ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 904/2369/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015р. у справі господарського суду№904/2369/15 Дніпропетровської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ"додержавного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 823 407,86 грн. пр. Карпов В.Ю. - дов. б/н від 02.04.15р. пр. Левченко І.А. - дов. №18/904 від 03.02.15р.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з відповідача на користь позивача 823407,86грн. заборгованості та штрафні саннкції за договором підряду №483/05 від 15.04.2013р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015р. (суддя Новікова Р.Г.) у задоволенні позову відмовлено, посилаючись на недотримання позивачем порядку направлення листа-вимоги №05/03-14 від 25.03.2014р. про сплату за договором на адресу державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", а також, що позивачем не надано доказів існування на момент звернення з позовом до суду іншої вимоги, направленої у встановленому порядку на адресу саме юридичної особи, тобто позивач передчасно звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015р. (судді Прокопенко А.Є., Дмитренко Г.К., Дармін М.О.) за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь ТОВ "БПК "Будресурс-ВГ" 526455,21грн. заборгованості, 71754,52грн. пені, 207261,52грн. інфляційних втрат, 17936,61грн. 3% річних, посилаючись на доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015р., а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.201р. залишити в силі.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-промислова компанія "Будресурс-ВГ", як підрядником, та державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", як замовником, був підписаний договір підряду №483/05 від 15.04.2013р., згідно якого підрядник зобов'язується виконати роботи з "Реконструкції та розширення відсічних дамб "старої" чаші хвостосховища в балці "Щ" ГМЗ ДП "СхідГЗК" до відмітки 141,5м. Перша черга будівництва. Основа для розподільчої дамби по перезволожених хвостах" (в подальшому об'єкт) якісно та в строк, згідно з договірною ціною, а замовник зобов'язується прийняти якісно та в строк виконану роботу і оплатити її.

Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 за липень 2013 року, серпень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт становила 905057,29грн.

Платіжними дорученнями №510296 від 08.08.2013р. на суму 48985,10грн., №6543 від 29.05.2014р. на суму 200000,00грн., №3566 від 05.03.2015р. на суму 129616,98грн. відповідач частково погасив заборгованість. Несплаченою залишилась заборгованість в сумі 526455,21грн.

Пунктом 10.1 договору підряду визначено, що оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником за наявності оформлених та підписаних відповідним чином типових форм КБ-2в та КБ-3 з відстроченням платежу не менш як 10 банківських днів після підписання вказаних документів.

Колегія суддів вважає вірним висновки господарського суду про те, що фактично сторони не визначили кінцевий строк виконання відповідачем грошового зобов'язання.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" зазначено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому, якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові.

Позивач направляв лист-вимогу №05/03-14 від 25.03.2014р. на адресу вул.Заводська, 2а, м.Жовті Води, за даною адресою розташований структурний підрозділ відповідача "Ремонтно-механічний завод", який не є юридичною особою.

Юридичною адресою державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" є м.Жовті Води, вул.Горького, 2. Вказана адреса зазначена в договорі підряду №483/05 від 15.04.2013р., підписаному та засвідченому печатками усіма сторонами, тобто, вона була відома позивачу. Підрядні роботи виконувались для структурного підрозділу відповідача "Гідрометалургійний завод".

Лист-вимога №05/03-14 від 25.03.2014р. був адресований державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", але направлений на адресу місцезнаходження структурного підрозділу "Ремонтно-механічний завод".

Дослідивши Положення "Про Ремонтно-механічний завод", Інструкцію з діловодства державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", суд першої інстанції дійшов до висновку про недотримання позивачем порядку направлення листа-вимоги №05/03-14 від 25.03.2014р. на адресу державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" м.Жовті Води, а також позивачем не надано доказів існування на момент звернення з позовом до суду іншої вимоги, направленої у встановленому порядку на адресу саме юридичної особи, порушення відповідачем обов'язку сплатити заборгованість протягом встановленого строку.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач передчасно звернувся до суду з позовом про стягнення з державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" основного боргу в сумі 526455,21 грн., пені в сумі 71754,52грн., інфляційних втрат у сумі 207261,52грн. та 3% річних у сумі 17936,61грн., а тому відмовив у задоволенні позовних вимог.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на не дослідження судом, чи вручено фактично вимогу позивача уповноваженій особі державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач направив відповідачу лист-вимогу від 25.03.2014р. №05/03-14 рекомендованим листом №2500609298618 з повідомленням про вручення 31.03.2014р.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення та листа Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 16.04.2015р. №12-04-06, вказаний рекомендований лист був вручений 07.04.2014р. уповноваженій особі ДП "СхідГЗК" Фіалко Г.І.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що лист-вимога №05-/03-14 від 25.03.2014р. був належним чином отриманий уповноваженою особою державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Жовті Води у Центрі поштового зв'язку №4 Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" 07.04.2014р., а не представником структурного підрозділу - Ремонтно-механічного заводу.

Відсутність внутрішньої реєстрації вказаного листа-вимоги на підприємстві відповідача не спростовує факту одержання відповідачем листа-вимоги про сплату боргу.

За таких підстав, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що обов'язок державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" по виконанню грошового зобов'язання за виконані позивачем роботи по договору підряду №483/05 від 15.04.2013р. є таким, що настав 07.04.2014р.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був виконати зобов'язання по оплаті виконаних робіт в термін до 14 квітня 2014 року, але доказів повного виконання зобов'язань по оплаті боргу відповідачем не надано судам.

Заборгованість відповідача в сумі 526455,21грн. підтверджується наданими позивачем документами та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за зобов'язанням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 13.8 договору підряду №483/05 від 15.04.2013р. встановлено, що відповідач несе відповідальність за порушення строків оплати за виконані роботи, передбачені договором, шляхом сплати процентів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, яка діяла в період, за який вона нараховується.

Позивачем нараховано пеню за період з 15.04.2014р. по 15.10.2014р. в сумі 71754,52 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 526455,21грн. основного боргу з урахуванням інфляційних втрат за квітень 2014 року - лютий 2015 року, які становлять 207261,52грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 17936,61грн. за період з 15.04.2014р. по 16.03.2015р. та 71754,52грн. пені за період прострочення виконання зобов'язання з 15.04.2014р. по 15.10.2014р.

Розрахунки вказаних сум були перевірені судом апеляційної інстанції і визнані ним як арифметично правильні та правомірно нарахованими.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про скасування рішення господарського суду та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, керуючись приписами ст.3 Цивільного кодексу України щодо справедливості, добросовісності та розумності, виходить з того, що до стягнення заявлено заборгованість за виконані у 2013 році роботи, які частково оплачувались відповідачем 08.08.2013р., 29.05.2014р., 05.03.2015р. безвідносно до заявленої 07.04.2014р. вимоги, а наявність залишку боргу відповідачем не заперечується.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015р. у справі №904/2369/15 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 02.11.2015р. про зупинення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015р. вважати такою, що втратила чинність.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова