ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2015 року Справа № 6/108-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Полякова Б.М.,суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі) розглянувши касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року та ухвалуГосподарського суду Сумської області від 12 травня 2015 рокуу справі№ 6/108-09 за заявоюУправління Пенсійного фонду України в місті Охтирка та Охтирському районідоВідкритого акціонерного товариства "Охтирсільмаш"провизнання банкрутом,
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12 травня 2015 року у справі № 6/108-09 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Костенко Л.А., суддя Левченко П.І., суддя Лугова Н.П.) в задоволенні заяви кредитора Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання кредиторських вимог Охтирської ОДПІ у сумі 766 772,20 грн. відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року (судді: Фоміна В.О. - головуючий, Гетьман Р.А., Крестьянінов О.О.) ухвалу Господарського суду Сумської області від 12 травня 2015 року у справі № 6/108-09 залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, скаржник Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Сумській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року та прийняти нову, якою задовольнити вимоги щодо визнання поточних кредиторських вимог у сумі 766 772,20 грн.
Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В свою чергу, арбітражний керуючий Чупрун Євген Вікторович проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві та просить ухвалу Господарського суду Сумської області від 12 травня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року у справі № 6/108-09 залишити без змін.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
21.09.2011 року припинено процедуру розпорядження майном боржника та припинено повноваження розпорядника майна боржника, відкрито процедуру санації у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Охтирсільмаш".
Постановою Господарського суду Сумської області від 24.01.2012 року припинено процедуру санації боржника, визнано відкрите акціонерне товариство "Охтирсільмаш" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12 травня 2015 року у справі № 6/108-09 в задоволенні заяви кредитора Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання кредиторських вимог Охтирської ОДПІ у сумі 766 772,20 грн. відмовлено.
Ухвала місцевого суду, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що під час ліквідаційної процедури не виникає будь-яких нових зобов'язань, які можуть бути заявлені в порядку ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відтак, на заявлені вимоги кредитора розповсюджується дія норм, передбачених ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За приписами частини 1 статті 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.
Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.
Частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.
Нормами Закону про банкрутство встановлено, що в ліквідаційній процедурі у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів в порядку статті 23 Закону про банкрутство.
У частинах 8 та 9 статті 30 Закону про банкрутство зазначено, що кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону. З основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі; інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.
Таким чином, з аналізу наведеної норми вбачається в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.
Поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.
При здійсненні процедури банкрутства боржника (підприємства, установи, організації) до правовідносин, які виникли між ним та іншими господарюючими суб'єктами, юридичними або фізичними особами, а також органами доходів і зборів та іншими державними органами, застосовується Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним Законом та має перевагу серед інших нормативно-правових актів, в тому числі, пов'язаних із застосуванням норм податків і зборів.
Як встановлено судами, заборгованість банкрута у вигляді збору за спеціальне використання води - 128,16 грн. за період 2012-2013р.р., з податку на додану вартість - 43 661,00 грн. за січень - грудень 2013р. та січень-вересень 2014р., з єдиного внеску на суми заробітної плати - 15 369,48 грн. за червень-серпень 2014р., орендної плати з юридичних осіб - 707 613,56 грн., виникла після визнання боржника банкрутом.
Під час ліквідаційної процедури не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку ст. 14 Закону про банкрутство.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 5021/321/12 від 27.05.2014р.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судів, що вимоги, викладені в заявах Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, є безпідставними, оскільки з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тобто з 24.01.2012 року, нові грошові зобов'язання, в силу ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не виникають.
Разом з тим, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI та враховуючи, що ліквідаційна процедура введена 24.01.2012 року, суди вірно застосовували положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 19.01.2013 року.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року та ухвала Господарського суду Сумської області від 12 травня 2015 року у справі про банкрутство ВАТ "Охтирсільмаш" № 6/108-09 прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 12 травня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року у справі № 6/108-09 залишити без змін.
Головуючий: Б.М. Поляков
Судді: В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич