ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 904/2275/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачаЗоріна Р.О.,від відповідача Попсуєвої А.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш"на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 рокуу справі№ 904/2275/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза первісним позовомПублічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш"доПриватного акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, Інк"простягнення 870796,19 грнта за зустрічним позовомПриватного акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, Інк"доПублічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш"простягнення 308020,99 грн

ВСТАНОВИВ:

18.03.2015 року Публічне акціонерне товариство "Дніпрополімермаш" (надалі - ПАТ "Дніпрополімермаш") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому посилаючись на невиконання Приватним акціонерним товариством "ІнтерМікро Дельта, Інк" (надалі - ПрАТ "ІнтерМікро Дельта, Інк") зобов'язання за договором № 26/515/13/05 від 17.09.2013 року щодо здійснення оплати вартості робіт з виготовлення виробів (прес-форм), які попередньо були прийняті відповідачем згідно з актами від 21.07.2014 року та 04.08.2014 року, просило стягнути з останнього на власну користь основний борг у розмірі 602400,00 грн, а також за період прострочення виконання зобов'язання з 31.01.2015 року по 07.05.2015 року пеню - 64217,49 грн, 3 % річних - 5347,33 грн та інфляційних втрат - 198831,37 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 07.05.2015 року).

ПрАТ "ІнтерМікро Дельта, Інк" проти позову заперечувало, посилаючись на те, що строк виконання зобов'язання з оплати виготовлених виробів (прес-форм) не настав, оскільки сторонами не підписаний акт прийняття виробів, який відповідно до п. 4.1.2 договору є підставою для здійснення остаточних розрахунків.

14.04.2015 року ПрАТ "ІнтерМікро Дельта, Інк" звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому посилаючись на порушення ПАТ "Дніпрополімермаш" строків передання за актом прийняття виробів результатів робіт з виготовлення виробів (прес-форм АШ 540/65R34 мод. DN-167 вартістю 310080,00 грн, АШ 600/70R30 мод. DN-164 вартістю 301296,00 грн, АШ 600/65R42 мод. DN-161 вартістю 401988,00 грн, всього 1013364,00 грн) та взагалі не передання результатів робіт з виготовлення виробів (прес-форм АШ 480/80R42 мод. DN-159 вартістю 371880,00 грн, АШ 520/85R42 мод. DN-160 вартістю 408660,00 грн, АШ 710/70R42 мод. DN-162 вартістю 424260 грн, всього 1204800,00 грн), просило стягнути з нього на власну користь пеню в сумі 308020,99 грн, що нарахована відповідно до п. 6.2 договору (на суму 1013364,00 грн за період прострочення з 14.04.2014 року по 19.08.2014 року (128 дні); на суму 1204800,00 грн - за період прострочення з 14.04.2014 року по 08.09.2014 року (148 дні)).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 року у справі № 904/2275/15 (суддя Ліпинський О.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Бахмат Р. М., суддів: Євстигнеєвої О.С., Кощеєвої І.М.), відмовлено в задоволенні первісного позову; зустрічний позов задоволено; стягнуто з ПАТ "Дніпрополімермаш" на користь ПрАТ "ІнтерМікро Дельта, Інк" 308020,99 грн за порушення строків передачі прес-форм.

У касаційній скарзі ПАТ "Дніпрополімермаш", посилаючись на порушення норм ст.ст. 11, 509, ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та ст.ст. 45, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГК України), просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 17.09.2013 року між сторонами був укладено договір № 26/515/13/05 (надалі - договір) та підписано специфікацію № 1 до нього, відповідно яких ПАТ "Дніпрополімермаш" (виробник) зобов'язувалося за допомогою свого обладнання та матеріалів виготовити прес-форми шин вартістю 2218164,00 грн (АШ 540/65R34 мод. DN-1671 - 258400,00 грн; АШ 600/70R30мод. DN -1641 - 251080,00 грн; Ш 480/80R42мод. DN -1591 - 309900,00 грн, АШ 650/65R42мод. DN -1611 - 334990,00 грн; АШ 520/85R42 мод. DN -1601 - 340550,00 грн; АШ 710/70R42мод. DN -1621 - 353550,00 грн; ПДВ 20 % - 369964,00 грн) та поставити вироби на склад замовника за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Б. Кротова, 24 власними силами та за власний рахунок (п. 1.4 договору) у строк - 150 днів після передоплати відповідно до п. 4.1.1 договору, а ПрАТ "ІнтерМікро Дельта, Інк" (замовник) зобов'язувалося прийняти виготовлені вироби та оплатити їх вартість шляхом виплати на підставі рахунку, виставленого виробником, авансу в розмірі 50% від вартості робіт (п. 4.1.1 договору); та суми в розмірі 50% від вартості робіт - на підставі рахунку, виставленого виробником після підписання сторонами акту прийняття виробів, до відвантаження (п. 4.1.2 договору).

У договорі сторони погодили такий порядок прийняття результатів робіт: попереднє прийняття виробів після виконання робіт, яке здійснюється на складі виробника за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Г. Сталінграду, 147 протягом 3 робочих днів з дати повідомлення замовника про готовність виробу (п. 1.5 договору). У п.п. 3.2 - 3.4 сторони визначили, що прийняття прес-форм здійснюється на території виробника та оформлюється актом приймання виробів. Виробник повідомляє замовника про дату готовності прес-форм та надає останньому два екземпляри акта приймання виробу. Замовник зобов'язується протягом 3-х днів з дати отримання акту приймання виробу зобов'язаний прийняти виріб, оглянути його та підписати наданий акт та повернути виробнику другий екземпляр підписаного акту або передати виробнику мотивовану відмову від його підписання.

09.10.2013 року ПрАТ "ІнтерМікро Дельта, Інк" відповідно до платіжного доручення № 1749 від 09.10.2013 року перерахувало ПАТ "Дніпрополімермаш" аванс в сумі 1109082,00 грн, що становить 50% від вартості робіт.

Суди встановили, що частина прес-форми, зокрема, позиції № 1, 2, 3, 4 згідно з специфікацією № 1 були оплачені виробником та відвантажені замовником.

19.08.2014 року сторони підписали акти прийняття виробів: прес-форми АШ 540/65R34мод. DN-167, АШ 600/70R30мод. DN-164, АШ 650/65R42 мод. DN-161. Крім того, суди з'ясували, що 31.10.2014 року виробник передав замовникові прес-форму АШ 480/80R42 мод. DN-159, про що сторонами акт прийняття виробів не складався, але була підписана видаткова накладна № 3112.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову про стягнення з ПрАТ "ІнтерМікро Дельта, Інк" 870796,19 грн заборгованості за виготовлені прес-форми: АШ 520/85R42 мод. DN -1601; АШ 710/70R42мод. DN -1621, які попередньо були прийняті замовником, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що виробник не має право вимагати здійснення остаточного розрахунку за виготовлення цих прес-форм, оскільки вони не були передані замовникові шляхом підписання актів прийняття виробів, як цього вимагають умови п. 3.2 договору, а тому відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України строк виконання зобов'язання щодо здійснення оплати суми в розмірі 50% від вартості робіт, встановлений у п. 4.1.2 договору не настав. Одночасно, суд дійшов висновку, що умови договору щодо здійснення попередньої прийомки виробів (п. 1.5 договору), яка оформлялася сторонами шляхом складання актів попередньої (заводської) прийомки прес-форм, та прийняття прес-форм згідно п. 3.2 договору, яке оформлялося актами приймання виробу, не є тотожними умовами, оскільки у випадку із складанням акту попередньої (заводської) прийомки, комісія в складі технічних працівників сторін перевіряла відповідність виготовленого виробу вимогам ДСТУ та рекомендувала прес-форму до відвантаження, тобто фактично здійснювала перевірку якості виготовленого виробу, а у випадку прийняття виробу із складанням акту прийняття - сторони фіксували безпосередньо передачу виробу.

Задовольняючи зустрічний позов та стягуючи з ПАТ "Дніпрополімермаш" пеню в розмірі 308020,99 грн, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що виробник у строк до 08.03.2014 року (впродовж 150 днів після одержання ним попередньої оплати) не передав замовникові вироби, як це передбачено у п. 3.2 договору та п. 3 специфікації № 1, зокрема: прес-форми АШ 540/65R34 мод. DN-167, АШ 600/70R30мод. DN -164, АШ 650/65R42 мод. DN -161 були передані замовникові за актами приймання виробів від 19.08.2014 року (прострочив 162 дні); прес-форма АШ 480/80R42 мод. DN -159 передана за видатковою накладною № 3112 від 31.10.2014 року (прострочив 235 дні); прес-форми АШ 520/85R42мод. DN -160 та АШ 710/70R42мод. DN -162 взагалі не були передані замовнику, тобто порушив виконання зобов'язання, а тому відповідно до ст. 549, 611 ЦК України та п. 6.2 договору має сплатити пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки їх суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 267 ГК України у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

У п. 3 специфікації сторони погодили, що строк виконання робіт та передачі виробів становить 150 днів після попередньої оплати відповідно до п. 4.1.1 договору.

Із змісту договору випливає обов'язок виробника як передати попередньо та остаточно результати з виготовлення виробів замовникові на території виробника шляхом підписання акту (п.п. 1,5 3.2 договору), так і обов'язок доставити вироби (відвантажити) на склад замовника (п. 1.4 договору) після виплати останнім суми в розмірі 50% від вартості робіт на підставі рахунку, виставленого виробником після підписання сторонами акту прийняття виробів (п. 4.1.2 договору). Отже, сторони уклали договір, який містить елементи різних договорів: договір підряду (обов'язок підрядника передати на його території замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам ст. 857 ЦК України) та договір поставки (обов'язок виробника (підрядника) відвантажити товар покупцю відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 267 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 664 ЦК України, яка застосовується до договору поставки відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Отже, для правильного вирішення спору і встановлення строків оплати та виконання роботи за договором, судам слід було визначити хронологію виконання сторонами своїх обов'язків за договором, для чого: 1) проаналізувати зміст договору шляхом порівняння та співставлення окремих його частин (п. 3 специфікації, п. 1.4, 1.5, 3.2, 3.3 4.1.2 договору); 2) чітко з'ясувати, у який момент обов'язок виробника передати замовникові результатів роботи з виготовлення виробів вважається виконаним, зокрема: у момент вручення виробів покупцеві на території виробника шляхом підписання акту чи після відвантаження виробів та доставки їх на склад замовника; 3) визначити, яким чином сторони оформляли (чи мали оформляти) передачу виробів замовнику після їх доставки на склад замовника; 4) а також встановити, чи були у строк, встановлений договором (п. 3 специфікації), вироби готові до передання замовникові у належному місці, і чи був він поінформований про це. Виходячи з встановлених обставин, зробити висновок, з якого моменту замовник та виробник вважаються такими, що прострочили виконання своїх обов'язків за договором, і до них можуть бути застосовані наслідки порушення зобов'язання.

У своїх поясненнях ПАТ "Дніпрополімермаш" стверджувало, що відповідно до усталеної практики відносин між сторонами за договором передача виробів та їх оплата здійснювалось в такому порядку: 1) перерахування авансу; 2) повідомлення виробником замовника про готовність виробів до передання; 3) прийняття результатів з виготовлення виробів замовникові на території виробника шляхом підписання актів попереднього прийняття прес-форм; 4) перерахування замовником суми в розмірі 50% від вартості робіт на підставі рахунку, виставленого виробником; 5) відвантаження виробів на територію замовника та підписання сторонами остаточного акту прийняття виробів. На підтвердження своїх доводів ПАТ "Дніпрополімермаш" надало такі докази: 1) акти попереднього прийняття прес-форм (а.с. 121-126); 2) відповідь ПрАТ "ІнтерМікро Дельта, Інк" на претензію № 127/01-032 від 29.01.2015 року (а.с. 22 т.1), в якій останнє підтвердило, що "розрахунок за виготовлені прес-форми буде здійснений своєчасно аж до моменту відвантаження прес-форм замовнику", рахунки на здійснення оплати (а.с. 128-129 т. 1), а також 3) виписку з банківського рахунку, яка підтверджувала, що кошти в сумі 506682,00 грн за вироби по позиціям 1-4 у специфікації, були повністю оплачені до їх відвантаження замовникові та підписання актів.

Суди на викладені вище обставини справи та вимоги закону уваги не звернули, тверджень ПАТ "Дніпрополімермаш" із цього приводу та подані ним докази не перевірили. Таким чином, в цій частині судами неповно встановлено фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення справи, що свідчить про порушення судами норм ст. 43 ГПК України, якою передбачений всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та ч. 1 ст. 47 ГПК України, якою встановлено, що судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Частина 4 ст. 612 ЦК України передбачає, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 856 ЦК України якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

При ухваленні рішень у справі, суди зазначених вимог закону не врахували та не дали оцінки доводам ПАТ "Дніпрополімермаш", яке на обґрунтування його заперечень проти зустрічного позову зазначало, що відповідно до п. 4.1.2 договору замовник зобов'язаний був сплатити суму в розмірі 50% від вартості робіт на підставі рахунку, виставленого виробником після підписання сторонами акту прийняття виробів, до відвантаження, тому до виконання ним цього обов'язку зобов'язання виробника з відвантаження виробів на склад замовника було зупинено, в зв'язку з чим ПАТ "Дніпрополімермаш" не може вважатися таким, що прострочило виконання зобов'язання за час прострочення замовника.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, та відсутність мотивів, за якими суд не застосовує норми права (ст. ст. 538, 856 ЦК України), на котрі посилалася сторона, що програла спір, свідчить про порушення судами вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Зважаючи на те, що судами не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи, не з'ясовано дійсні правовідносини сторін за договором та не застосовано законодавство, яке регулює порядок проведення розрахунків у спірних відносинах, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 року.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.