймання-передачі об'єкту починається відрахування строку оренди і нарахування орендної плати.

Нарахування орендної плати припиняється з дати підписання сторонами акту повернення орендарем об'єкту оренди орендодавцю. Акт повернення об'єкту оренди повинен бути підписаний у день фактичного звільнення орендарем об'єкту та містити відомості про стан об'єкту оренди приміщень, показання встановлених в об'єкті оренди приладів обліку і контролю (електро-, водопостачання) при його поверненні з орендного користування. В останній день строку оренди орендар зобов'язаний звільнити об'єкт оренди та передати орендодавцю об'єкт оренди за актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Факт передачі в оренду майна та повернення його з оренди підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі від 01.01.2013 від 31.01.2014 (а.с.17, 18) і сторонами під час розгляду справи не заперечувався.

За оренду приміщення у грудні 2013 року та січні 2014 року позивачем виставлені відповідачу для оплати наступні рахунки-фактури: № 21175 від 11.11.2013 на суму 55 000, 00 грн.; № 22052 від 10.12.2013 на суму 55 000, 00 грн.; № 24034 від 03.02.2014 на суму 55 000, 00 грн. (а.с. 19 - 21), які останнім не оплачені. Відповідних доказів до матеріалів справи не залучено.

Таким чином, в період з листопада 2013 року по січень 2014 року орендна плата відповідачем не сплачувалася, оскільки з 25.10.2013 орендоване майно було відключено від електропостачання. Ці обставини сторонами учасниками судового розгляду під час розгляду даної справи не заперечувалися.

Позов про стягнення орендної плати за вказаний період мотивований неналежним виконанням орендарем його обов'язків в частині сплати орендної плати.

В основу прийнятих у справі судових рішень про задоволення позову покладено висновки судів попередніх інстанцій про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині сплати орендної плати за користування орендованим майном за вказаний період.

Колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у справі прийняті при неповному дослідженні усіх обставин справи, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

В пункті 2 постанови № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідач в апеляційній та касаційній скаргах, як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, посилався на частину шосту статті 762 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідач вважає, що він, як орендар, звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. За його посиланням, ці обставини зумовлені відключенням орендованого приміщення від електропостачання, що унеможливило його використання за цільовим призначенням, враховуючи технічні характеристики майна та вид діяльності орендаря. Відповідач намагався здійснити заходи щодо підключення живлення на цех шляхом листування з енергопостачальною організацією, з орендодавцем (лист вих. № 53/11 від 28.10.2013 про необхідність вжиття орендодавцем (власником) майна заходів для поновлення електропостачання з метою забезпечення належного виконання договору оренди, який залишено останнім без відповіді та реагування; цей лист залучено до справи (а.с. 49)), а також з власником електричних мереж, однак жодних результатів, у вигляді поновлення електропостачання це принесло, оскільки відповідач не є ні споживачем, ні субспоживачем за договором постачання електричної енергії, а також не є власником електромереж. Відповідач вказує на те, що припинення постачання електричної енергії сталося не з його вини.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції не містять мотивів вирішення доводів та аргументів представника відповідача щодо суті спору.

Всупереч вимогам ст.ст. 47, 43 ГПК України, зазначених доводів відповідача суди не перевірили, не з'ясували наявність у припиненні постачання електричної енергії його вини. При цьому, суди не врахували, що обставини, які є причиною неможливості використовувати орендоване майно орендарем можуть бути пов'язані з діяльністю самого орендодавця, як власника майна, так і з певними іншими об'єктивними обставинами.

Суди не надали правової оцінки можливості виконання орендарем (відповідачем) умов договору в частині узгодження його взаємовідносин по отриманню електроенергії з енергопостачальною організацією (пункт 5.3.3. договору), враховуючи наявність укладених енергопостачальною організацією договорів про постачання електричної енергії із споживачами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод тонкостінних труб", Товариством з обмеженою відповідальністю "ВО "Оскар", які залучені до матеріалів справи.

Зазначені документи, які стосуються даного судового спору в установленому законом порядку не досліджені і їм не надано правової оцінки. Тексти судових рішень першої та апеляційної інстанції на містять ніяких даних щодо встановлення фактів, на які посилається відповідач та надання правової оцінки тим доказам, якими він обґрунтовує свої заперечення проти позову.

За таких обставин, судові рішення не можна визнати достатньо обґрунтованими.

Крім того, колегія вважає за необхідне зазначити, що до матеріалів справи також не залучено належним чином засвідченої копії статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Раритет". Таким чином, судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи не з'ясовано правовий статус відповідача у справі, як юридичної особи.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без повного дослідження усіх обставин справи, тоді як відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на це, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з визначеними Господарським процесуальним кодексом України повноваженнями Вищого господарського суду України як касаційної інстанції слід враховувати, що згідно з частиною другою статті 1117 названого кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржені судові акти таким вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 у справі № 904/8974/14 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова